- •3. Повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України за Конституцією України у розробці й прийнятті нормативних актів з податків
- •4. Механізм структурної побудови нормативних актів з податків
- •Основні функції податку:
- •Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює такі види функцій:
- •Ознаками податку є:
- •Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:
- •14. Характерні особливості нарахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів.
- •Амортизація основних фондів та нематеріальних активів має наступні особливості:
- •Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
- •157.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •19. Характеристика податку на додану вартість
- •28. Плата за землю за діючим законодавством
- •29. Фіксований сільськогосподарський податок
- •30. Характеристика податку на промисел
- •31. Порядок оподаткування єдиним податком з малого підприємництва
- •Спрощена система оподаткування (єдиний податок) може застосовуватися:
- •Певні категорії осіб не можуть бути платниками єдиного податку. До них відносяться:
- •Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка використовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:
- •32. Плата за торговий патент за діючим законодавством
- •33. Платежі за використання природних ресурсів
- •34. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів і використання земельними ділянками лісового фонду
- •35. Плата за використання надр для видобутку корисних копалин
- •36. Збір за спеціальне водокористування і порядок його стягнення
- •37. Збір за геологорозвідувальні роботи
- •1. Здійснення авансових платежів у строки:
- •38. Збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмельоводства
- •39. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
- •40. Місцеві податки і збори. Характеристика і правова природа
- •До місцевих зборів належать:
- •41. Комунальний податок і порядок його нарахування
- •42. Мито. Його види і порядок нарахування
- •В основі обчислення мита лежить митна вартість товару й транспортного засобу. Визначення митної вартості здійснюється декількома методами:
- •1. Метод оцінки за ціною угоди із увезеними товарами - митна вартість визначається як ціна угоди, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону.
- •43. Порядок стягнення митних зборів
- •Так, збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:
- •44. Поняття податкового зобов’язання, податкового боргу, примусового стягнення
- •45. Податкове повідомлення і податкова вимога (поняття і механізм застосування)
- •46. Порядок розв’язання конфліктних інтересів та податкові роз’яснення
- •Права контролюючих органів можна класифікувати в такий спосіб:
- •48. Податкова застава. Виникнення права податкової застави; реєстрація; узгодження операцій із податковими активами; призупинення податкової застави згідно Закону України від 21 грудня 2000 р.
- •49. Адміністративний арешт. Поняття і обставини застосування адміністративного арешту. Порядок застосування адміністративного арешту
- •50. Підстави застосування штрафних санкцій за Законом України від 21 грудня 2000 р.
- •Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
- •51. Види юридичної відповідальності, які застосовуються до суб’єктів - платників податків за податкові правопорушення
- •52. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань, визначення податкового боргу оскарження рішень контролюючих органів за Законом України від 21 грудня 2000 р.
- •53. Порядок продажу активів і забезпечення інтересів кредиторів
- •54. Термін позивної давності та граничні терміни позивної давності
- •56. Відповідальність банків за порушення строків зарахування податків, зборів та обов’язкових платежів.
38. Збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмельоводства
Платник. Відповідно до ст. 1 Закону України від 9 квітня 1999 року № 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 05 березня 2009 року № 1067-VI "Про внесення змін до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства") платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.
Об’єкт оподаткування. Відповідно до ст. 2 Закону України від 9 квітня 1999 року № 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 05 березня 2009 року № 1067-VI "Про внесення змін до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства") об’єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.
Ставка. Відповідно до ст.3 Закону України від 09 квітня 1999 року N587-ХІУ „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” із змінами та доповненнями ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування.
39. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Платник. Відповідно до п.240.2 ст.240 розділу VIIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива (п.241.1. ст.241 ПКУ). Згідно із п.241.2. ст.241 ПКУ до податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом (пп.241.2.1. п.241.2 ст.241 ПКУ); здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб’єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті) (пп.241.2.2. п.241.2 ст.242 ПКУ).
Об’єкт та база. обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти; обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами; обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).
Ставка. Статтями 243-248 розділу VIIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (далі – ПКУ) встановлені ставки екологічного податку, а саме: ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (ст.243 ПКУ); ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (ст.244 ПКУ); ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (ст.245 ПКУ); ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (ст.246 ПКУ); ставки податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (ст.247 ПКУ); ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (ст.248 ПКУ). Пунктом 4 розділу XIX „Прикінцеві положення” ПКУ встановлено Кабінету Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, із екологічного податку. При цьому, індексація ставок екологічного податку у рік запровадження Кодексу не проводиться. Водночас, відповідно до пункту 2 підрозділу 5 розділу ХХ „Перехідні положення” ПКУ, за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу; з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245, 246 цього Кодексу; з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.