Методологія наукових досліджень

і закономірних зв'язків між об'єктами і явищами. А.Ейн­штейн стверджував, що вся наука є не що інше, як удоско­налення буденного мислення.

Отже, знання - це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини. Розвиток без знання неможливий, бо все, що ство­рюється, залежить від нього. "Людина за допомогою науки може виправити недосконалість своєї природи" (Мечников).

В економічно розвинутих країнах інформації та знан­ням приділяється настільки велика увага, що вони стали важливим чинником, який визначає рівень життя більшою мірою, ніж земельні ресурси, машини і праця. Отже, знання є продуктом науки і водночас її матеріалом.

Основною рушійною силою наукового пізнання є практика, яка дає науці фактичний матеріал, що потребує теоретичного осмислення.

Від практики до теорії, від теорії до практики, від дії до думки і від думки до дійсності - така загальна закономірність наукового пізнання. Практика є початком, вихідним пунктом і одночасно природним завершенням будь-якого процесу пізнання. Діалектика процесу пізнання виражається в про­тиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною склад­ністю об'єктивної дійсності, між суб'єктивною формою і об'єктивним змістом людського пізнання, в необхідності бо­ротьби думок, що дозволяє шляхом логічного доведення і практичною перевіркою встановити істину.

Лев Толстой, говорячи про істину, писав: "Істина отримується як золото, але не тим що вона нарощується, а тим, що від неї відмивається все те, що не золото". Тобто, отримання наукових знань супроводжується наполегливою працею вчених.

1.2. Процес та етапи проведення наукових досліджень

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання

21

Г.С.Цехмістрова

фактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому, як повітря, втім, окремо взяті, вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигля­ді. "Спираючись на факти, можна будувати будь-які до­мисли", - зазначає Т.Клейман (М. 1999).

Наукові факти - це відображені свідомістю події, явища, що відбувалися або відбуваються в дійсності, які є пере­віреними і зафіксованими мовою науки у формі емпіричних суджень.

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочи­нати процес пізнання, як узагальнити факти і яким шляхом іти до формування істини теорії. З цього приводу німецький вчений Г. Кіргоф сказав, що "немає нічого практичнішого хорошої теорії", "...оскільки вона заставляє нас вірити в зв'язок явищ" (И.В.Гете).

При цьому закономірним для дослідника є дотримання таких рекомендацій:

- нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

-складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми; починати вивчення з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

-зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено. Як говорив Арістотель: "Природа будь-яких речей найкраще пізнаєть­ся в її найменших частинах".

У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, пока­зати його загальнопізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше

22

Методологія наукових досліджень

нові процеси та явища. Наукова робота - це, перш за все, чітко спланована діяльність. При цьому кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку, з якою безумовно слід рахуватись.

Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком та використанням. Будь-яке наукове відкриття є загальною працею, сумарним відтворенням людських успіхів у пізнанні світу. Фрідріх Шиллєр з цього приводу відзначав, що між вченими існує спільність капіталу: відкриття в га­лузі істини стає надбанням всіх. А Ісаак Ньютон говорив: "Як­що я бачив дальше від інших, то лише, завдяки тому, що я стояв на плечах гігантів".

Тому наукове вивчення зобов'язує не тільки сумлінно зображувати чи просто описувати, а й усвідомлювати своє ставлення до того, що відомо або з досвіду, або з попередньо­го вивчення, тобто визначати якість невідомого за допо­могою відомого, на основі минулого пізнавати майбутнє. За висловлюванням М.Вершина (1954 р.): вчений повинен вміти знайти незвичайне в звичайному і звичайне в незвичайному.

За визначенням професора Д.М.Стеченка, кожна наука включає в себе такі важливі компоненти - теорію, методо­логію і техніку досліджень, результати досліджень вчених та науково-дослідні заклади [5, с. 82].

Однією з форм реалізації наукового пізнання є наукове дослідження. Це цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між яви­щами з метою отримання переконливо доведених і корис­них для науки і практики рішень.

