- •1.Основні методи розчленування і порівняння розрізів ос. Порід.
- •2.Основні типи рухів зем. Кори , їх характеристика, особливості та результати.
- •3. Тектонічна(кутова незгідність) визначення, характеристика.
- •4. Визначення знаку (напрямку) епейрогенічних рухів на підставі аналізу літологічного і палеонтологічного складу та співвідношення нашарування у розрізах товщ.
- •7. Принципи тектонічного районування, основні типи складчастих структур.
- •8. Основні структурні ел. Платформ:щити, плити. Структурні ел. Плит: антеклізи; синеклізи тощо.
- •9. Поділ платформ та складчастих областей за віком складчастої основи (фундаменту).
- •10. Структурні поверхи платформ та складчастих обл.. Особливості структурних поверхів цих ділянок зем. Кори, їх подібність та відмінності.
- •11. Структурні поверхи платформ і складчастих обл. Особливості структурних поверхів цих ділянок зем. Кори, їх подібність та відмінності.
- •12. Схожість та відміни у будові різних структ. Елементів земної кори (давніх і молодих платформ, байкалід, каледонід т.Д)
- •13.Характеристики будови нижнього структурного поверху платформ і складчастих областей.
- •14. Особливості будови верхнього структурного поверху платформ і складчастих областей.
- •15. Час формування древніх платформ. Вік порід, які складають їх структурні поверхи. (хуйня)
- •16.Характеристика структурних та кліматичних умов формування відкладів «old red sandstone» («давнього червоного пісковику») англійських каледонід.
- •17. Перелік, характеристика та особливості структурних елементів земної кори на початку тріасового періоду.
- •18.Поняття про траповий иагматизм. Перерахувати структури різних материків, у межах яких проявився пот. Траповий магматизм і навести час їх проявів по кожній структурі.
- •19.Перерахувати та охарактеризувати структурні елементи земної кори на сучасному етапі розвитку.
- •20.Вік порід нижнього та верхнього структурних поверхів платформ та складчастих обл. Різного віку (байкалад, герцинід. Т.Д.)
- •21. Основні таласократичні та теократичні епохи на протязі фанерозою.
- •22, 23.Основні епохи накопичення вугілля на протязі геол. Історії Землі та особливості їх формування.
- •24. Головні етапи розвитку фауни і флори.
- •25. Напрямок зміни осадконакопичення (фації, формації) та магматизму на протязі розвитку рухливої геос. Області.
- •27. Фази та час проявів орогенічних циклів.
- •28. Рештки яких організмів є керівними формами для розчленування кожної з систем фанерозою.
- •29. Стратиграфічне розчленування докембрію.
- •32. Визначення еонотеми. Еонотеми(назви, індекси) хроностратиграфічної шкали.
- •33.Визначення ери. Індекси та назви.
- •34. Визначення системи (періоду). Системи (назви, індекси) страти граф шкали.
- •35. Палеозой 36, Мезозой 37, Кайнозой
- •38. Платформи та рухливі (геос.) пояси із їх складовими геос. Областями на поч.. Палеозою.
- •39. Основні структури Європи
- •40. Основні структури Азії
- •1) Докембрійські платформи:
- •42.Основні структури Африки
- •43.Основні структури Північної Америки
- •44.Основні структури Південної Америки
- •45. Основні закономірності розвитку зем кори.
- •46. Результати байкальського тектогенезу.
- •47. Результати каледонської епохи складчатості.
- •48. Результати герцинської. Епохи складчатості.
- •49. Результати тихоок. Епохи складчатості.
- •50. Результати альпійської епохи складчатості.
- •51. Визначення еволюційних етапів у геол.. Розвитку Землі, їх характерні ознаки, перерахувати.
- •52. Визначення революційних етапів у геол.. Розвитку Землі, їх характерні ознаки, перерахувати.
7. Принципи тектонічного районування, основні типи складчастих структур.
Найголовнішим принципом за яким відбувається виділення основних різновікових структур земної кори (байкалід, каледонід, герцинід, тихоокеанід, альпід) і проводиться геологічне районування будь-якої території, є вік головної складчастості, а на тектонічних картах основними кольорами показані області складчастості різного віку. В основному виділення головних структурних одиниць сучасної земної кори (байкалід, каледонід, герцинід, тихоокеанід, альпід) покладенно принцип стратиграфічного об’єму дислокованого нижнього структурного поверху (складчастого фундаменту або цоколя) і, відповідно, об’єм не дислокованих осадових або вулканогенних порід, які горизонтально залягають на еродованій поверхні фундаменту і складають осадовий чохол.
