- •Хірургічні захворювання ендокринних органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Локалізація ендокринних органів (рис. 9.1):
- •9.1. Хірургічні захворювання щитовидної залози
- •1. Анатомо-фізіологічні дані і методи дослідження щитовидної залози:
- •2. Захворювання щитовидної залози:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Завдання практичного лікаря, який обстежує хворого з підозрою на еутиреоїдний зоб:
- •8. Формування попереднього діагнозу:
- •9.1.1. Зоб без порушення функції щитовидної залози (синдром гіпертрофії щитовидної залози)
- •Загальні причини розвитку, діагностика і лікування хірургічних захворювань щитовидної залози без порушення її функції (еутиреоїдний зоб)
- •5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •8. Клініко-статистична класифікація захворювань щитовидної залози без порушення її функції:
- •Дифузний ендемічний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку дифузного ендемічного зоба:
- •4. Механізми розвитку дифузного ендемічного зоба:
- •5. Клінічні прояви дифузного ендемічного зоба:
- •6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •7. Діагностична програма при дифузному ендемічному зобі:
- •8. Лікування дифузного ендемічного зоба:
- •Вузловий ендемічний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види вузлових утворень у щитовидній залозі:
- •4. Клінічні прояви вузлового ендемічного зоба:
- •5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма при вузловому ендемічному зобі:
- •7. Диференційний діагноз вузлового ендемічного зоба:
- •Аутоімунний тиреоїдит - зоб Хашимото (еутиреоїдна фаза)
- •2. Актуальність проблеми:
- •9.1.2. Тиреотоксикоз (синдром тиреотоксикозу)
- •Загальні причини розвитку, діагностика і лікування хірургічних захворювань щитовидної залози із проявами тиреотоксикозу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Патологічні процеси в залозі, що супроводжуються тиреотоксикозом:
- •4. Патогенез тиреотоксикозу (рис. 9.1.2.1).
- •5. Клінічні прояви тиреотоксикозу:
- •6. Діагностична програма при тиреотоксикозі:
- •7. Методи дослідження при тиреотоксикозі:
- •8. Клініко-статистична класифікація тиреотоксикозу:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •Дифузний токсичний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку дифузного токсичного зоба:
- •4. Патогенез дифузного токсичного зоба:
- •5. Клінічні прояви дифузного токсичного зоба:
- •8. Діагностична програма при дифузному токсичному зобі:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікувальна тактика при дифузному токсичному зобі:
- •11. Післяопераційне лікування і реабілітація хворих:
- •Функціональна автономія щитовидної залози
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку і патогенез функціональної автономії щитовидної залози:
- •4. Клінічні прояви функціональної автономії щитовидної залози:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма:
- •7. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9. Післяопераційна реабілітація хворих:
- •3. Причини запальних захворювань щитовидної залози:
- •4. Механізм розвитку запальних захворювань щитовидної залози:
- •5. Клінічні прояви запальних захворювань щитовидної залози:
- •6. Діагностика запальних захворювань щитовидної залози:
- •7. Клініко-статистична класифікація запальних захворювань щитовидної залози:
- •Гострий гнійний тиреоїдит і струміт
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку гнійного тиреоїдиту і струміту:
- •4. Механізми розвитку гнійного тиреоїдиту і струміту:
- •5. Клінічні прояви:
- •Підгострий тиреоїдит
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви:
- •6. Принципи формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностична програма:
- •8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9.2. Хірургічні захворювання паращитовидних залоз (синдром гіперкальціємії)
- •1. Анатомо-фізіологічні особливості паращитовидних залоз:
- •2. Методи обстеження паращитовидних залоз:
- •Гіперпаратиреоз
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку гіперпаратиреозу:
- •4. Механізми дії гіперпродукції паратгормону:
- •5. Клінічні форми гіперпаратиреозу:
- •6. Клінічні прояви гіперпаратиреозу:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Діагностична програма:
- •9. Диференційна діагностика:
- •10. Клініко-статистична класифікація гіперпаратиреозу:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Післяопераційні ускладнення:
- •9.3. Хірургічні захворювання наднирників
- •1. Анатомо-фізіологічні особливості наднирників (рис. 9.3.1):
- •2. Методи дослідження наднирників:
- •Синдром Іценко-Кушинга
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви синдрому Iценко-Кушинга (рис. 9.3.2):
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Клініко-статистична класифікація первинного гіперальдостеронізму:
- •9. Клініко-статистична класифікація хвороби Iценко-Кушинга:
- •Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна)
- •2. Актуальність проблеми:
- •8. Диференційна діагностика:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •Феохромоцитома
- •2. Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку клінічних проявів при феохромоцитомі:
- •5. Клінічні прояви:
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •7. Діагностична програма при феохромоцитомі:
- •9. Клініко-статистична класифікація феохромоцитоми:
- •10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікування феохромоцитоми:
- •12. Віддалені результати:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 9
- •9.1. Хірургічні захворювання щитовидної залози
- •9.2. Хірургічні захворювання паращитовидних залоз
- •9.3. Хірургічні захворювання надниркових залоз
10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А) Первинний гіперальдостеронізм, аденома лівої надниркової залози.
