92. Порівняйте договори позики і кредиту.

Серед відмінностей кредитного договору від договору позики слід виділити такі:

— кредитний договір є консенсуальним договором;

— предметом кредитного договору є виключно залучені гроші (грошові кошти);

— кредитором у кредитному договорі є виключно кредитна організація (банк або інша фінансова установа), що має ліцензію на здійснення кредитних операцій;

— кредитний договір завжди є оплатим договором;

— кредитний договір укладається виключно в письмовій формі.

93. Проценти за договором позики.

Стаття 1048. Проценти за договором позики 1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і поря­док одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки На­ціонального банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомі­сяця до дня повернення позики. 2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Розмір процентів передбачається сторонами у договорі позики на їх власний розсуд. Розмір процентів, який буде встановлений у договорі, законом не обме­жується, однак їх максимальний розмір не повинен виходити за межі розумно­го.

Проценти за договорами позики можуть сплачуватися позикодавцем у будь-якому погодженому сторонами порядку (у тому числі й одноразово), а якщо та­кий порядок сторонами не визначений, проценти мають сплачуватися щоміся­ця до дня фактичного повернення грошового боргу (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК). Законодавець у ст. 1048 ЦК закріплює два випадки, коли договір позики вважається безоплатним, а отже, відносини позики є безоплатними. У силу зако­ну безпроцентним вважається договір позики, укладений на суму, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, між фізичними особами не у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності, а також договір позики, предметом якого є речі, визначені родовими ознаками. При тлумаченні наведеної норми слід брати до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент укладення договору позики (тобто, на момент реальної передачі коштів у борг, вчинення новації тощо). Передбачене ст. 1048 ЦК правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін. 

94. Права та обов’язки позичальника.

95. Права та обов’язки позикодавця.

96. Характеристика кредитного договору та його правове регулювання.

Стаття 1054. Кредитний договір 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується поверну­ти кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення пара­графа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 1. Кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками ци­вільного обороту. Коло кредитодавців (кредиторів) за даним договором обмежується банківськими та іншими фінансовими установами. Правовий статус та особливості діяльності зазначених установ регламентуються відповідними законодавчими ак­тами (див. закони України: «Про Національний банк України»; «Про банки і бан­ківську діяльність»; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг»; «Про кредитні спілки»; «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»; «Про фінансовий лізинг»; «Про страхування»; «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Позичальниками у кре­дитному договорі можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. 2. Предметом кредитного договору, за винятком договору комерційного кре­диту, є грошові кошти (кредит). У статті 1 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінан­совим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти. У статті 2 Закону України «Про бан­ки і банківську діяльність» наведено поняття банківського кредиту. Воно визна­чається як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продов­ження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. На відміну від інших позикодавців банк, як прави­ло, надає грошові кошти, що не належать йому на праві власності. Це кошти, що залучені банком від його клієнтів. Більше того банківський кредит обтяжений правами вимоги з боку клієнтів банку (у випадку його ліквідації ці вимоги включаються до ліквідаційної маси). Кредитний договір є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами. Кредитний договір є двостороннім, оскільки він встановлює права і обов'язки як для кредитодавця, так і для позичальника, та відплатним. Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у до­говорі. При його укладенні кредитодавець приймає на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобов'язання по своєчасному його поверненню та сплаті процентів.