Тема 7. Управління якістю інноваційної продукції.
Якість – це сукупність споживчих властивостей товару, які задовольняють певну потребу. Тобто якість продукції - це сукупність споживчих властивостей, які зумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.
Є такі показники якості продукції :
Надійність.
Довговічність
Екологічність
Ергономічність
Технологічність
Естетичність
Стандартизація та уніфікація
Патентно-правові показники
Показники безпеки та економічні показники.
Існують різні методи оцінювання якості продукції, зокрема:
Вимірювально-реєстраційний
Органолептичний
Диференційований (комплексний).
Управління якістю інноваційної продукції включає такі способи підвищення її рівня:
Технічний (використання досягнень науки і техніки у виробництві).
Організаційні (впровадження прогресивних методів організації виробництва).
Економічні та соціальні (зокрема, використання ефективної мотивації праці).
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс правил і вимог до якості продукції. На підставі порівняння якості продукції із стандартами здійснюється сертифікація продукції, яка буває обов’язковою, добровільною та за окремими параметрами.
Підвищення рівня якості продукції, як правило, вимагає додаткових витрат на її виготовлення. Тому таке підвищення є доцільним, якщо додаткові витрати на покращення якості повністю покриваються зростанням ціни, яку погоджуються сплатити споживачі за більш якісну продукцію. Це правило дозволяє встановити оптимальний рівень якості продукції підприємств.
Одним з методів оптимізації рівня якості продукції є функціонально-вартісний аналіз, за яким оптимізація якості здійснюється за критерієм мінімуму співвідношення між витратами на творення виробу (або його ціною) та споживчими характеристиками виробу.
Одним із важливих елементів систем управління якістю продукції є контроль якості. Він буває внутрішній, який проводить сам виробник і зовнішній, який проводить контролюючі органи, громадські організації та споживачі. Внутрішній контроль поділяється також на:
1. Вхідний (перевірка якості матеріалів, що надходять на підприємство)
2. Операційний (перевірка якості технологічних процесів виготовлення продукції).
3. Приймальний (перевірка якості продукції).
За ступенем охоплення виробничий контроль якості може бути :
Суцільним
Вибірковим.
Тема 8. Особливості ціноутворення на інноваційну продукцію.
Розробивши інноваційну продукцію її виробник ще не знає, як ринок відреагує на неї і яка ціна на неї встановиться.
У попередніх розрахунках ціни виробник продукту може відштовхуватись від понесених у процесі виробництва продукції витрат і відповідно встановити ціну як суму собівартості та прибутку, а прибуток приймати у відсотках до собівартості, або до вкладених інвестицій у розробку та виробництво інноваційного продукту.
В другому випадку ціна визначається за формулою питомих приведених витрат, але це будуть ціни виробника, а ринок може встановити інші.
Якщо розглядається покращувальна інновація, тобто існує якийсь базовий виріб, який покращується і відома ціна на цей виріб, то щоб встановити попередню ціну на покращений виріб то потрібно подивитися, як змінюються його параметри якості і спрогнозувати скільки заплатить додатково споживач за покращений виріб.
Метод ціноутворення, що базується на цій ідеї називається параметричним. Якщо існує лише один основний параметр якості виробу, то ціна нового виробу може визначатись за формулою:
де Цн,Ц0 – ціна відповідно покращеного і старого виробу.
Nн,N0 – основний параметр якості покращеного та старого виробу.
n - коефіцієнт гальмування, який забезпечує сповільнене зростання ціни нового виробу порівняно із зростанням його основного параметру. Цей коефіцієнт визначається на підставі прогнозних оцінок і його величина, як правило, знаходиться в межах від 0,4 до 0,7.
Якщо виріб характеризується декількома основними параметрами якості, то в цьому випадку формула ціни може мати такий вигляд:
П- знак добутку,
k- кількість основних параметрів якості.
і - і-тий параметр якості.
Якщо ринок сприйняв новий продукт позитивно і якщо його виробник на даному етапі має виключне право на виробництво цього продукту, то він може оптимізувати ціну на нього, регулюючи обсяги реалізації даної інноваційної продукції до такого рівня, за якого прибуток від реалізації стає максимальним.