Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
02_Раздел_09.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
281 Кб
Скачать
☆

5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.

Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу та об’єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

6. Діагностична програма при вузловому ендемічному зобі:

А) Лабораторні тести:

- клінічний аналіз крові;

- ТТГ крові, антитіла до тканини щитовидної залози;

- Т4, Т3 (при необхідності);

- тиреокальцитонін крові (медулярна карцинома).

Б) Iнструментальні дослідження:

- ультрасонографія (наявність вузлів, їх структура, розміри, розміщення, регіонарні лімфовузли шиї);

- тонкоголчаста аспіраційна пункційна біопсія вузлів;

- рентгенографія шиї і загруднинного простору з контрастуванням стравоходу;

- радіоізотопне дослідження залози із 131J.

7. Диференційний діагноз вузлового ендемічного зоба:

- фолікулярна аденома;

- кіста (кісти) залози;

- злоякісні пухлини залози.

8. Лікувальна програма при вузловому ендемічному зобі: вибір методу і обсягу лікування залежить від розмірів зоба, його розміщення, кількості вузлів і його (їх) впливу на органи шиї.

А) При солітарних, асимптомних вузлах невеликих розмірів рекомендується приймання препаратів йоду і огляд ендокринолога два рази на рік.

Б) При багатовузловому зобі і наявності вузлів великих розмірів, які викликають стискання органів шиї, показане хірургічне лікування. Операція вибору - гемітиреоїдектомія при односторонньому процесі і тиреоїдектомія - при вузлах в обох долях залози.

В) При фолікулярній аденомі (частий цитологічний висновок - фолікулярна аденоплазія) необхідне хірургічне лікування, операція вибору - гемітиреоїдектомія.

Г) При кістах залози (після обов’язкового цитологічного дослідження і підтвердження доброякісності процесу) виконують склеротерапію кісти етанолом. У випадках кіст великих розмірів і при неефективності склеротерапії показане хірургічне лікування в обсязі субтотальної резекції долі залози або (частіше) - гемітиреоїдектомія.

Аутоімунний тиреоїдит - зоб Хашимото (еутиреоїдна фаза)

1. Визначення: Аутоімунний тиреоїдит - захворювання, в основі якого лежить аутоімунізація організму тиреоїдними антитілами.

2. Актуальність проблеми:

А) В загальній популяції на 10-30 осіб жіночої статі доводиться одне спостереження аутоімунного тиреоїдиту.

Б) Захворюваність у дітей становить від 0,2 до 1,2%, а у дорослого населення - до 8-11%.

В) Захворюваність серед чоловіків - рідкість.

3. Причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту:

- вплив іонізуючої радіації;

- спадковий фактор;

- порушення імунорегуляції - дефіцит супресорних клітин, що дозволяє розвиватися неконтрольованій антитиреоїдній імунній відповіді;

- аберантна експресія HLADR тиреоцитами і функціонування їх в якості антигенпрезентуючих клітин;

- вірусні і бактеріальні інфекції.

4. Патогенез аутоімунного тиреоїдиту:

- руйнування фолікулів через вплив комплексів антиген-антитіло;

- зростаючий гіпотиреоз веде до розвитку зоба (гіпертрофічна форма).

5. Клінічні прояви аутоімунного тиреоїдиту:

- потовщення передньої поверхні шиї (зоб);

- помірний біль в ділянці залози;

- симптоми гіпертиреозу з початку захворювання;

- поступовий розвиток гіпотиреозу (1-5% на рік при тривалому анамнезі);

- симптоми компресії зоба на органи шиї (трахею, стравохід, зворотні нерви, магістральні судини).

6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.

Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу та об’єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

7. Діагностична програма:

А) Інструментальна діагностика:

- УЗД (деструкція залози, заміщення тиреоїдної тканини);

- сцинтиграфія (зниження нагромадження радіофармпрепарату йоду);

- аспіраційна пункційна біопсія.

Б) Лабораторна діагностика:

- визначення рівня ТТГ, Т4 , Т3 ;

- антитіла до пероксидази тиреоцитів;

- антитіла до тиреоглобуліну.

8. Диференційний діагноз:

- дифузний токсичний зоб;

- ідіопатичний гіпотиреоз;

- дифузний ендемічний зоб.

9. Клініко-статистична класифікація аутоімунного тиреоїдиту:

Е06.3 Аутоімунний тиреоїдит

Макет клінічного діагнозу: Аутоімунний тиреоїдит, {Bx форма}, {ускладнений Ох}

Вид захворювання:

B1 - дифузна

B2 - запальна

B3 - гіпертрофічна

B4 - атрофічна

Ускладнення:

О1 - гіпотиреоз

О2 - стискання органів шиї

О3 - малігнізація

10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Аутоімунний тиреоїдит Хашимото, запальна форма.

Б) Аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма зі стисканням органів шиї.

11. Лікувальна тактика і лікування:

- специфічного і патогенетичного лікування немає;

- лікування симптоматичне;

- гіперпластичні форми, що супроводжуються стисканням органів шиї, підлягають хірургічному лікуванню, обсяг операції - тиреоїдектомія;

- у випадках розвитку гіпотиреозу - замісна терапія.

12. Післяопераційна реабілітація і лікування: замісна терапія препаратами LT4; контроль рівня ТТГ кожні півроку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]