§ 4. Види відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Правомірна поведінка в галузі економічних відносин та захист еко­номічної конкуренції забезпечуються різноманітними засобами. Одним з них є юридична відповідальність — охоронні правовідносини, що вини­кають між компетентним державним органом та правопорушником у зв 'язку із застосуванням до суб'єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти правовіднов-лювальні санкції, які полягають в елімінації шкоди, заподіяної непра­вомірною поведінкою, поновленні порушених прав, забезпеченні вико­нання обов'язку, тобто які є заходами захисту.

Так, заходами захисту є, наприклад, рішення антимонопольного органу про припинення антиконкурентних угод між підприємцями, скасування або зміна Антимонопольним комітетом України та його відділеннями не­правомірних рішень органів влади та самоврядування, які прийняті без погодження з Комітетом (відділенням) в питаннях демонополізації еко­номіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання.

Правовідновлювальний характер мають заходи антимонопольних органів, що застосовуються до інвестиційних фондів та інвестиційних компаній про продаж надлишкової кількості часток (акцій, паїв) суб'єк­тів господарювання¹. Ці санкції не спричиняють додаткових обтяжень,

¹ Див.: п. 13 Положення про особливості контролю за дотриманням антимоно­польного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, затверджені розпорядженням АМК України від 18 листопада 1994 року № 13-р.

255

застосовуються незалежно від наявності вини. Вони спрямовані на ви­конання юридичного обов'язку, але з точки зору забезпечення закон­ності в конкурентних правовідносинах мають не менше значення, ніж міри відповідальності.

Питанням відповідальності присвячений розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції». В статтях 52—55 визначені такі види відповідальності, як штрафи, примусовий поділ, адміністративна відповідальність посадових осіб та відшкодування збитків.

Штрафи, які накладаються на суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України, є господарською відповідальністю.

Відповідно до Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері гос­подарювання, внаслідок застосування яких для нього настають неспри­ятливі економічні та (або) правові наслідки.

Залежно від виду правопорушення передбачені штрафи від одного до десяти відсотків доходу, отриманого за минулий звітний рік. Найбільш не­безпечними вважаються порушення у вигляді зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, а найменш небезпечни­ми — створення перешкод працівникам АМК, неподання інформації тощо.

До суб'єктів господарювання, що вчинили зловживання домінуючим (монопольним) становищем або антиконкурентні узгоджені дії, також застосовуються конфіскаційні господарсько-правові санкціїу вигляді стяг­нення до державного бюджету незаконно отриманого прибутку.

Додатковим заходом господарської відповідальності є санкція, пе­редбачена ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», яка полягає у вилученні товарів з неправомірно використаним позна­ченням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання.

Санкцією, що притаманна тільки конкурентному законодавству, є примусовий поділ суб'єктів господарювання, передбачений ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: якщо суб'єкт господа­рювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на рин­ку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийня­ти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується в разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вжи­вається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків вало­вого обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи струк­турної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про приму­совий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановле­ний строк, який не може бути меншим шести місяців.

256

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарської діяльності на ринку.

Ще одним видом санкцій, що можуть бути застосовані до поруш­ників конкурентного законодавства, є адміністративні штрафи. Стат­тя 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встанов­лює, що такі справи підвідомчі районним (міським) судам, і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за зловжи­вання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 166') та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166²) у вигляді накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господар­ських товариств тощо) в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Адміністративна відповідальність за дискримінацію суб'єктів гос­подарювання органами влади та управління встановлена ст. 166³КпАП України у вигляді накладення штрафу в розмірі до п'ятнадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

За деякі види антиконкурентних дій, що завдали великої майнової шкоди, передбачена кримінальна відповідальність. Так, стаття 228 КК України передбачає відповідальність за примушування до антиконку­рентних узгоджених дій; стаття 229 — за незаконне використання знаків для товарів та послуг, фірмового найменування та кваліфікованого за­значення походження товару; статті 231—232 — за посягання на інфор­мацію, що становить комерційну таємницю.