Б) Первинний гіперальдостеронізм, двостороння гіперплазія кори наднирників.
11. Лікувальна програма (залежить від морфологічного субстрату гіперальдостеронізму):
- при пухлині кращий метод лікування - хірургічний;
- при гіперплазії кори наднирників - лікування медикаментозне.
А) Хірургічне лікування:
а) підготовка до операції:
- поповнення вмісту калію (відповідна дієта з додаванням калію до їжі);
- лікування спіролактоном (400-600 мг/добу) всередину протягом 2-3 тижнів;
б) знеболювання - ендотрахеальний наркоз;
в) операція - видалення ураженого наднирника будь-яким відомим методом (люмботомія, інтраабдомінально, малоінвазивно - ендоскопічно).
Б) Медикаментозне лікування:
- спіролактон (не завжди добрі результати і негативний вплив на статеву систему);
- амілорид (40 мг/добу) всередину (калійзберігаючий діуретик);
- ніфедипін (антагоніст кальцію) для зниження артеріального тиску.
12. Віддалені результати (результати лікування залежать від своєчасності початого лікування):
А) У випадку видалення пухлини результат лікування гарний, настає одужання.
Б) При медикаментозному лікуванні результат задовільний.
Феохромоцитома
1. Визначення: Феохромоцитома - це пухлина із хромафінних клітин адреналової або екстраадреналової локалізації, що проявляється нападоподібним підвищенням артеріального тиску.
2. Актуальність проблеми:
А) Спостерігається в 1% хворих з постійно підвищеним діастолічним тиском.
Б) Пухлина, як правило, доброякісна, в 10% випадків - злоякісна і позанаднирникової локалізації (переважно продукують дофамін).
В) Вік хворих частіше від 20 до 40 років, дуже рідко у дітей.
Г) Співвідношення статі серед хворих приблизно однакове.
Д) В 10% випадків феохромоцитома має спадковий характер, тому що вона є складовою частиною сімейної множинної ендокринної неоплазії (синдроми МЕН-II і МЕН-III).
3. Причини розвитку феохромоцитоми: крім встановлених генетичних факторів - причини невідомі.
4. Механізм розвитку клінічних проявів при феохромоцитомі:
А) Клінічні прояви обумовлені дією на організм катехоламінів (адреналін, норадреналін і їх попередник дофамін).
Б) Напади артеріальної гіпертензії виникають при викиді катехоламінів із продукуючої їх тканини в кров.
В) Періодичність і частота нападів довільні.
Г) Деякі пухлини секретують тільки норадреналін (частіше) або адреналін.
Д) Відповідності між розмірами пухлини, рівнем катехоламінів у крові і клінічною картиною немає.
5. Клінічні прояви:
А) Скарги (під час нападу):
- головний біль - пульсуючий в лобних або потиличних ділянках;
- пітливість більш виражена у верхній частині тіла;
- серцебиття (при цьому тахікардія може не спостерігатися);
- загальна слабкість або стомлюваність;
- нудота, блювання;
- задишка, відчуття жару, парестезії;
- відчуття тремтіння всього тіла;
- страх смерті;
- розлади свідомості і психіки;
- рясне сечовипускання після нападу.
Б) Об’єктивні ознаки:
- хворі худі, збуджені;
- шкіра бліда, а під час нападу - холодна і волога;
- пальпація об’ємного утворення в зоні нирок або шиї може спровокувати напад захворювання;
- високий артеріальний тиск (може бути постійно високим, підвищуватись нападоподібно або на тлі високого тиску кризового перебігу);
- тахікардія.
В) Особливі клінічні прояви феохромоцитоми:
а) локалізація пухлини в стінці сечового міхура:
- сечовипускання може провокувати напади;
- під час нападу часто спостерігається безболісна гематурія;
- сечовипускання може супроводжуватись головним болем, підвищенням артеріального тиску, пітливістю, нудотою, блюванням;
б) у вагітних феохромоцитома може імітувати еклампсію, прееклампсію або розриви матки. Під час нападу можливі шок, смерть матері або плода;
в) у жінок феохромоцитома клінічно може імітувати припливи, характерні для клімаксу;
г) у дітей:
- у клінічній симптоматиці переважає підвищення артеріального тиску;
- спостерігається полідипсія;
- частіше, ніж у дорослих, поліурія, судоми, втрата маси тіла, порушення зору;
- затримка росту.
Г) Ускладнення феохромоцитоми:
- інфаркт міокарда;
- порушення мозкового кровообігу;
- розшарована аневризма аорти;
- гіпертонічна енцефалопатія;
- ниркова недостатність;
- серцева недостатність;
- ішемічний коліт.
