- •Рецензенти
- •Автори підручника
- •Розділі
- •Глава 1. Господарська діяльність і регулювання відносин, що складаються при її здійсненні
- •§ 1. Господарські відносини — предмет господарського права
- •§ 2. Метод господарського права
- •§ 3. Система господарського права
- •§ 4. Форми господарського права
- •§ 1. Цілі і завдання правового закріплення державної економічної політики
- •Глава 2. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності
- •§ 2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
- •§ 3. Засоби державного регулювання господарських відносин
- •§ 4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини
- •§ 5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
- •§ 6. Особливості управління господарською діяльністю в державному секторі економіки
- •§ 7. Державна регуляторна політика у сфері господарювання
- •Глава 3. Господарська комерційна та некомерційна діяльность
- •§ 1. Підприємництво як вид господарської діяльності
- •§ 2. Державна підтримка підприємництва
- •§ 3. Некомерційна господарська діяльність
- •Роздої II
- •Глава 4. Законодавче визначення суб'єктів господарювання, порядку їх утворення та реєстрації
- •§ 1. Поняття суб'єкта господарювання1. Правова регламентація утворення
- •1 Поняттям «суб'єкт» (лат. 8иЬ)есІит) позначають носія цілеспрямованої предметної діяльності. Суб'єкти права — учасники суспільних відносин, ним урегульованих.
- •§ 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання
- •§ 2. Державні та комунальні підприємства
- •§ 3. Господарські товариства
- •§ 4. Підприємства колективної власності
- •§ 5. Приватні підприємства. Інші види підприємств
- •§ 6. Об'єднання підприємств
- •§ 7. Громадяни як суб'єкти господарювання
- •Глава 6. Припинення діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 1. Способи припинення діяльності підприємств
- •§ 2. Державна реєстрація припинення діяльності суб'єктів господарювання
- •Глава 7. Майнові права суб'єктів господарювання
- •§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Право власності та інші речові права суб'єктів господарювання
- •§ 3. Склад майна, що використовується у сфері господарювання
- •§ 4. Облік майна суб'єктів господарювання
- •§ 5. Особливості правового режиму державного та комунального майна
- •Глава 8. Правові засоби підвищення ефективності використання державного і комунального майна
- •§ 1. Оренда майна та лізинг
- •§ 2. Концесії1
- •§ 3. Корпоратизація і приватизація майна державних та комунальних підприємств
- •Глава 9. Використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •§ 1. Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів
- •§ 2. Обов'язки суб'єктів господарювання — користувачів природних ресурсів
- •Глава 10. Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •§ 1 Об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються у сфері господарювання
- •§ 2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо об'єктів права інтелектуальної власності
- •Глава 11. Цінні папери в господарській діяльності
- •§ 1. Цінні папери як особливий вид майна, їх види
- •§ 2. Умови і порядок випуску та придбання цінних паперів суб'єктами господарювання
- •§ 3. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •Глава 12. Корпоративні права
- •§ 1. Визначення та зміст корпоративних прав
- •§ 2. Виникнення та припинення корпоративних прав
- •§ 3. Правовий режим корпоративних прав держави
- •Глава 13. Загальні положення про господарські зобов'язання
- •§ 1. Поняття «господарське зобов'язання»
- •§ 2. Підстави виникнення господарських зобов'язань
- •§ 3. Види господарських зобов'язань
- •Глава 14. Господарські договори
- •§ 1. Загальні умови та порядок укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання
- •§ 2. Види господарських договорів
- •§ 3. Особливості укладення господарських договорів за державним замовленням
- •§ 4. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
- •Глава 15. Ціни і ціноутворення в системі господарювання
- •§ 1. Ціни в ринковій економіці
- •§ 2. Законодавство про ціни і ціноутворення. Види цін
- •Глава 16. Виконання господарських зобовязань. Припинення зобов'язань
- •§ 1. Загальні умови виконання господарських зобов'язань
- •§ 2. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •§ 3. Припинення і недійсність господарських зобов'язань
- •Розділ V
- •Глава 17. Загальні засади юридичної відповідальності учасників господарських відносин
- •§ 1. Поняття та принципи господарської відповідальності
- •§ 2. Підстави господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Роль господарського суду в реалізації господарсько-правової відповідальності
- •Глава 18. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •§ 1. Поняття збитків у господарській діяльності
- •§ 2. Склад і розмір збитків, що підлягають відшкодуванню
- •Глава 19. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •§ 1. Штрафні санкції. Порядок їх застосування
- •§ 2. Оперативно-господарські санкції, їх види
- •8 Господарче право України 225
- •Глава 20. Адміністративно-господарські санкції
- •§ 1. Поняття адміністративно-господарських санкцій.
