10.Внутрішння діалектичність предмета філософії. Основні принципи софістики.

Слово «діалектика» походить від грецького dialektike, що означало вести розмову, бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. Матеріалістична діалектика є вченням про найза-гальніші закони розвитку природи, суспільства і пізнання, людського мислення, що осягає світ. У сучасному розумінні — це спосіб світорозуміння, теорія і метод пізнання.

Гегель був першим, хто надав поняттю діалектика значення методу розумного пізнання, що пізнає світ в єдності протилежних визначень і тому в саморусі, саморозвитку.

Діалектика вчить про неосяжний зв'язок, що поєднує між собою всі речі, явища, процеси. Ці зв'язки проникають в їх сутність, тому вирвати явище з них неможливо, оскільки це позбавить нас глибокого і повного його розуміння.

Принципи діалектики — це її вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. Вони відображають підвалини буття й пізнання, виражають їх найфунда-ментальніші особливості й відношення; виконують нормативну і регулюючу функції, орієнтуючи і спонукаючи людей до дії; виводяться з пізнання й супроводжують його; є способом розгляду й розуміння предметів.

До основних принципів діалектики відносять принцип розвитку й принцип взаємозв'язку. Є й інші принципи.

Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Зміст цього принципу виражається категоріями відношення, зв'язку, відокремлення, взаємодії, співіснування.

11.Філософія в системі культури.

Раціональна експлікація в Ф. смислів універсалій культури починається зі своєрідного уловлювання спільності в якісно різних областях людської культури, з розуміння їхньої єдності і цілісності. Тому первинні форми буття філософських категорій виступають не стільки поняття, скільки змістотворних, метафори і аналогії.

Ідея виражається не стільки в понятійної, скільки в художньо-образній формі, і образ виступає як головний спосіб осягнення істини буття. Література, мистецтво, художня критика, політичне і правове свідомість, повсякденне мислення, що стикаються з проблемними ситуаціями світоглядного масштабу, - усі ці області, у які може бути вплавлені філософська рефлексія і в яких можуть виникати в первинній формі філософські експлікації універсалій культури.

Таким шляхом універсалії культури перетворюються в рамках філософського аналізу у філософські категорії - особливі ідеальні об'єкти (пов'язані в систему), з якими вже можна проводити особливі уявні експерименти. Тим самим відкривається можливість для внутрішнього теоретичного руху в поле філософських проблем, результатом якого може стати формування принципово нових категоріальних смислів, що виходять за рамки історично склалися і впечатав в тканину готівкової соціальної дійсності світоглядних підстав культури. У цьому процесі на двох полюсах - внутрішнього теоретичного руху і постійної експлікації реальних смислів граничних підстав культури - реалізується головне призначення Ф. в культурі: зрозуміти, не тільки який у своїх глибинних підставах готівковий людський світ, але і яким він може бути.

Філософське пізнання виступає особливим самосвідомістю культури, яке активно впливає на її розвиток.