Наукове дослідження характеризується об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Метою наукового дослідження є всебічне, об'єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини

23

Г.С.Цехмістрова

результатів, упровадження 'іх у виробництво для підвищення його ефективності. При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу на основних, ключо­вих питаннях теми. Не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими.

Науково вивчати - це не тільки дивитись, але й бачити, помічати окремі частковості, велике в малому, не відхи­ляючись від головної теми дослідження. "Лише з висоти відкриваються глибини знань, і тільки заглиблюючись, можна досягти висот", - писав В.Шайхер (1996 р.).

Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.

За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:

-фундаментальні (теоретичні);

- прикладні.

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні, головні. Це наукова теоретична та експе­риментальна діяльність, спрямована на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини. Академік АН СРСР А.В.Га-понов-Грєхов (1926 р.) вважав, що розвиток природознавства та сучасної техніки значною мірою залежить від прогресу в галузях фундаментальних наук - математики і теоретичної фізики. Об'єднання наукових зусиль цих галузей знань не раз приводило до формування глибоких концепцій, важли­вість яких далеко виходить за межі чисто теоретичних інтересів. Про непередбачуваність фундаментальних дос­ліджень досить виразно сказав американський вчений Х.Адкінс: "Фундаментальні дослідження - це приблизно те ж саме, що випускати стрілу в повітря, і там, де вона впаде, намалювати мішень". Фундаментальні дослідження завершують­ся публікацією наукової статті, якою автор безкоштовно передає свої результати в користування всьому людству.

24

Методологія наукових досліджень

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання науко­вих знань для практичних цілей. Вона ґрунтується на використанні результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації ви­робництва, технологічні процеси тощо, з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях економіки. Прикладні дослідження піддаються плануванню, а фундаментальні результати планувати складно. Крім то­го, прикладні розробки можуть бути впроваджені в про­мисловість і приносити економічний ефект. Результати фундаментальних досліджень безпосереднього прибутку не приносять,:а їх використання може тривати десятиліттями і є базовими для прикладних досліджень. Прикладна наука забезпечує реалізацію інноваційної політики в державі.

Науково-технічні розробки — це систематичні роботи, що базуються на існуючих знаннях, отриманих у резуль­таті досліджень чи практичного досвіду і спрямовані на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, систем чи методів, а також на значне вдосконалення об'єктів, що вже існують.

До науково-технічних послуг належить діяльність у галузі науково-технічної інформації, патентів, ліцензій, стандартизації, метрології та контролю якості, науково-технічного консультування та супутня діяльність, що сприяє запровадженню у виробництво науково-технічних розробок, інші види діяльності, що сприяють отриманню, поширенню та використанню наукових знань.

При проведенні наукових досліджень виділяють понят­тя "об'єкт" і "предмет".

Об'єктом дослідження прийнято називати те, на що спря­мована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження.

25

Г.С.Цехмістрова

Предметом дослідження є явище або процес, що зна­ходиться в межах об'єкта та розглядається як елемент або властивості, характерні для наукового пізнання. Це визна­чення певного "ракурсу", припущення про найсуттєвіше при вивченні обраної проблеми дослідження об'єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об'єкта і завжди збігається з темою дослідження. Один і той самий об'єкт може бути предметом різних дос­ліджень і навіть наукових напрямів. Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Об'єктом наукового дослідження є навколишній мате­ріальний світ та форми його відображення у людській свідо­мості, які існують незалежно від неї, відбираються відповід­но до мети дослідження.

Залежно від ступеня складності є прості і складні об'єк­ти дослідження. Відмінність між ними визначається кіль­кістю елементів та видом зв'язку. Наприклад, простим об'єктом дослідження в педагогіці є рівень інформаційного забезпечення навчання, складним - ефективність процесу навчання.

У першому випадку досліджується забезпечення навчаль­ною літературою, згідно з переліком дисциплін навчаль­ного плану, в другому - визначається вплив численних факторів на кінцевий результат навчання (якість викладання, технології навчання, рівень навченості та навчальності студентів тощо).

Правильний вибір об'єкта вивчення навколишнього ма­теріального світу відповідно до мети дослідження сприяє обґрунтованості результатів дослідження.