- •Їх види
- •§ 2. Гарантії прав суб'єктів господарювання в разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій
- •Глава 21. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 1. Конкуренція у сфері господарювання
- •§ 2. Обмеження конкуренції, природні монополії
- •§ 3. Антиконкурентні правопорушення
- •§ 4. Види відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 5. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції
- •Глава 22. Визнання суб'єкта господарювання банкрутом
- •§ 1. Поняття банкрутства
- •§ 2. Заходи щодо запобігання банкрутству
- •§ 3. Загальна характеристика розгляду справи про банкрутство
- •§ 4. Судові процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника
- •Глава 23. Правова регламентація господарсько-торговельної діяльності
- •§ 1. Поставка
- •§ 2. Енергопостачання
- •§ 3. Біржова торгівля
- •Глава 24. Правова регламентація перевезення вантажів
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності
- •§ 3. Договір перевезення вантажу
- •§ 4. Відповідальність за порушення договору перевезення вантажу
- •§ 5. Порядок досудового вирішення спорів щодо перевезень
- •§ 6. Транспортно-експедиційне обслуговування. Договір транспортного експедирування
- •Глава 25. Капітальне будівництво
- •§ 1. Підрядні відносини в капітальному будівництві
- •§ 2. Договір підряду на капітальне будівництво
- •§ 3. Передумови укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- •§ 4. Відповідальність за порушення підрядних відносин у капітальному будівництві
- •Глава 26. Правове регулювання відносин у сфері інноваційної діяльності
- •§ 1. Поняття та види інноваційної діяльності
- •§ 2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності
- •§ 3. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
- •Глава 27. Правове регулювання відносин у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Кредитування суб'єктів господарювання
- •§ 3. Розрахункові операції банків
- •§ 4. Міжнародні розрахункові операції
- •§ 5. Господарські ризики і їх страхування
- •§ 6. Аудит
- •§ 1. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони
- •§ 2. Типи спеціальних (вільних) економічних зон
- •§ 3. Особливості правового статусу офшорних компаній
- •Розділ VIII
- •§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Правові форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 4. Правове регулювання договірної (контрактної) форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Правове регулювання експортно-імпортних операцій
- •§ 6. Правове регулювання здійснення операцій з давальницькою сировиною
- •Господарське право України
§ 3. Корпоратизація і приватизація майна державних та комунальних підприємств
Серед додаткових ресурсів, що виникають в економіці внаслідок її ринкової трансформації, значну частину мають становити кошти від грошової приватизації державного майна.
1 Відомості Верхової Ради України. - 2004. - № 19. - С. 254. 118
З метою підготовки державного сектора до приватизації П резидент України 15 червня 1993 року видав Указ «Про корпоратизацію підприємств», яким встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений відповідно до чинного законодавства, у відкриті акціонерні товариства.
Дія цього указу не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації, а також природні монополії.
Засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі державної власності, є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Згідно з Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року (п.19), яким урегульований механізм проведення корпоратизації державних підприємств, корпоратизація вважається завершеною з моменту державної реєстрації акціонерного товариства, тобто з цього моменту товариство є суб'єктом права колективної форми власності.
Приватизація майна державних підприємств здійснюється з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України. Вона регламентується Господарським кодексом та законами України — від 4 березня 1992 року «Про приватизацію майна державних підприємств» та від 6 березня цього ж року «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції відповідно від 19 лютого 1997 року1 та від 15 травня 1996 року2).
Приватизація державного та комунального майна, за цими законами, — це відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва й залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виокремлюються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств, колективних підприємств та об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти (майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких
1 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 17. - Ст. 122.
2 Там само. - 1996. - № 34. - Ст. 160.
119
є виробництво товарів, робіт, послуг загальнодержавного значення. Перелік цих об'єктів затверджений Верховною Радою України в Законі від 7 липня 1999 року «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»1.
Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (або їх представники), посередники.
До державних органів приватизації законодавство відносить Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. Ці органи в межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна в процесі приватизації; змінюють організаційні форми підприємств, що перебувають у державній власності; продають державне майно в цьому процесі, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі, в майні господарських товариств, виступають орендодавцем державного майна та мають інші повноваження, передбачені законодавством з питань приватизації.
Продаж майна, що є в комунальній власності, здійснюють органи, створені відповідними місцевими радами.
Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України (крім юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків або їх майно перебуває в комунальній власності; органів державної влади та місцевого самоврядування).
При придбанні державного майна покупці можуть звернутися до посередницьких організацій. Ними є довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники, які створюються для зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації, обслуговування обігу приватизаційних паперів, формування їх ринку та подальшого його обслуговування.
Законодавством встановлені способи і порядок приватизації державного майна. Основним з них є продаж об'єктів приватизації на конкурсній основі: на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів; на конкурсній основі таких об'єктів, як цілісні майнові комплекси державних підприємств, що приватизуються. Крім того, приватизація може здійснюватися шляхом: викупу майна державного підприємства трудовим колективом або іншими покупцями; продажу частини державного майна кожному громадянину України.
Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються до об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.
Особливості приватизації невеликих державних підприємств визначені в Законі України від 15 травня 1996 року «Про внесення змін і до-
1 Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 37. - Ст. 332. 120
повнень до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і, передусім у сфері першочергової приватизації, якій підлягають: переробна і місцева промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.
Об'єктами малої приватизації в цій сфері є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; структурні підрозділи підприємств (магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виокремлені в самостійні підприємства.
Не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.
Згідно із зазначеним законом не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Закон України від 19 лютого 1997 року «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» визначає і порядок приватизації державного майна, зданого в оренду. Так, приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їхніх структурних підрозділів (крім невеликих державних підприємств) здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих органами приватизації та орендарями.
