V. Складання проекту висотної прив'язки опознаків.

Висотна прив'язка опознаків виконується геометричним і тригонометричним нівелюванням. Перше використовується в основному спільно з прокладанням ходів розрядної полігонометрії та інколи, при засічках. Друге, як правило, застосовують разом з прокладанням теодолітних ходів і при засічках (при засічках тригонометричне нівелювання економічно вигідніше, ніж геометричне).

У даній роботі висотна прив'язка опознаків виконується способом тригонометричного нівелювання, за винятком ходу разрядної полігонометрії, прив'язка в цьому випадку здійснюється геометричним нівелювання.

Після проектування способів висотної прив'язки, попередньо розраховують точність виміру вертикальних кутів для тригонометричного нівелювання і клас геометричного нівелювання. Розрахунок ведется для найбільш несприятливого випадку. Нижче наводяться розрахунки для кожного способу прив'язки.

V.1. Тригонометричне нівелювання при засічках.

При плановій прив'язці опознаків способом багаторазових засічок спільно ведуться роботи по висотній прив'язці тригонометричним нівелюванням. Для цього спостерігають кути нахилу на пункт, який визначають або вихідний пункт і за формулою:

h = stg + i - v + f

обчислюють перевищення опознака, який визначають і отримують його відмітку. Далі при обробці вимірів знаходять найбільш надійні значення відмітки опознака.

Відома формула:

m

M = --------,

p [Si ]

де M - середня квадратична помилка положення опознака по висоті

m - середня квадратична помилка виміру вертикального кута, а

Si - відстань від i-того вихідного пункту до опознака.

З цієї формули виходить таке співвідношення:

1

m = M p ---,

s

Звідси легко можна розрахувати величину середньої квадратичної помилки виміру вертикального кута. Як завжди, розрахунок ведеться для найгіршого випадку. З формули (5.3) виходить, що такий випадок є засічкою з мінімальним значенням [1/s]. У таблицях №7 і №8 приводятся всі випадки прив'язки опознаків засічками, де вказана величина [1/s] для кожного випадку.

Вочевидь, що таким найбільш несприятливим випадком є багаторазова пряма засічка на опознак ОПВ4 з пунктів Т1, ПЗ6 і Т3 (помічений двома зірочками в таблиці №7).

Інструкція задає величину M у формулі (5.3) рівною 0.4 метра. З врахуванням цього, значення середньої квадратичної помилки виміру вертикального кута розрахованого за формулою (5.3) складає 27".

З цього факту можна зробити наступний висновок : вертикальні кути при висотній прив'язці опознаків у випадку засічок можна вимірювати будь-яким теодолітом точніше Т30, але, оскільки вертикальні кути будуть спостерігатися разом з горизонтальними, рекомендується для виміру і тих і інших використовувати один і той же інструмент, тобто теодоліт 3Т5КП. Цей прилад забезпечує хороший запас по точності у випадках як планової, так і висотної прив'язок.

Вертикальні кути необхідно вимірювати двома прийомами.