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об'єкт дослідження, відборі і зосереджен­ні уваги на найсуттєвіших із них. Критеріями відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених фактів у

26

Методологія наукових досліджень

цьому напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів, які впли­вають на об'єкт дослідження, має велике практичне значен­ня, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фактор не врахова­но, то висновки, здобуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або зовсім хибними. Виявлен­ня суттєвих факторів простіше, якщо дослідження ґрунтують­ся на добре опрацьованій теорії. Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, то використовують гіпотези, наукові ідеї, сформовані в процесі попереднього вивчення об'єкта дослідження.

Отже, чим повніше враховано вплив середовища на об'єкт дослідження, тим точнішими будуть результати наукового дослідження. Середовище - це те, що впливає на об'єкт дос­лідження.

Відібравши об'єкт, визначивши предмет і фактори, які впливають на причинно-наслідкові результати стану об'єк­та, визначають його параметри, тобто повноту вивчення від­повідно до поставленої мети.

Наукове дослідження повинно розглядатись у неперерв­ному розвитку, ґрунтуватись на зв'язку теорії з практикою.

Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізна­вальні завдання емпіричного і теоретичного напрямів.

Емпіричні завдання вирішуються за допомогою спосте­реження, експерименту, вимірювання, описування, тобто базуються на безпосередній взаємодії дослідника з об'єктом дослідження.

Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і виявлен­ня причин, зв'язків, залежностей, які дозволяють встано­вити поведінку об'єкта, визначити і вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання.

У результаті отриманих знань формулюють закони, роз­робляють наукову теорію. Теоретичні пізнавальні завдання

27

Г.С.Цехмістрова

формулюють таким чином, щоб можна було їх перевірити емпірично.

Систематизовані наукові знання класифікують за різ­ними ознаками:

а) за видом зв'язку з суспільним виробництвом (поліпшен- ня організації праці, створення машин, конструкцій, теоре- тичні гуманітарні роботи тощо);

б) за ступенем важливості для народного господарства (роботи, що виконуються на замовлення міністерств, відомств);

в) за джерелами фінансування (держбюджетні, госпдо- говірні);

г) за терміном розробки (довготермінові, короткотермінові). Традиційна модель наукового пізнання передбачає рух

ланцюжком: встановлення емпіричних фактів — первинне емпіричне узагальнення — виявлення відхилень від правил і фактів — винахід теоретичної гіпотези з новою аргумента­цією — логічний висновок (дедукція) з гіпотези всіх фактів спостереження, що є перевіркою на її істинність.

Отже, процес наукового дослідження достатньо трива­лий і складний. Він починається з виникнення ідеї, а завер­шується доведенням правильності гіпотези і суджень.

Кожне наукове дослідження від творчого задуму до оста­точного оформлення наукової праці має неповторну спе­цифіку. Однак усі вони наділені загальними особливостями, які охоплюють універсальні процеси - так звані етапи нау­кового дослідження (схема 1.1.):

37. Вибір теми, обґрунтування її актуальності і визна­чення рівня її розробленості; вибір об'єкта, предмета, ок­реслення мети і завдань дослідження, народногосподарське значення, відповідність профілю та наявності фінансового забезпечення.

38. Нагромадження необхідної наукової інформації, пошук, вивчення й аналіз літературних та інших джерел з теми дослідження; вибір напрямів дослідження з огляду на його мету.

28

Методологія наукових досліджень

39. Відпрацювання гіпотези й теоретичних передумов дослідження, визначення наукового завдання.

40. Вибір методів дослідження, які є інструментами здо­буття фактичного матеріалу, необхідною умовою досягнен­ня поставленої мети.

41. Оброблення й аналіз результатів експериментального дослідження.

42. Написання тексту роботи, оформлення її вступу і вис­новків, опис використаних джерел і створення додатків.

43. Підготовка до захисту і захист дослідження.

44. Впровадження та визначення ефективності наукових досліджень.

