- •1. Основні підходи до визначення змісту термінів агропромисловий комплекс, бізнес та підприємець.
- •3. Бізнес-план у сучасному підприємництві та особливості його формування і обґрунтування.
- •4. Ринковий механізм попиту і пропозиції.
- •5. Критерії малого бізнесу.
- •6. Сутність, завдання та основне призначення бізнес-плану.
- •7. Ринок як механізм координації економічного вибору.
- •8. Виживання та невдачі малих форм господарювання.
- •9. Концепції, функції та мета бізнес-плану
- •11. Франчайзинг як різновид малого бізнесу.
- •10. Організаційно-правові форми господарської діяльності в агробізнесі.
- •12. Бізнес-аналіз – основна передумова планування в підприємстві.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага
- •20. Вибір і планування кар’єри в бізнесі
- •21. Технологія складання фінансового плану
- •22. Характеристика основних типів ринкових структур.
- •23. Якості потрібні підприємцю
- •24. Розвиток і становлення підприємництва у сільському господарстві та трансформація його в агробізнес
- •31. Економічна суть агробізнесу
- •32. Етика підприємництва
- •33. Організаційні форми і методи державного регулювання агробізнесу
- •34. Основні риси ринку з монополістичною конкуренцією
- •35. Культура підприємництва
- •36. Державні програми підтримки розвитку малого бізнесу в регіонах
- •43. Складові антикризового управління підприємством у сучасному бізнесі.
- •44. Вивчення та аналіз чинників зовнішнього середовища.
- •45.Технологія заснування власної справи.
- •46.Реорганізація колективних с.-г. Підприємств, організація внутрішньогосподарських відносин.
- •47. Діагностика та прогнозування ринкового середовища.
- •49. Комплексна характеристика сучасної сутності агробізнесу
- •50. Мотиваційна модель підприємництва
- •51. Ринкове середовище та конкуренція як засіб реалізації бізнесу
- •52. Предмет, метод та завдання навчального курсу «Агробізнес»
- •53. Етапи та складові підприємницької діяльності
- •54. Способи залучення фінансових ресурсів
- •63. Орендодавець має право вимагати від орендаря:
- •64. До ознак бізнесу належить:
- •66. Форми господарювання в апк
- •67.Рушійні сили, стратегія і тактика бізнесу
- •68. Система матеріально-технічного забезпечення в Україні та формування ринку засобів виробництва
- •69. Ліквідація та санація підприємницьких структур
- •70. Економічна основа та елементи системи бізнесу
- •71. Дозволи та погодження на початок відкриття власної справи.
- •73.Економічні та правові засади підприємництва
- •74.Об’єктивна необхідність і передумова розвитку підсобних виробництв та промислів
- •75.Функції реклами в агробізнесі
- •76.Підприємницьке середовище
- •77.Ліквідація та санація підприємницьких структур
- •78.Зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції за сучасних умов
- •79. Формування підприємницького середовища в аграрній сфері економіки.
- •80. Ліквідація та банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності.
- •81. Інформаційні технології у підприємницькому управлінні.
- •82. Правові засади та умови здійснення підприємництва.
- •83. Правове припинення підприємницької діяльності.
- •84. Організація матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.
- •91.Організаційно – правові форми підприємництва
- •92.Оцінювання та продаж власної справи
- •93.Чинники,що формують підприємницький ризик
- •94.Природа малих форм господарювання
- •96. Критерії,методи і показники ефективності підприємницької діяльності
73.Економічні та правові засади підприємництва
Підприємництво являє собою економічну діяльність, яка сприяє одержанню прибутку. В Україні підприємницька діяльність здійснювалася у відповідності до Закону України "Про підприємництво", прийнятого 7 лютого 1991 р., який діяв до прийняття і набрання чинності "Господарського кодексу .
Поняття "підприємець" близьке такому економічному поняттю, як "господар". Адже господар - не лише той, хто не розтратить своє майно, а й той, хто намагається його примножити, заради цього сам займається підприємницькою діяльністю або доручає цю справу іншому. Збіг понять "власник" й "підприємець" характерний передусім для дрібної підприємницької діяльності, тобто для малого бізнесу. У великому виробництві, як правило, відбувається диференціація власників і підприємців.
Керівник підприємства, що виконує підприємницькі функції, може й не бути власником.
Підприємництво - один із найбільш динамічних видів господарської діяльності. Його учасниками є як фізичні, так і юридичні особи, діловий інтерес яких - одержання прибутку за рахунок виробництва і реалізації продукції, надання послуг і виконання робіт. Підприємництво - це система, що охоплює відношення між учасниками ринкової економіки, включаючи дії не тільки підприємств, але й споживачів, найманих працівників, державних структур.
Суб'єктами підприємництва, відповідно до змісту ч. 2 ст. З Господарського Кодексу України (ГК України) вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю "для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Усі відносини, що за визначенням ГК України належать до господарських, безпосередньо або опосередковано пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, зокрема підприємницької, їх учасниками.
До відносин у сфері господарювання також належать відносини, що складаються під час матеріального забезпечення діяльності суб'єктів - юридичних осіб, які в силу діяльності не можуть отримати статус суб'єкта господарської діяльності. Йдеться, зокрема, про установи (органи влади, органи місцевого самоврядування тощо) та інших юридичних осіб, які ГК України спеціально визначені як "негосподарюючі".
Загальний перелік суб'єктів господарювання, який можна застосувати і для класифікації суб'єктів підприємницької діяльності. Ними вважаються:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського Кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані
- відповідно до закону як підприємці;
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Сьогодні підприємця визначають як суб'єкта пошуку й реалізації новихможливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів і нових форм прикладання капіталу. Головна суспільна функція підприємця зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець першим повинен визначити, які товари й послуги завтра знадобляться покупцям. Його діяльність дає суспільству такі переваги;
- по-перше, підприємець, як правило, має можливість досягти кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре знає свою справу. Саме вміння примножувати багатство, розвивати свої здібності та здатність залучати інших людей до творчості, раціонального використання наявних ресурсів вигідно вирізняє його в суспільстві;
- по-друге, підприємець може краще працювати "на споживача". Прогнозуючи його запити, він намагається розгадати не лише поточні, а й майбутні потреби і спрямувати суспільне виробництво на їх задоволення;
- по-третє, лише підприємець здатний організувати виробництво таким чином, щоб затрачені ресурси дали найбільшу віддачу.
Отже, задоволення суспільних потреб тут досягається найефективнішим способом. Тому інколи підприємець здатний з меншими затратами виграти в конкурентній боротьбі на ринку.