- •1.Основні методи розчленування і порівняння розрізів ос. Порід.
- •2.Основні типи рухів зем. Кори , їх характеристика, особливості та результати.
- •3. Тектонічна(кутова незгідність) визначення, характеристика.
- •4. Визначення знаку (напрямку) епейрогенічних рухів на підставі аналізу літологічного і палеонтологічного складу та співвідношення нашарування у розрізах товщ.
- •7. Принципи тектонічного районування, основні типи складчастих структур.
- •8. Основні структурні ел. Платформ:щити, плити. Структурні ел. Плит: антеклізи; синеклізи тощо.
- •9. Поділ платформ та складчастих областей за віком складчастої основи (фундаменту).
- •10. Структурні поверхи платформ та складчастих обл.. Особливості структурних поверхів цих ділянок зем. Кори, їх подібність та відмінності.
- •11. Структурні поверхи платформ і складчастих обл. Особливості структурних поверхів цих ділянок зем. Кори, їх подібність та відмінності.
- •12. Схожість та відміни у будові різних структ. Елементів земної кори (давніх і молодих платформ, байкалід, каледонід т.Д)
- •13.Характеристики будови нижнього структурного поверху платформ і складчастих областей.
- •14. Особливості будови верхнього структурного поверху платформ і складчастих областей.
- •15. Час формування древніх платформ. Вік порід, які складають їх структурні поверхи. (хуйня)
- •16.Характеристика структурних та кліматичних умов формування відкладів «old red sandstone» («давнього червоного пісковику») англійських каледонід.
- •17. Перелік, характеристика та особливості структурних елементів земної кори на початку тріасового періоду.
- •18.Поняття про траповий иагматизм. Перерахувати структури різних материків, у межах яких проявився пот. Траповий магматизм і навести час їх проявів по кожній структурі.
- •19.Перерахувати та охарактеризувати структурні елементи земної кори на сучасному етапі розвитку.
- •20.Вік порід нижнього та верхнього структурних поверхів платформ та складчастих обл. Різного віку (байкалад, герцинід. Т.Д.)
- •21. Основні таласократичні та теократичні епохи на протязі фанерозою.
- •22, 23.Основні епохи накопичення вугілля на протязі геол. Історії Землі та особливості їх формування.
- •24. Головні етапи розвитку фауни і флори.
- •25. Напрямок зміни осадконакопичення (фації, формації) та магматизму на протязі розвитку рухливої геос. Області.
- •27. Фази та час проявів орогенічних циклів.
- •28. Рештки яких організмів є керівними формами для розчленування кожної з систем фанерозою.
- •29. Стратиграфічне розчленування докембрію.
- •32. Визначення еонотеми. Еонотеми(назви, індекси) хроностратиграфічної шкали.
- •33.Визначення ери. Індекси та назви.
- •34. Визначення системи (періоду). Системи (назви, індекси) страти граф шкали.
- •35. Палеозой 36, Мезозой 37, Кайнозой
- •38. Платформи та рухливі (геос.) пояси із їх складовими геос. Областями на поч.. Палеозою.
- •39. Основні структури Європи
- •40. Основні структури Азії
- •1) Докембрійські платформи:
- •42.Основні структури Африки
- •43.Основні структури Північної Америки
- •44.Основні структури Південної Америки
- •45. Основні закономірності розвитку зем кори.
- •46. Результати байкальського тектогенезу.
- •47. Результати каледонської епохи складчатості.
- •48. Результати герцинської. Епохи складчатості.
- •49. Результати тихоок. Епохи складчатості.
- •50. Результати альпійської епохи складчатості.
- •51. Визначення еволюційних етапів у геол.. Розвитку Землі, їх характерні ознаки, перерахувати.
- •52. Визначення революційних етапів у геол.. Розвитку Землі, їх характерні ознаки, перерахувати.
