15.Об’єктина реальність з точки зору її сутності основ. Поняття субстанції її світоглядного і методологічного значення.

У діалектичному матеріалізмі термін реальність вживається в двух розуміннях:

• Що все існує, тобто весь матеріальний світ включаючи всі його ідеальні продукти

• Об’єктивна реальність, тобто матерія в сукупності в різних її видів.

Реальність протестовляється тут суб’єктивній реальності, тобто явищем свідомості і ототожнюються з поняттям матерії. Об’єктивна реальність – філософська категорія, дійсність (в науці відповідає поняттю категорія) в загалі все те що існує може існувати тільки в об’єктивній реальності. Матеріалісти зазвичай представляють об’єктивну реальність, як деякий механізм, який працює в співвідношенні зі своїм устроєм і на який люди можуть здійснювати тільки обмежений вплив. Погляд деяких релігій на об’єктивну реальність мало чим відрізняється від матеріалістичного – вся різниця зводиться до того що тут цей механізм був створений богом «креаціанізм»; крім того бог може вмішуватись у роботу цього механізму «теізм» і не вмішуватись «деізм». Агностики важають, що об’єктивну реальність це істина недоступна розумінню людини.

16. Філософія про різноманітність та єдність світу. Відміність течії філософії. Монізм. Дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм.

Дуалізм (від лат. «двоякий») філософське вчення, я ке походить від призначення рівноправних двох начал - духа та матерії. Протистоїть монізму, різновид плюралізму, термін був введений Вольвом.

Монізм – філософське вчення , згідно з яким різні види буття або субстанції в кінцевому рахунку зводяться до єдиного начала, загальному закону строю світо створення.

Матеріалізм – один з основних напрямків філософії. Це філософський напрям, який у вирішенні основного питання філософіх стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне – є вторинним.

Ідеалізм – протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об’єктивної дійсності лежить не матеріальне, в ідеальне, духовно начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін..Дві форми ідеалізму: об’єктивний та суб’єктивний. Об’єктивний ідеалізм в основу всього існуючого кладе свідомість як таку, світовий дух, абсолютну ідею.Суб’єктивнинй ідеалізм виходить з визнання, що первинним і реально існуючим є лише нащі відчуття, наше ,,Я’’, а все те, що оточує нас , є лише продуктом, комплексом наших відчуттів.

17.Сутність вчення про матеріалізм. Еволюція змісту категорії «матерія»

Спочатку поняття «матерія» ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глини). Якщо для філософів стародавнього світу матерія – це матеріал, з якого складаються тіла, предмети, а кожний предмет (тіло) складається з матерії та форми як духовного першопочатку, то для Р. Декарта (17 ст.) матерія – це складова частина предмета (тіла), а саме: тіло разом з формою Декарт визначає матерію як субстанцію самостійного буття, І. Ньютон додає до Декартового визначення матерії як субстанції ще три атрибути6 протяжність, непроникність (непорушна цілісність тіла), інертність П. Гольбах визначає матерію як все те, що пізнається чуттєво, при цьому джерелом чуттєвого знання є відчуття форми, кольору, смаку, звуку. На думку Г. Гельмгольца, матерія – це все, що існує об’єктивно (незалежно від свідомості людини).

Узагальнене визначення категорії «матерія» має базуватися на тому, що це – об’єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і пізнаванне людиною.

У новий час матерія стала розумітися інакше – як безмежна різноманітність чуттєво сприйнятих властивостей. Так Ф. Бекон вважав, що кожна річ складається з певної кількості неподільних і простих властивостей, а саме – твердості, проникливості, важкості, легкості.