- •Завдання вищої геодезії. Основні поняття
- •Геометрія земного еліпсоїда
- •Розв’язування геодезичних задач
- •Опорні геодезичні мережі
- •Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •Оцінка точності побудови опорних
- •Високоточні теодоліти і їх дослідження
- •Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •Вимірювання базисів
- •Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •Високоточне геометричне нівелювання
- •Тригонометричне нівелювання
- •І. Завдання вищої геодезії. Основні поняття та визначення
- •1.1. Предмет і завдання вищої геодезії
- •1.2. Поняття про загальний еліпсоїд, референц-еліпсоїд, геоїд і квазігеоїд
- •1.3. Геодезичні і астрономічні координати. Відхилення виска. Вихідні геодезичні дати
- •1.4. Поняття про методи визначення фігури Землі
- •Астрономо-геодезичний метод
- •1.4.2. Гравіметричний метод
- •1.4.2.Супутниковий метод
- •2. Геометрія земного еліпсоїда
- •2.1. Параметри земного еліпсоїда, зв’язки між ними
- •2. 2. Рівняння поверхні еліпсоїда
- •Поверхню можна ще визначити з допомогою трьох рівнянь:
- •2.3. Криві на поверхні еліпсоїда
- •2.3.1. Нормальні перерізи
- •2.3.2. Геодезична лінія
- •3. Розв'язування геодезичних задач
- •3.1. Види геодезичних задач
- •3.2. Короткі історичні відомості
- •3.3.Точність розв'язування головної геодезичної задачі на поверхні еліпсоїда
- •3.4. Основні шляхи розв'язування геодезичних задач
- •3.4.1. Розв'язування сфероїдних трикутників
- •Сферичний надлишок
- •Способи розв'язування малих сфероїдних трикутників а )за формулами сферичної тригонометрії
- •Б) за теоремою Лежандра
- •В) за способом аддитаментів
- •Г) за виміряними сторонами
- •4. Опорні геодезичні мережі
- •4.1. Методи створення геодезичних мереж
- •4.1.1. Метод тріангуляції
- •4.1.2. Метод полігонометрії
- •4.1.3. Методи трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції
- •4.2. Класифікація геодезичних мереж, їх призначення і точність
- •4.3. Основні геодезичні роботи в Росії
- •4.4. Схема та програма побудови геодезичної мережі колишнього срср
- •4.5. Загальні відомості про побудову геодезичної мережі в Німеччині, сша, Японії
- •4.6. Проектування геодезичних мереж 2-го класу
- •4.6.1. Аналітичний метод визначення висот геодезичних знаків
- •4.6.2. Проектування мереж згущення
- •1:25000, 1:10 000 1 Пункт на 50-60 км2
- •1:5 000 1 Пункт на 20-30 км2
- •4.6.3. Рекогносцировка
- •4.7. Геодезичні центри і знаки
- •4.8. Відомості про організацію основних геодезичних робіт
- •Оцінка точності побудови опорних геодезичних мереж
- •5.1. Загальні відомості про оцінку точності опорних геодезичних мереж
- •5 2. Середні квадратичні похибки передачі дирекційних кутів і довжин сторін у ряді тріангуляції
- •У цьому окремому випадку маємо одне умовне рівняння фігури
- •Найвигідніша форма трикутника в тріангуляції
- •Поздовжнє і поперечне зміщення ряду тріангуляції
- •Азимути Лапласа
- •Суцільні мережі тріангуляції
- •Оцінка точності мереж трилатерації
- •5.8. Оцінка точності мереж лінійно-кутової тріангуляції
- •6. Високоточні теодоліти та їx дослідження
- •6.1. Характерні особливості високоточних теодолітів
- •6.2. Характеристика деяких сучасних теодолітів
- •6.3. Осьові системи і точні рівні
- •6.4.Зорові труби. Окулярні мікрометри
- •6.5. Лімби теодолітів. Відлікові устаткування
- •6.6. Колімаційна похибка труби. Нахил горизонтальної та вертикальної осей теодоліта
- •6.7. Похибки поділок кругів теодоліта
- •7. Високоточні вимірювання горизонтальних кутів
- •7.1. Джерела похибок при вимірюванні кутів
- •7.2. Візирні цілі, фази. Світлова сигналізація. Кручення сигналів
- •7.3. Найвигідніший час для вимірювання горизонтальних кутів
- •7.4. Основні принципи високоточних вимірювань кутів
- •7.5. Методи високоточних кутових вимірювань та їх обробка
- •Розв'язуючи ці рівняння за методом найменших квадратів, утворимо функцію
- •7.6. Приведення виміряних напрямків до центрів геодезичних знаків
- •8. Вимірювання базисів
- •8.1. Нормальні міри, їх типи і вимоги до них
- •8.2. Базисний прилад бп-1
- •8.3. Поправки, які вводяться у довжину хорди. Виведення формул
- •8.4. Методика вимірювань з бп-1. Обробка даних
- •8.5. Вимірювання базисних сторін світловіддалемірами
- •9. Врівноваження тріангуляції, трилатерації та лінійно кутової тріангуляції
- •9.1. Загальні положення про обробку тріангуляції
- •9.2. Корелатний метод
- •9.3.Параметричний метод
- •10. Метод точної полігонометрії. Комбіновані геодезичні мережі
- •10.1. Основні принципи полігонометрії та її класифікація
- •10.2. Прилади для вимірювання кутів і ліній. Методика вимірювання.