Визначення проблеми

Вибір теми

Ознайомлення з існуючими дослідженнями за обраною темою

Конкретизація теми

іженн	к X	іаних
:кт дос л і;	ОСЛІДЖЄИ	опрацьої
ет і об'«	дення д іаних)	ретація
эедм	рове бір /	терп
С		X

X яз

" е 5 і І з -1 1 5° ° ч

О. «і . 8

а І

II З

Схема 1.1. Послідовність етапів наукового дослідження

29

Г.С.Цехмістрова

Важливим етапом дослідження є вибір проблеми і теми.

Вважається, що правильно обрана і сформульована тема - це половина виконаного дослідження. Тому починають ро­боту, переконавшись у чіткому з'ясуванні її теми. Основни­ми критеріями при цьому повинні бути її актуальність, но­визна і перспективність.

Уперше логіка наукових досліджень була сформульо­вана французьким філософом, математиком Р.Декартом у його праці "Міркування про метод".

Декарт подає чотири прості і надійні, на його думку, правила для розуму, що наближають його до науки.

45. Ніколи не вважати істиною те, що неможливо визна­ти очевидним. Це означає необхідність ретельно запобігати поспіху й упередженості, залучати до своїх суджень лише те, що постає в розумі настільки ясно і чітко, що вже не мо­же викликати сумніву.

46. Поділити кожну річ на стільки частин, скільки пот­рібно, щоб краще її вивчити.

47. Вибудовувати свої думки у певному порядку, розпо­чинаючи з предметів найпростіших і легко пізнаваних, за­вершуючи пізнанням найскладніших.

48. Робити вичерпні переліки і всеохоплюючі огляди, щоб мати впевненість, що нічого не пропущено.

Правила Декарта відповідають таким логічним опера­ціям: визначення, аналіз, синтез, нумерація (перелік).

Досить ґрунтовними є дослідження в професійній педа­гогіці вченого А.А.Киверялга, який вважає, що дослідни-кам-початківцям доцільно рекомендувати детальнішу побу­дову процесу наукового дослідження, яке, на його думку, можна поділити на 10 взаємопов'язаних і взаємообумовле-них етапів, на яких виконуються різні дослідні дії, нако­пичуються різні матеріали (схема 1.2).

Результати розробки теми дослідження мають бути еко­номічно ефективними і значущими. Якщо не можна визначити ефективність впровадження, тоді має визначатись актуаль­ність і важливість досліджуваної тематики. Тема обов'язково

ЗО

Методологія наукових досліджень

має відповідати спеціалізації роботи наукового колективу, членом якого є дослідник.

Розробка теми має бути забезпечена фінансуванням, об­ладнанням, матеріалами та необхідними умовами для впро­вадження результатів.

Важливим етапом дослідження є визначення його гіпотези, тобто припущення щодо можливих результатів досліджень, або це передбачувана відповідь на поставлену наукову проблему.

• Гіпотеза є: своєрідним компасом, який визначає напрям дослідження;

• гіпотеза запобігає невизначеності майбутніх результа­тів дослідження;

• гіпотеза спрямовує думки дослідника і чітко окреслює коло матеріалів, які мають бути зібрані при дослідженні.

Переконливість гіпотези доводять експериментально. Вона має відповідати фактам, враховувати раніше відкриті закономірності, бути доступною щодо емпіричної перевірки, передбачати нові факти і зв'язки між явищами.

Наукове пізнання - надзвичайно трудомісткий і склад­ний процес, який потребує постійної високої напруги, праці з натхненням. Воно прирівнюється до подвигу і потребує максимальної напруги енергії людини, її мислен­ня і дій, інакше перетвориться в ремісництво і ніколи не дасть нічого суттєвого.

У XXI столітті наука і освіта стали найвпливовішими сферами, що визначають сутність сучасної цивілізації. У Декларації Будапештської конференції, присвяченої науці й використанню наукових знань "Наука для XXI століття", зазначається: "Невід'ємна функція наукової діяльності по­лягає у всебічному вивченні природи і суспільства з метою одержання нових знань. Ці нові знання служать освітньому культурному й інтелектуальному збагаченню і забезпечу­ють технологічні досягнення, поряд з економічними бла­гами" [ЮНЕСКО, 2000, с. 11].

31

Ручна	чи механічна
об роб	ка матеріалу