- •3. Повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України за Конституцією України у розробці й прийнятті нормативних актів з податків
- •4. Механізм структурної побудови нормативних актів з податків
- •Основні функції податку:
- •Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює такі види функцій:
- •Ознаками податку є:
- •Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:
- •14. Характерні особливості нарахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів.
- •Амортизація основних фондів та нематеріальних активів має наступні особливості:
- •Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
- •157.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді:
- •19. Характеристика податку на додану вартість
- •28. Плата за землю за діючим законодавством
- •29. Фіксований сільськогосподарський податок
- •30. Характеристика податку на промисел
- •31. Порядок оподаткування єдиним податком з малого підприємництва
- •Спрощена система оподаткування (єдиний податок) може застосовуватися:
- •Певні категорії осіб не можуть бути платниками єдиного податку. До них відносяться:
- •Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка використовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:
- •32. Плата за торговий патент за діючим законодавством
- •33. Платежі за використання природних ресурсів
- •34. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів і використання земельними ділянками лісового фонду
- •35. Плата за використання надр для видобутку корисних копалин
- •36. Збір за спеціальне водокористування і порядок його стягнення
- •37. Збір за геологорозвідувальні роботи
- •1. Здійснення авансових платежів у строки:
- •38. Збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмельоводства
- •39. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
- •40. Місцеві податки і збори. Характеристика і правова природа
- •До місцевих зборів належать:
- •41. Комунальний податок і порядок його нарахування
- •42. Мито. Його види і порядок нарахування
- •В основі обчислення мита лежить митна вартість товару й транспортного засобу. Визначення митної вартості здійснюється декількома методами:
- •1. Метод оцінки за ціною угоди із увезеними товарами - митна вартість визначається як ціна угоди, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону.
- •43. Порядок стягнення митних зборів
- •Так, збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:
- •44. Поняття податкового зобов’язання, податкового боргу, примусового стягнення
- •45. Податкове повідомлення і податкова вимога (поняття і механізм застосування)
- •46. Порядок розв’язання конфліктних інтересів та податкові роз’яснення
- •Права контролюючих органів можна класифікувати в такий спосіб:
- •48. Податкова застава. Виникнення права податкової застави; реєстрація; узгодження операцій із податковими активами; призупинення податкової застави згідно Закону України від 21 грудня 2000 р.
- •49. Адміністративний арешт. Поняття і обставини застосування адміністративного арешту. Порядок застосування адміністративного арешту
- •50. Підстави застосування штрафних санкцій за Законом України від 21 грудня 2000 р.
- •Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
- •51. Види юридичної відповідальності, які застосовуються до суб’єктів - платників податків за податкові правопорушення
- •52. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань, визначення податкового боргу оскарження рішень контролюючих органів за Законом України від 21 грудня 2000 р.
- •53. Порядок продажу активів і забезпечення інтересів кредиторів
- •54. Термін позивної давності та граничні терміни позивної давності
- •56. Відповідальність банків за порушення строків зарахування податків, зборів та обов’язкових платежів.
40. Місцеві податки і збори. Характеристика і правова природа
На законодавчому (Податковий Кодекс ст. 10) рівні встановлено 2 місцевих податки і 3 місцевих зборів. До місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.
Також ст. 10 пп. 10.3 – 10.6 встановлено: місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору, установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
41. Комунальний податок і порядок його нарахування
Відразу відзначимо, що обидва податки ПК не передбачені.
Згідно зі ст.11 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки та збори» об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами не сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення соціальної реклами.
На основі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України №56-93 місцеві органи самоврядування розробляють свої положення, що конкретизують механізм перерахування цього податку до бюджету. Так, Харківською міською Радою народних депутатів у вересні 1993 року було ухвалене рішення "Про введення податку на рекламу" з 1 жовтня 1993 р.
Відповідно до нього цей податок встановлювався на всі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, каталогів, афіш, плакатів тощо. Юридичні й фізичні особи, від імені яких здійснюється реклама, називаються рекламодавцями. Особи ж, які здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця або розміщують її на рекламних носіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому розміщується реклама, іменується рекламним носієм. Механізм цього податку практично такий же, як і закріплений у Декреті. Однак обмовляється, що його утримують рекламні агенти, які щокварталу здають звіт до податкової адміністрації й перераховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця. З 20 січня 1995 р. рішенням Харківської міської ради ставки податку на рекламу були збільшені: 1% вартості послуг за установлення й розміщення одноразової реклами й 5% - за установлення й розміщення реклами на тривалий час (більше одного дня) або неодноразової реклами. Іншими словами сталося те ж, що й зі збором за видачу ордера на квартиру.
Згідно зі ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки та збори» комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Необхідно відзначити, платниками податку є юридичні особи, які навіть тимчасово не ведуть виробничу діяльність. Якщо вони подають до статистичних органів звітність про середньодобову чисельність штатних працівників, то звільнення, відстрочка сплати комунального податку є компетенцією органів місцевого самоврядування. Таким чином, підприємства, у статуті яких передбачена господарська діяльність, розглядаються як платники комунального податку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.