- •10.3. Поздовжнє й поперечне зміщення в ходах полігонометрії
- •10.4.Оцінка точності кутових і лінійних вимірювань
- •11. Вискоточне геометричне нівелювання
- •11.1. Завдання високоточного нівелювання. Нівелірна мережа. Схема побудови і програма.
- •11.2. Початок відліку висот. Закріплення пунктів нівелірної мережі на місцевості
- •11.3. Високоточні нівеліри й рейки, їх дослідження
- •11.4. Методи високоточного нівелювання
- •11.5. Методика нівелювання і й іі класів
- •11.6. Врівноваження нівелірних мереж
- •11.7. Короткий історичний нарис
- •Тригонометричне нівелювання
- •Суть, призначення і виконання тригонометричного нівелювання
- •Література
- •Печенюк Олег Олександрович
Тригонометричне нівелювання
Суть, призначення і виконання тригонометричного нівелювання
Перевищення між двома точками земної поверхні можна визначити методом тригонометричного нівелювання за тригонометричною формулою, якщо відомі виміряна зенітна відстань до сусіднього пункту, відстані між пунктами, висота інструмента і висота сусіднього сигналу.
Тригонометричне нівелювання поширилося в тріангуляції для визначення висот пунктів у гірських умовах, а також для передавання Висот через великі водні простори.
Виконання тригонометричного нівелювання на пунктах тріангуляції полягає у вимірюванні зенітних відстаней сусідніх пунктів, висоти інструмента і висоти сигналу.
Для вимірювання зенітних відстаней користуються тим самим інструментом, що й для вимірювання горизонтальних кутів. Зенітні відстані рекомендується вимірювати до або після вимірювання горизонтальних кутів окремо за групами, на які розбивають усі спостережувані напрямки, але в кожній групі повинно бути їх не більше чотирьох.
Зенітні відстані вимірюють у періоди, коли достатньо чітко видно зображення візирних цілей, але не раніше, ніж за дві години до сходу і не пізніше, як за дві години до заходу Сонця. Найкращі умови для спостережень, коли ледь колишеться візирна ціль і дме невеликий вітер. Вимірювання виконують у чотири прийоми по середній нитці труби інструментом, у якому ціна поділки відлікового пристосуван-ня вертикального круга не перевищує 10".
Спостереження кожної групи напрямків виконують при двох положеннях вертикального круга. При одному положенні круга середню нитку труби послідовно наводять на кожний сигнал і беруть відліки по вертикальному кругу. Середню нитку труби наводять на верхній зріз візирного циліндра. Бульбашку рівня при алідаді вертикального круга теодоліта слід привести на середину. При другому положенні вертикального круга спостереження напрямків виконують у зворотному порядку.
На кожному пункті двічі в різний час рулеткою або стрічкою вимірюють висоти над маркою центра горизонталь-ної осі теодоліта і верхнього зрізу візирного циліндра.
Різниці між зенітними відстанями і місцем зеніта, одержані окремими прийомами, не повинні перевищувати 15"
Зенітну відстань і місце зеніта для теодоліта ОТ-02 визначають за такими формулами:
z = КП - КЛ + 90°; Mz = КЛ + КП- 180°;
z = КЛ - Мz = Мz -П.
Для інших теодолітів аналогічні формули одержують залежно від розміщення підписів поділок на вертикальному крузі, а також від типу теодоліта.
У геодезичній практиці поширене двостороннє тригоно-метричне нівелювання, коли візують у прямому й зворотному напрямках. Одностороннє тригонометричне нівелювання, коли візують тільки в одному напрямку, застосовують рідко.
Література
Ассур В.Л. и др. Высшая геодезия. – М.: “Недра”,1971.
Зданович В.Г. и др. Высшая геодезия. – М.: “Недра”,1970.
Костецька Я.М. Геодезичні прилади. – Львів.: 2000.
Кравцов Н.К., Минович В.У. Высшая геодезия, ч.3. – М.: Воениздат, 1985.
Монін І.Ф. Вища геодезія. – К.: Вища школа, 1993.
Морозов В.П. Курс сфероидической геодезии. – М.: “Недра”, 1979.
Пеллинен Л.П. Высшая геодезия. – М.:”Недра”, 1978.
Савчук С.Г. Вища геодезія. – Львів.: 2000.
Судаков С.Г. Основные геодезические сети. – М.: “Недра”, 1975.
Шимберев Б.П. Теория фигуры Земли. – М.: “Недра”,1975.
ні вели від
Н
авчальне
видання
