- •С.Г.Савчук,
- •0─┼──────────┼──────────┼─ Экватор
- •Іі.Складання проекту розміщення планових і висотних опознаків.
- •III. Згущування геодезичної основи з використанням світловіддалемірної полігонометрії 4 класу.
- •IV. Складання проекту планової прив'язки опознаків.
- •IV. 1. Багаторазова обернена засічка.
- •IV. 2. Багаторазова пряма засічка.
- •IV. 3. Прив'язка опознаків розрядним полігонометричним ходом.
- •IV. 4. Планова прив'язка опознаків теодолітними ходами.
- •V. Складання проекту висотної прив'язки опознаків.
- •V.1. Тригонометричне нівелювання при засічках.
- •V.2. Тригонометрична нівелювання при прокладанні теодолітних ходів.
- •V.3. Геометричне нівелювання по лінії ходу розрядної полігонометрії.
- •Висновок.
- •Література.
- •4. Послідовність виконання завдання:
- •1. Визначення координат рамки трапеції масштабу 1 : 25 000 або 1 : 10 000 та
- •3.1. Встановлення форми ходу.
- •3.3. Розрахунок впливу помилок при лінійних вимірюваннях.
- •3.4. Розрахунок точності кутових вимірювань та величин окремих джерел похибок.
- •Мал. 3.1. Визначення центру ваги полігонометричного ходу графічним способом
- •3.1. Складання проекту на топографічній карті.
- •3.2. Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.2.1. Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.2.2. Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.2.3. Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.2.4. Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
3.4. Розрахунок точності кутових вимірювань та величин окремих джерел похибок.
Очікувану с.к.п. виміру кута
обчислюють із відношення, яке отримане
на основі принципу рівних впливів:
для зігнутого ходу
для видовженого ходу
де Дці — віддаль від точки з номером і до центра ваги ходу, координати якого визначаються як середнє арифметичне з усіх точок ходу, я саме
Віддаль Дці може бути знайдена як
.
Величину Дці можна знайти графічним способом. На карту або на папір в масштабі наносять хідя, який запроектовано хід (рис.3.1). Спочатку визначають центр ваги ходу. Для цього першу сторону ходу ділять наполовину, отриману точку а з’єднують з наступною точкою ходу, а отриману лінію ділять на три частини, відмічають точку в, яка віддалена від а на 1/3 лінії, потім точку в з’єднують з наступною точкою ходу і т.д. до кінцевої точки ходу. Після знаходження центру ваги значення Дці знаходять безпосередньо на схемі ходу з графічною точністю.
Потім обчислюють величини Дці,
а з їх допомогою
,
які сумують і знаходять
.
Цю величину підставляють у формулу
,
звідки знаходять спочатку М2,
а потім М.
Мал. 3.1. Визначення центру ваги полігонометричного ходу графічним способом
За найденою величиною вибирають прилад та метод кутових вимірювань. Типи теодолітів, які застосовуються для полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів, а також методи вимірювання кутів вказані в таблиці 3.
таблиця 3.
╔═══════════════════════════════════════════════╗
║Основні техничні характеристики теодолітів. ║
╠═══════════════════════════════╤═══════╤═══════╣
║ │ 3Т2КП │ 3Т5КП ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Середня квадратична помилка │ │ ║
║ вимірювання горизонтального │ 2 │ 4.5 ║
║ кута, с │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ збільшення зорової труби, │ 30 │ 30 ║
║ крат │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Наименьша відстань для │ 1.5 │ 1.5 ║
║ візування, м │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Диаметри кругів, мм │ 90 │ 90 ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Цена ділення шкали відлікового│ 1 │ 60 ║
║ пристрою, с │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Цена деления рівня на алідаді │ 15 │ 30 ║
║ горизонтального круга, с │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Цена ділення круглого рівня, │ 5 │ 5 ║
║ хв. дуги │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Диапазон роботи компенсатора, │ 3.5 │ 4 ║
║ хв │ │ ║
╟───────────────────────────────┼───────┼───────╢
║ Маса теодолита, кг │ 4.7 │ 4.2 ║
╚═══════════════════════════════╧═══════╧═══════╝
В запроектованому ході повинно витримуватись відношення
де
-
середня квадратична похибка вимірювання
кута теодолітом ( точність приладу).
Приклад.4.В запроектованому вигнутому полігонометричному ході 4 класу дов-жиною 3950 метрів розрахувати с.к.п. вимірювання кута, якщо величина М рівна 0.079 м. Величини Дці визначені графічним шляхом із схеми (рис.3.1), наведено в таблиці 4
таблиця 4
╔══════════════════════╗
║ Визначення [Dцi] ║
╠════╤══════╤══════════
║ NN │Dцi, м│ D2 цi, м║
╠════╪══════╪══════════╣
║ 1 │ 1800 │ 3240000 ║
║ 2 │ 1300 │ 1690000 ║
║ 3 │ 1025 │ 1050625
║ 4 │ 950 │ 902500 ║
║ 5 │ 1300 │ 1690000 ║
║ 6 │ 1825 │ 3330625 ║
╠════╧══════╪══════════╣
║ [Dцi] │ 11903750 ║
╚═══════════╧══════════╝
Рішення. Із виразу знайдемо величину
0.079
206265
=3,3”
.
Відповідно, для вимірювання кутів необхідно використовувати теодоліти типу Т2, 2Т2, 3Т2КП.
Якщо величина буде менше , тоді в середині ходу необхідно запроектувати або визначення астрономічного азимуту, або визначення дирекційного кута шляхом короткого кутомірного ходу до найближчого твердого пункту. В такому випадку розрахункові формули , приймуть наступний вигляд:
для вигнутого ходу
для видовженого ходу
де k - число секцій ходу. Для випадку одного проміжкового азимута або дирекційного кута k=2.
Для вигнутого ходу в кожній
секції знаходять відповідний центр
ваги і визначають
.
Розрахунок величин впливу окремих джерел помилок при кутових вимірюваннях виконують, виходячи із того, що величина характеризує сумісний вплив ряду джерел помилок на результати вимірювання, а саме: редукція і центрування, інструментальних, особисто вимірювання і зовнішніх умов. Помилки вихідних даних не враховуються. Відповідно,
Звідси , застосувавши принцип рівних впливів, отримаємо
на основі даного співвідношення
розрахуємо встановлення візирної марки
і теодоліта над центрами знаків.
С.к.п. редукції і центрування виражаються формулами
Де e1- лінійний елемент редукції,
е2 - лінійний елемент центрування,
s – середня довжина сторони полігонометричного ходу.
Вважаючи, що
обчислюють
e1
і е2
за формулами
Приклад.5. Розрахувати точність центрування вів зірної марки і теодоліта за даними, отриманими в прикладі 4.
Підставляючи значення в формулу , отримаємо с.к.п. редукції і центрування
За формулами
знайдемо е1 і е2
е1 =
мм,
е2 =
мм.
Відповідно, візирну марку і теодоліт необхідно центрувати з допомогою оптичного центриру.
Число прийомів при вимірюванні кутів способами кругових прийомів або окремих кутів визначають за формулою
Де
відповідно
с.к.п. вимірювання кута, візування,
відліку,
-
число прийомів.
Гадаючи ,що
