68. Військові науки

69. Національна безпека

70. Соціологічні науки

71. Політичні науки

72. Фізичне виховання і спорт

73. Державне управління

Кожна галузь науки поділяється ще на декілька груп.

Наприклад, до економічних наук входять групи теоретич­них економічних наук, механізмів регулювання економіки, фінансів, грошового обігу і кредиту, міжнародних еконо­мічних відносин і світового господарства та інші. Саме та­ким чином ВАК України за погодженням з МОН України затверджено перелік спеціальностей з економічних наук. Аналогічна ситуація і з інших галузей наук.

Оформлення науки як соціального інституту відбулося тільки на початку XVIII століття, коли в Європі були ство­рені наукові товариства і академії, а також почали видава­тись наукові журнали.

1.4. Система підготовки наукових кадрів в Україні

В Законі України "Про наукову і науково-технічну діяль­ність" у розділі II ст. 4 зазначено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів ак­редитації, громадські організації у науково-технічній діяльності.

Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-техніч­ної діяльності [2, с. 3]. До наукових і науково-технічних працівників належать:

74. академіки і члени-кореспонденти всіх академій;

75. всі особи, що мають науковий ступінь і вчене звання;

76. особи, які ведуть науково-дослідну роботу в наукових закладах, у ВНЗ;

77. спеціалісти, зайняті науковою роботою на промислових підприємствах та у проектних організаціях.

Г.С.Цехмістрова

Наукові кадри готуються вищими навчальними закла­дами і науково-дослідними організаціями. Нині підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації здійснюється з 25 галузей науки і більш як 600 наукових спеціальностей.

Добре зарекомендувала себе форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів - аспірантура. У 1991 році Постановою Кабінету Міністрів України було створено Вищу атестаційну комісію України (ВАК), у складі якої зат­верджено Голову Ради та Президію ВАК України, які про­водять атестацію наукових кадрів. Підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів здійснює Атестаційна комісія МОН України, у складі якої функціонує Управління керів­них і науково-педагогічних кадрів. Аспірантура створюється при ВНЗ, науково-дослідних інститутах, які мають відпо­відний кадровий склад і необхідну наукову та матеріальну базу.

В аспірантуру із громадян України відбирають найбільш здібних і підготовлених студентів, які захистили диплом спеціаліста або магістра і Державною кваліфікаційною ко­місією рекомендовані на навчання в аспірантурі. Навчання здійснюється на договірній основі. Термін навчання ста­ціонарно - 3 роки, заочно - 4 роки віком відповідно до 35 років, 45 років.

Особи, які вступають до аспірантури, складають вступ­ні екзамени зі спеціальності, філософії та однієї з іноземних мов в обсязі програми ВНЗ. Підготовка аспірантів ведеться за індивідуальним планом, затвердженим Вченою радою ВНЗ або НДІ на весь період навчання.

За цей період аспірант зобов'язаний:

• скласти кандидатські екзамени зі спеціальності, іно­земної мови та філософії;

• виконати індивідуальний план; за результатами науково-дослідної роботи написати не менше трьох статей і надруку-

вати їх у фахових виданнях, які входять до переліку видань ВАКу України;

• оволодіти технікою та методикою проведення наукових досліджень;

• підвищувати свій професійний та загальнонауковий рівень.

Для керівництва і надання допомоги аспірантові при­значається науковий керівник, як правило, доктор або про­фесор. Щорічно аспіранти звітують на кафедрі про вико­нання індивідуального плану роботи. Завершується навчання в аспірантурі захистом дисертації на спеціалізованій вченій раді на здобуття вченого ступеня кандидата наук.

Поряд із традиційною формою підготовки наукових та педагогічних кадрів через аспірантуру останнім часом засто­совується підготовка поза аспірантурою як здобувач.

Здобувачі прикріплюються до ВНЗ або НДІ для скла­дання екзаменів. Перелік кандидатських екзаменів, їх програми зі спеціальності визначає МОН України і разом з ВАК здійснює контроль за їх організацією і проведенням. Організація, до якої прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації, робить висновок про її наукову і практичну значущість.

Дисертація, що подається до захисту на ступінь канди­дата наук, - це наукова кваліфікаційна праця, виконана особисто здобувачем, містить науково обґрунтовані теоре­тичні або експериментальні результати, наукові положен­ня, характеризується єдністю змісту і свідчить про особис­тий внесок здобувача в науку.

Тема дисертації має бути пов'язана з основними напря­мами науково-дослідних робіт наукових установ і організа­цій і затверджена вченими або науково-технічними радами, з одночасним призначенням наукового керівника.

Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту містить інформацію і документи, що під­тверджують практичне використання отриманих автором

результатів (впровадження у виробництві, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якіс­них показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо).

Обсяг основного тексту дисертації повинен складати 100-150 сторінок, для суспільних і гуманітарних наук 140-180 сторінок, оформлених згідно з державним стандартом.

Процес підготовки дисертації до захисту включає такі етапи:

78. попередню експертизу дисертації в організації, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача (так званий передзахист);

79. написання автореферату дисертації;

80. подання дисертації до спеціалізованої вченої ради;

81. друкування і розсилання автореферату;

82. підготовку здобувача до захисту дисертації;

83. процедуру прилюдного її захисту.

Кожний із цих процесів має свою специфіку і визначений відповідними вимогами Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань ВАК України (2007 р.).

Попередня експертиза поданої дисертації на кафедрі здійснюється в такій послідовності:

• здобувач викладає суть та основні положення дисерта­ції (тривалість доповіді для кандидатської дисертації - не більше 20-30 хвилин, для докторської - не більше 35-40 хвилин)

• питання до здобувача щодо змісту дисертації, на які йому необхідно відповісти;

• виступи рецензентів;

• виступи присутніх;

• відповіді здобувача на зауваження, пропозиції і поба­жання рецензентів;

• виступи присутніх на засіданні;

• підсумки дискусії.

Потім затверджується висновок щодо обговорюваної дисертації. Висновок приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні і оформля­ється у формі протоколу засідання кафедри (міжкафедраль-ного семінару, лабораторії, відділу) з висвітленням процесу розгляду. У протоколі засідання вказуються:

• номер протоколу, дата засідання і назва кафедри (лабо­раторії, відділу, організації), де обговорювалася дисертація, прізвище, ім'я та по батькові рецензентів із зазначенням наукового ступеня і вченого звання;

• ким і коли була затверджена тема дисертації;

• процес обговорення дисертації.

Висновок є резолютивною частиною протоколу, в яко­му вказується прізвище, ім'я та по батькові здобувача, наз­ва дисертації, шифр і назва спеціальності, науковий ступінь, на здобуття якого представлено дисертацію, ким і коли була затверджена тема дисертації.

Крім того, у висновку подаються:

1. Актуальність теми (проблеми) та її зв'язок з пла- нами наукових робіт установи.

2. Формування наукового завдання (проблеми), нове вирішення якого отримано в дисертації.

3. Наукові положення, розроблені особисто дисертан- том, та їх новизна.

4. Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, які захищаються.

5. Наукове та практичне значення роботи.

6. Використання результатів роботи.

7. Повнота викладення матеріалів дисертації в публі- каціях та особистий внесок у них автора.

Спеціалізовані вчені ради можуть приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук за наявності не менше 3 публікацій у наукових фахових жур­налах, а також в інших періодичних наукових фахових виданнях України (їх перелік затверджує ВАК України).