12. Схожість та відміни у будові різних структ. Елементів земної кори (давніх і молодих платформ, байкалід, каледонід т.Д)
Між древніми і молодими платформами існують істотні відмінності: 1. древні платформи утворюють самостійні масиви земної кори континентального типу і вони являють собою ядра сучасних материків; молоді платформи приєднуються до них нарощуючи контури материків. 2. древні платформи мають ізометричний рисунок у плані, а у молодих переважає лінійний. 3. на молодих платформах амплітуда епейрогенічних рухів і їх контрастність значно більша ніж в древніх 4. на молодих платформах спостерігається більша залежність структур чохла від структур фундаменту, а на древніх платформах така залежність невелика. Аналіз геологічної Істрії розвитку з.к. показує, що розвиток з.к. у часі йде в напрямі постійного збільшення консолідації з.к., тобто рухливих областей з геосинклінальним режимом з.к. стає менше при постійному збільшенні стійких платформних областей. У кінці докембрію на початку Є площа жорстких структур з.к. значно розширюється за рахунок утворення більш молодих складчастих областей – байкалід, які вже приєдналися до існуючих докембр-х платформ, наростили їх площу і збільшили масиви консолідованої з.к. еродовані байкаліти наз-ть епібайкальськими платформами. На тект-х картах зафарбовані синьо-чорним кол. В кінці S на місці деяких геосинкліналей виникають нові області складчастості – каледоніди (Алтай, Саяни). Байкаліди і каледоніди у більшості випадків зараз являють собою одноповерхові структури, тобто вони представлені складчастим фундаментом, який перекритий осадовим чохлом і від древніх платформ вони відрізняються більшою висотою і більшою розчленованістю рельєфу. Пенепленізовані каледоніди зараз називаються епібайкальськими платф-ми і на тект. Картах прзнач-ся бузквим кольором. До кінця пермі сформувалися ще більш молоді складчасті структури – герциніди, які в багатьох випадках на герцинському складчастому фундаменті мають осадовий чохол (MZ-KZ). Складчасті споруди епігерцинських плітформ являють собою зараз гірськф масиви і на тект.картах познач.кричневим кольором. До кінця MZ утв.тихоокеаніди, які зараз явл. собою одноповерхові структури, які представлені тільки розчленованим складчастим фундаментом, так як осадовий чохол не встиг утв-сь. На тект.картах познач.зеленим кол. Зовсім недавно в геолог-му минулому утв-сь альпіди, які є найбільш рухливими розчленованими складчастими структурами, які в багатьох випадках на окремих своїх ділянках зберегли ще геосинклінальні риси свого розвитку. На тект карт відобр різною гамою відтінків від жовтого до оранж кол.
13.Характеристики будови нижнього структурного поверху платформ і складчастих областей.
Нижній структурний поверх – складчастий фундамент – складений дислокованими архейськими метаморфічними породами, які розбиті тектонічними розломами та прорвані інтрузивними магматичними тілами різного складу.
У будові архейських масивів фундаменту виділяють три головних структурних комплекси:
найдавніший грануліт-базитовий («базальтовий») шар земної кори, який був підданий глибокому метаморфізму
граніт-метаморфічний («гранітний»)шар земної кори
троговий комплекс
До кінця архею утворилися великі масиви фундаменту давніх платформ (включаючи троговий комплекс), але вони ще не були проплавлені великими гранітоїд ними інтрузіями і через те відрізнялися за складом і будовою від сучасної гранітизованої кори давніх платформ. Вік платформ визначається віком складчастого фундаменту, зокрема віком самих молодих порід, які беруть участь у його будові.
Найбільш древні докембрійські платформи скаладають центральні частини сучасних материків і мають як правило ізометричні форми. Їх цоколь складений дуже дислокованими архейськими і палеопротерозойськими породами. Відповідно можна зробити висновок, що на місці сучасних материків у докембрійський час існував геосинклінальний морський басейн, тобто платформи і океанічні басейни не займають постійної земнох кори, а у процесі геосинклінального розвитку міняються місцями.
