Перший змістовий модуль Тема 1: Наукове дослідження: теорія і практика

• Філософські засади наукового пізнання

• Процес та етапи проведення наукових досліджень

• Наукознавство та національна система класифіка­ції наук

• Система підготовки наукових кадрів в Україні

• Науково-дослідна робота студентів університету

1.1. Філософські засади наукового пізнання

Усе тече, все минає - стверджує філософська мудрість. Але незмінним залишається нестримний потяг людини до знань. У сучасних умовах основною формою отримання но­вих знань є, зазвичай, наукове пізнання, що не виключає значення так званого буденного пізнання. Німецький філо­соф Імануіл Кант писав, що "будь-яке людське пізнання починається з інтуїції, переходить до понять і завершується ідеями". Останнє дає можливість людині пізнати і оцінити безпосередні умови існування - природне середовище, побут, економічні, політичні, соціальні та інші явища і процеси, в яких щоденно перебуває сучасна людина.

Центром такого пізнання є інтуїтивне відчуття на основі знань про реальний природний і соціальний світ, практич­ний виробничий досвід, а також суспільну психологію.

Ці знання допомагають людині орієнтуватись у відпо­відних життєвих ситуаціях, формувати певні ідеали та пе­реконання. Таке пізнання сучасної людини може мати і окремі наукові знання, та все ж воно розвивається і функціонує

18

Методологія наукових досліджень

стихійно. Наука ж, за визначенням професора Д.М.Стеченка, -це динамічна система знань, яка розкриває нові явища у суспільстві та природі з метою їх застосування у практичній діяльності людей [5, с. 15-40].

Наукове пізнання проводиться цілеспрямовано й, по суті, є науковим дослідженням. Воно дає можливість отримати ґрунтовні, істинні знання про характерні особливості явищ, об'єктів, які вивчаються; зв'язки та взаємовідносини предме­тів і явищ навколишньої дійсності. Його результати виявляються, як правило, у вигляді системи понять, категорій, законів, теорій [1, с. 50-58].

Отже, можна сказати, що наука — це сума знань про об'єктивні закони розвитку природи суспільства і мислення, які здобуваються і перетворюються в продуктивну силу розвитку суспільства у процесі цілеспрямованої спеціальної діяльності людей. Результатом наукового пізнання є ціле­спрямовано відібрані факти, сформовані гіпотези, теорії, за­кони та визначені методи досліджень.

Предметом науки є пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості людей.

Таким чином, наукове пізнання спрямоване на отриман­ня об'єктивних, істинних знань про об'єкт, явище або процес, які вивчаються. При цьому неприпустимою є упередженість та тенденційність у відношенні до них. Активність суб'єкта пізнання, його конструктивно-критичне ставлення до дійснос­ті є найважливішою умовою процесу досліджень. За висловлю­ванням М.Вершина (1954 р.) "наука створює порядок у мозку людини та в навколишньому середовищі".

Основною функцією наукового пізнання або дослідження є обслуговування потреб практики. Іншими словами, наука має бути зорієнтована на втілення отриманих знань у практич­ну діяльність і стати "керівництвом до дій".

Життєвий зміст наукового пізнання можна відобразити формулою:

19

Г.С.Цехмістрова

"Знати, щоб передбачити, передбачити, щоб діяти практично, не тільки тепер, ай у майбутньому". Франціє

Бекон з цього приводу сказав, що "істинна і законна мета всіх наук у тому, щоб забезпечувати життя людства новими винаходами і багатствами".

Отже, головними відмінностями наукового і буденного пізнання е:

По-перше, наука має справу з особливим набором реаль­ності, що не зводиться до об'єктів побутового досвіду. Спираючись на знання об'єктивних суттєвих зв'язків дій­сності, виявляючи об'єктивні тенденції розвитку природних і суспільних процесів, наука є засобом передбачення наслід­ків людської діяльності, розкриває методику прийняття рішень у цій діяльності.

По-друге, наукові дослідження потребують певних засо­бів, спеціальної мови, знарядь, наукової апаратури, специ­фічних способів обґрунтування істинності знання і завжди мають системний характер.

По-третє, важливою рисою їх є активний пошуковий характер.

Наукове пізнання світу характеризується такими озна­ками:

-предметність і об'єктивність наукового знання;

-системність та істинність наукових знань;

- вихід наукового пізнання за межі буденного досвіду та вивчення об'єктів з метою застосування отриманих знань у практичній діяльності людей.

Як бачимо, процес пізнання є рух людської думки від незнання до знання, в основі якого лежить відображення та відтворення об'єктивної дійсності в свідомості людини у процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, що називається практикою.

Процес пізнання здійснюється від живого спостереження до абстрактного мислення і від нього - до практики.

Мислення є опосередкованим і узагальненим відобра­женням у мозку людини суттєвих властивостей, причинних

20