12. Схожість та відміни у будові різних структ. Елементів земної кори (давніх і молодих платформ, байкалід, каледонід т.Д)

Між древніми і молодими платформами існують істотні відмінності: 1. древні платформи утворюють самостійні масиви земної кори континентального типу і вони являють собою ядра сучасних материків; молоді платформи приєднуються до них нарощуючи контури материків. 2. древні платформи мають ізометричний рисунок у плані, а у молодих переважає лінійний. 3. на молодих платформах амплітуда епейрогенічних рухів і їх контрастність значно більша ніж в древніх 4. на молодих платформах спостерігається більша залежність структур чохла від структур фундаменту, а на древніх платформах така залежність невелика. Аналіз геологічної Істрії розвитку з.к. показує, що розвиток з.к. у часі йде в напрямі постійного збільшення консолідації з.к., тобто рухливих областей з геосинклінальним режимом з.к. стає менше при постійному збільшенні стійких платформних областей. У кінці докембрію на початку Є площа жорстких структур з.к. значно розширюється за рахунок утворення більш молодих складчастих областей – байкалід, які вже приєдналися до існуючих докембр-х платформ, наростили їх площу і збільшили масиви консолідованої з.к. еродовані байкаліти наз-ть епібайкальськими платформами. На тект-х картах зафарбовані синьо-чорним кол. В кінці S на місці деяких геосинкліналей виникають нові області складчастості – каледоніди (Алтай, Саяни). Байкаліди і каледоніди у більшості випадків зараз являють собою одноповерхові структури, тобто вони представлені складчастим фундаментом, який перекритий осадовим чохлом і від древніх платформ вони відрізняються більшою висотою і більшою розчленованістю рельєфу. Пенепленізовані каледоніди зараз називаються епібайкальськими платф-ми і на тект. Картах прзнач-ся бузквим кольором. До кінця пермі сформувалися ще більш молоді складчасті структури – герциніди, які в багатьох випадках на герцинському складчастому фундаменті мають осадовий чохол (MZ-KZ). Складчасті споруди епігерцинських плітформ являють собою зараз гірськф масиви і на тект.картах познач.кричневим кольором. До кінця MZ утв.тихоокеаніди, які зараз явл. собою одноповерхові структури, які представлені тільки розчленованим складчастим фундаментом, так як осадовий чохол не встиг утв-сь. На тект.картах познач.зеленим кол. Зовсім недавно в геолог-му минулому утв-сь альпіди, які є найбільш рухливими розчленованими складчастими структурами, які в багатьох випадках на окремих своїх ділянках зберегли ще геосинклінальні риси свого розвитку. На тект карт відобр різною гамою відтінків від жовтого до оранж кол.

13.Характеристики будови нижнього структурного поверху платформ і складчастих областей.

Нижній структурний поверх – складчастий фундамент – складений дислокованими архейськими метаморфічними породами, які розбиті тектонічними розломами та прорвані інтрузивними магматичними тілами різного складу.

У будові архейських масивів фундаменту виділяють три головних структурних комплекси:

• найдавніший грануліт-базитовий («базальтовий») шар земної кори, який був підданий глибокому метаморфізму

• граніт-метаморфічний («гранітний»)шар земної кори

• троговий комплекс

До кінця архею утворилися великі масиви фундаменту давніх платформ (включаючи троговий комплекс), але вони ще не були проплавлені великими гранітоїд ними інтрузіями і через те відрізнялися за складом і будовою від сучасної гранітизованої кори давніх платформ. Вік платформ визначається віком складчастого фундаменту, зокрема віком самих молодих порід, які беруть участь у його будові.

Найбільш древні докембрійські платформи скаладають центральні частини сучасних материків і мають як правило ізометричні форми. Їх цоколь складений дуже дислокованими архейськими і палеопротерозойськими породами. Відповідно можна зробити висновок, що на місці сучасних материків у докембрійський час існував геосинклінальний морський басейн, тобто платформи і океанічні басейни не займають постійної земнох кори, а у процесі геосинклінального розвитку міняються місцями.