3. Уточнення проблеми {теми) і складання початкового плану науково-дослідної роботи

7. Додатковий збір матеріалу {якщо потрібно)

8. Аналіз результатів послі л жен ня

9. Складання розширеного плану науково-дослідної роботи

Теоретична

обробка результатів

Теоретична

обробка результатів

Підбір заголовків

Ро зчле нування роботи Найважливіші використані літературні джерела

Головні тези

10. Літературне оформлення роботи

Схема 1.2. Етапи наукового дослідження (за АЛЖиверялгом )

Визначальною умовою розвитку суспільства в новому тисячолітті є ступінь людського розвитку, формування творчих особистостей, здатних використовувати наукові знання для конкурентоспроможної діяльності в будь-якій сфері суспільного життя, для інноваційного розвитку.

Тому основними пріоритетами науки для країн, що трансформуються у своєму розвитку, є такі завдання:

• придбання, адаптація глобальних знань, а також роз­виток сфери знань на місцевому рівні;

• інвестиції в людський капітал і в технологію з метою розширення можливостей придбання, засвоєння та застосу­вання знань, подолання внутрішнього дефіциту знань і, на основі цього, - розвиток своєї конкурентної переваги.

1.3. Наукознавство та національна система класифікації наук Постійно зростаюча роль науки в житті всього людства планети дала поштовх для виникнення нового наукового напряму: науки про саму науку - наукознавство.

Наукознавство — це галузь досліджень, що вивчає зако­номірності функціонування і розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та ду­ховного життя суспільства.

Наукознавство в логічному, соціологічному, політично­му, економічному, психологічному та ін. аспектах відобра­жає те загальне і суттєве, що характерне для різних наук, їхній взаємозв'язок, а також відносини між теорією науки, з одного боку, і технікою, виробництвом і суспільством - з другого.

У зв'язку зі зростанням ролі науки і науково-технічної революції в XX столітті виникла потреба комплексного вивчення науки. Приблизно в 30-х роках почала складатись наукознавча орієнтація наукових досліджень, у 40-х роках у багатьох країнах розгортаються емпіричні дослідження

Г.С.Цехмістрова

наукової діяльності як організація наукових підрозділів, фінансування науки тощо. Оформлення наукознавства в са­мостійну галузь відбулось у 60-их роках. Були визначені окремі напрями досліджень, предмет та завдання наукознавства.

У сучасному наукознавстві склалися окремі розділи знань про науку, зокрема такі, як загальна теорія, історія і соціоло­гія науки, економіка, політика, теорія прогнозування, плану­вання та управління науковими дослідженнями, моделю­вання, наукова організація праці, право, мова і класифікація науки (таблиця 1.1).

Розділи наукознавства та їх характеристика Таблиця 1.1

№ пор.	Розділ	Зміст розділів науки
1.	Загальна теорія науки	Розробка концепцій теорії науки, основних напрямів її розвитку, методології
2.	Історія науки	Дослідження генезису динамічного процесу накопичення наукових знань, встановлення закономірностей розвитку науки
3.	Соціологія науки	Аналіз взаємодії науки і суспільства у різних соціально-економічних формаціях, дослідження соціальних функцій і відносин людей у процесі наукових досліджень
4.	Економіка науки	Вивчення економічних особливостей розвитку і використання науки, критеріїв економічної ефективності наукових досліджень
5.	Політика та наука	Визначення напрямів розвитку науки з урахуванням об'єктивних умов, потреб економіки і загальної політики держави
6.	Теорія наукового прогнозування, планування та управління науко­вимидослідженнями	Розробка стратегії науки на майбутнє, планування її матеріального забезпечення та організація управління науковими дослідженнями
7.	Методологія науки	Дослідження систем у науці, складання моделей науки і різних видів наукової діяльності

8.	Наукова	Розробка систем наукової організації праці
	організація праці,	вчених, дослідження психологічних, етичних і
	психологія, етика	естетичних чинників наукової діяльності
	та естетика	(інтереси, емоції, інтуїція, уявлення,
	наукової	індивідуальні особливості вченого)
	діяльності

Теорія прогнозування, планування та управління науко­вими дослідженнями, моделювання науки, наукова організація праці, право та інші розділи наукознавства виконують ме­тодологічні функції, визначають стратегію та напрями розвит­ку науки. Узагальнюючи світовий досвід розвитку науки, наукознавство впливає на інтеграцію вітчизняної науки в наукові системи інших високорозвинених країн, сприяє її вдосконаленню, задоволенню життєвих потреб людей.

Науці притаманний кумулятивний закон: на кожному історичному етапі вона в концентрованому вигляді накопи­чує наукові досягнення і кожен факт входить невіддільною частиною до загального фонду і не перекреслюється нас­тупними успіхами пізнання, а лише уточнюється, переосмислю­ється.

Спадковість науки приводить до єдиної лінії її посту­пального розвитку і незворотності його характеру. Наука -це особливий вид соціальної пам'яті людства, попереднього досвіду пізнання та його законів. "Науку потрібно будувати віками і кожен має принести в неї свій камінь, а цей камінь часто коштує йому цілого життя" (Анрі Пуанкоре).

На кожному історичному етапі наукове пізнання використо­вує відому сукупність пізнавальних форм - фундаментальних категорій і понять, методів, принципів і схем пояснення, тобто всього того, що розуміють під поняттям стилю мислення.

Спочатку нові галузі науки формувалися за предметною ознакою, відповідно до залучення до процесу пізнання нових галузей і сторін дійсності. Виникла велика кількість "стикових" наук (біофізика, біоніка, біохімія, економічна географія тощо), що, з одного боку, продовжило процес

диференціації науки, а з другого - створило підстави для по­дальшої інтеграції раніше розрізнених наукових дисциплін; з'явились міждисциплінарні комплексні дослідження. Галузі знань об'єднуються у три великі групи: природничі та технічні (фізика, хімія, біологія), суспільні (економіка, історія, філологія тощо), науки про мислення (філософія, логіка, психологія тощо).

Повну розробку класифікації наук надає наукознавство, визначає місце кожної в загальній системі наукових знань і взаємозв'язок між ними. Класифікація наук здійснюва­лась разом із формуванням наукових знань. Науково-ме­тодологічну основу класифікації наук становлять закони формальної логіки.

Вища атестаційна комісія (ВАК) України за погоджен­ням з Міністерством освіти і науки України затвердила національну класифікацію наук. Основні галузі наук:

49. Фізико-математичні науки

50. Хімічні науки

51. Біологічні науки

52. Геологічні науки

53. Технічні науки

54. Сільськогосподарські науки

55. Історичні науки

56. Екологічні науки

57. Філософські науки

58. Філологічні науки

59. Географічні науки

60. Юридичні науки

61. Педагогічні науки

62. Медичні науки

63. Фармацевтичні науки

64. Ветеринарні науки

65. Мистецтвознавство

66. Архітектура

67. Психологічні науки