8. Основні структурні ел. Платформ:щити, плити. Структурні ел. Плит: антеклізи; синеклізи тощо.
Дати визначення всім цим структурним елементам.
Платформи складені структурними елементами вищих порядків, серед яких основне місце належить щитам і плитам (ці плити не слід ототожнювати з літосферними або океанськими). Щити – це виходи на поверхню фундаменту платформи, який впродовж усього платформового етапу розвитку перебував в стані піднімання. Плитами називаються частини платформи, які перекриті осадовим чохлом і протягом усієї історії її розвитку мали тенденцію до опускання. Плити, в свою чергу, складені більш дрібними структурними елементами, серед яких розрізняють синеклізи і антеклізи. Синеклізи – це широкі, близької до ізометричної форми западини, під якими фундамент прогнутий, а антеклізи, навпаки – пологі, склепіннеподібні, з припіднятим фундаментом і менш потужним у порівнянні з синеклізами чохлом. В основі (так би мовити “на дні”) синекліз часто бувають поховані під товщею осадових порід рифтоподібні структури, в розрізі яких значне місце належить вулканогенним породам. Це так звані авлакогени. Нерідко антеклізи і синеклізи ускладнюються другорядними структурами, такими як вали і плакантикліналі. В периферійних частинах платформ, там де вони межують зі складчастими поясами, утворюються глибокі западини, які називаються перикратонними, тобто ті які виникли на краю кратону або платформи. Над зонами розломів у фундаменті, де мають місце вертикальні переміщення блоків, утворюються так звані флексури – вигини верств порід чохла без розриву їх суцільності і зі збереженням паралельності крил. Всі платформові структури дуже пологі, що загалом надає верствам порід вигляд субгоризонтального залягання.
9. Поділ платформ та складчастих областей за віком складчастої основи (фундаменту).
В результаті тривалого розвитку геос-х поясів – від утворення їх перших прогинів і до перетворення їх у платформні області, багато геосинкл-х областей у межах геосинл-х поясів, а іноді і цілі геосинкл-ні пояси повністю закрилися і перетвор-ся у платформну територію. Цей процес проходив через ряд етапів, циклів, тривалістю 150-200 млн р. Це епохи складчастості. Області в межах яких пласти порід зминались в складки, в них впроваджувались інтрузії магматичних порід, ці комплекси розбивалися тектонічними розломами і т.д. – всі ці геосинклінальні процеси закінчувалися до початку кембрію, виділяються на тект картах під назвами областей докембрійської складчас-ті. Гесинкл-ні області після складкоутворення перех у гірські складчасті споруди, значна частина яких в рез-ті тривалого часу їх руйнування і пенепленізації переходять у платформні рівнинні території. В межах цих територій поверх складчасто-дислокованих порід геосинкл-го етапу розвитку накопичення спокійно залягаючи осадові товщі платформного етапу розвитку платформи. Платформи могли утворюватись у різний час. Серед платформ виділяють дві головні групи: 1. древні (докембрійські) – сформувались приблизно 1 млрд р тому. Для них характерне спокійне залягання частково рифейських і всіх фанерозойських відкладів на дислокованих і метаморфізованих утвореннях породи і кристалічного фундаменту платформ архейсько-палеопротерозойського віку. В докембрії відбувалися епохи складчастості, наприклад Саамська, Готська, Байкальська. 2. молоді – виникли приблизно 200 млн років тому. В цих молодих платформах не тільки докембр-кі, а й нижньо палеозойські, а іноді всі палеозойські , а навіть і нижньо мезозойські відклади зім’яті в складки, дислоковані і розбиті розломами, утвор-ть фундамент цих молодих платформ. Таким чином, молоді платформи формувались в межах областей байкальської, каледонської, герцинської і частково тихоокеанської геосинкліналей. У кінці докембрію, на початку кембрію площа жорстких структур з.к. значно розширилась за рах утв-ня більш молодих складчастих областей – байкалід, які вже приєднались до існ-х докембр-х платформ, наростили їх площу і збільшили масиви консолідації з.к. в кінці силуру на місці деяких геосинкліналей виникли нові області складчастості – каледоніди. Байкаліти і каледоніди зараз являють собою одноповерхові структури. До кінця пермі сформувались більш молоді складчасті структури – герциніди, які в багатьох випадках на герцинському складч-му фундаменті (PЄ+PZ) мають садовий чохол (MZ-KZ-го віку). До кінця мезозою утв.тихоокеаніди – одноповерхові структури, які предс-ні тільки розчленованим складчастим фундаментм. Зовсім недавно в геолог-му минулому утворились альпіди – найрухливіші структури.
