4.5. Технічний розвиток підприємства як об’єкт управління.

Технічний розвиток підприємства відображає процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства на основі досягнень НТП.

Техніко-технологічна база підприємства окрім активної частини основних фондів включає також технологічну складову. Управління технічним розвитком повинно включати такі основні етапи:

• Встановлення цілей.

• Підготовчий аналіз.

• Варіантний вибір рішення.

• Програмування робіт.

• Реалізація програм.

План технічного розвитку підприємства може включати такі основні розділи:

• Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи з визначенням для кожної: мети, місця впровадження результатів, головного виконавця та співвиконавців, строків початку і закінчення роботи, кошторисної вартості, очікуваних результатів.

• Створення, освоєння і підвищення якості продукції. (зокрема вказуються бажані параметри якості нової або покращеної продукції та перелік застарілих її видів, які доцільно зняти з виробництва).

• Впровадження прогресивної технології, модернізація і автоматизація виробничих процесів (розробка і застосування нових технологій, впровадження нових видів устаткування та інструментів, капітальний ремонт та модернізація устаткування, механізація ручної праці, автоматизація виробництва і процесів управління).

Тема 5. Організаційні форми та структури впровадження результатів інноваційної діяльності

5.1. Особливості функціонування технополісів, технопарків та бізнес-інкубаторів.

Специфіка інноваційної діяльності, зокрема високий рівень ризику та необхідність взаємозв’язку між наукою та виробництвом, зумовлюють створення спеціальних структур, у яких основна мета - це здійснення інноваційної діяльності. Такі структури поділяються на великі та малі. До великих відносять:

1. Технополіс – це структура, яка як правило поєднує провідний університет з його лабораторіями та інститутами та підприємства, які впроваджують нововведення, а також соціальну інфраструктуру і все це - в межах невеликого населеного пункту. Тобто, відбувається концентрація і тісний взаємозв’язок науки і виробництва.

2. Технопарк – це територіально відокремлений комплекс, який в основному складається з тих самих складових, що і технополіс, але не займає цілий населений пункт. Технопарки дозволяють здійснити швидке просування наукових досягнень у виробничу сферу та забезпечити творчою роботою працівників вищих навчальних закладів. При цьому діяльність технопарку координується шляхом створення спеціального органу управляння (як правило його очолює директор).

3. Бізнес-інкубатор – це організаційна структура (часто вона є складовою технопарку або технополісу), мета якої - створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм. Інкубатор, як правило, надає таким фірмам приміщення та необхідне обладнання на певний період, забезпечуючи їх консультаціями з економічних та юридичних питань. Також інкубатор може організовувати інформаційне та рекламне забезпечення діяльності малих фірм, здійснювати експертизу інноваційних проектів, вести пошук інвесторів тощо. Інкубаційний період фірми-клієнта триває, як правило, 2-3 роки, рідше 5 років. Після закінчення цього терміну фірма залишає інкубатор і починає самостійну діяльність.

5.2. Малі організаційні структури впровадження інноваційної діяльності.

Основними такими структурами є венчурні (ризикові) фірми. Вони створюються з метою апробації, доопрацювання та доведення до промислової реалізації нововведень. Створюються венчурні фірми на договірній основі на кошти отримані від, як правило, декількох юридичних та (або) фізичних осіб, а також на кредити чи внески великих компаній чи банків.

Для створення венчурної фірми необхідні такі умови:

• ідея нововведення,

• суспільна потреба в реалізації цієї ідеї,

• наявність підприємця, здатного на основі такої ідеї організувати таку фірми,

• наявність ризикового капіталу для фінансування цієї фірми.

Інвестування у венчурний бізнес характеризується такими особливостями:

1. Фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, тобто інвестори йдуть на великий ризик.

2. Кошти надаються на тривалий термін на безповоротній основі.

3. Результати від інвестицій часто треба очікувати 3-5 років.

4. Інвестор бере активну участь в управлінні венчурною фірмою.

Венчурні фірми створюються в двох організаційних формах:

• Самостійні венчурні фірми.

• Фірми в середині великих підприємств.

Серед малих організаційних форм реалізації інноваційної діяльності слід назвати також інжинірингові та впроваджувальні фірми. Основним напрямом діяльності цих фірм є доведення нововведення до промислової реалізації.