- •Хірургічні захворювання ендокринних органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Локалізація ендокринних органів (рис. 9.1):
- •9.1. Хірургічні захворювання щитовидної залози
- •1. Анатомо-фізіологічні дані і методи дослідження щитовидної залози:
- •2. Захворювання щитовидної залози:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Завдання практичного лікаря, який обстежує хворого з підозрою на еутиреоїдний зоб:
- •8. Формування попереднього діагнозу:
- •9.1.1. Зоб без порушення функції щитовидної залози (синдром гіпертрофії щитовидної залози)
- •Загальні причини розвитку, діагностика і лікування хірургічних захворювань щитовидної залози без порушення її функції (еутиреоїдний зоб)
- •5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •8. Клініко-статистична класифікація захворювань щитовидної залози без порушення її функції:
- •Дифузний ендемічний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку дифузного ендемічного зоба:
- •4. Механізми розвитку дифузного ендемічного зоба:
- •5. Клінічні прояви дифузного ендемічного зоба:
- •6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •7. Діагностична програма при дифузному ендемічному зобі:
- •8. Лікування дифузного ендемічного зоба:
- •Вузловий ендемічний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види вузлових утворень у щитовидній залозі:
- •4. Клінічні прояви вузлового ендемічного зоба:
- •5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма при вузловому ендемічному зобі:
- •7. Диференційний діагноз вузлового ендемічного зоба:
- •Аутоімунний тиреоїдит - зоб Хашимото (еутиреоїдна фаза)
- •2. Актуальність проблеми:
- •9.1.2. Тиреотоксикоз (синдром тиреотоксикозу)
- •Загальні причини розвитку, діагностика і лікування хірургічних захворювань щитовидної залози із проявами тиреотоксикозу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Патологічні процеси в залозі, що супроводжуються тиреотоксикозом:
- •4. Патогенез тиреотоксикозу (рис. 9.1.2.1).
- •5. Клінічні прояви тиреотоксикозу:
- •6. Діагностична програма при тиреотоксикозі:
- •7. Методи дослідження при тиреотоксикозі:
- •8. Клініко-статистична класифікація тиреотоксикозу:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •Дифузний токсичний зоб
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку дифузного токсичного зоба:
- •4. Патогенез дифузного токсичного зоба:
- •5. Клінічні прояви дифузного токсичного зоба:
- •8. Діагностична програма при дифузному токсичному зобі:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікувальна тактика при дифузному токсичному зобі:
- •11. Післяопераційне лікування і реабілітація хворих:
- •Функціональна автономія щитовидної залози
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку і патогенез функціональної автономії щитовидної залози:
- •4. Клінічні прояви функціональної автономії щитовидної залози:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма:
- •7. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9. Післяопераційна реабілітація хворих:
- •3. Причини запальних захворювань щитовидної залози:
- •4. Механізм розвитку запальних захворювань щитовидної залози:
- •5. Клінічні прояви запальних захворювань щитовидної залози:
- •6. Діагностика запальних захворювань щитовидної залози:
- •7. Клініко-статистична класифікація запальних захворювань щитовидної залози:
- •Гострий гнійний тиреоїдит і струміт
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку гнійного тиреоїдиту і струміту:
- •4. Механізми розвитку гнійного тиреоїдиту і струміту:
- •5. Клінічні прояви:
- •Підгострий тиреоїдит
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви:
- •6. Принципи формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностична програма:
- •8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9.2. Хірургічні захворювання паращитовидних залоз (синдром гіперкальціємії)
- •1. Анатомо-фізіологічні особливості паращитовидних залоз:
- •2. Методи обстеження паращитовидних залоз:
- •Гіперпаратиреоз
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку гіперпаратиреозу:
- •4. Механізми дії гіперпродукції паратгормону:
- •5. Клінічні форми гіперпаратиреозу:
- •6. Клінічні прояви гіперпаратиреозу:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Діагностична програма:
- •9. Диференційна діагностика:
- •10. Клініко-статистична класифікація гіперпаратиреозу:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Післяопераційні ускладнення:
- •9.3. Хірургічні захворювання наднирників
- •1. Анатомо-фізіологічні особливості наднирників (рис. 9.3.1):
- •2. Методи дослідження наднирників:
- •Синдром Іценко-Кушинга
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви синдрому Iценко-Кушинга (рис. 9.3.2):
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Клініко-статистична класифікація первинного гіперальдостеронізму:
- •9. Клініко-статистична класифікація хвороби Iценко-Кушинга:
- •Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна)
- •2. Актуальність проблеми:
- •8. Диференційна діагностика:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •Феохромоцитома
- •2. Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку клінічних проявів при феохромоцитомі:
- •5. Клінічні прояви:
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •7. Діагностична програма при феохромоцитомі:
- •9. Клініко-статистична класифікація феохромоцитоми:
- •10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікування феохромоцитоми:
- •12. Віддалені результати:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 9
- •9.1. Хірургічні захворювання щитовидної залози
- •9.2. Хірургічні захворювання паращитовидних залоз
- •9.3. Хірургічні захворювання надниркових залоз
5. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу та об’єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
6. Діагностична програма при вузловому ендемічному зобі:
А) Лабораторні тести:
- клінічний аналіз крові;
- ТТГ крові, антитіла до тканини щитовидної залози;
- Т4, Т3 (при необхідності);
- тиреокальцитонін крові (медулярна карцинома).
Б) Iнструментальні дослідження:
- ультрасонографія (наявність вузлів, їх структура, розміри, розміщення, регіонарні лімфовузли шиї);
- тонкоголчаста аспіраційна пункційна біопсія вузлів;
- рентгенографія шиї і загруднинного простору з контрастуванням стравоходу;
- радіоізотопне дослідження залози із 131J.
7. Диференційний діагноз вузлового ендемічного зоба:
- фолікулярна аденома;
- кіста (кісти) залози;
- злоякісні пухлини залози.
8. Лікувальна програма при вузловому ендемічному зобі: вибір методу і обсягу лікування залежить від розмірів зоба, його розміщення, кількості вузлів і його (їх) впливу на органи шиї.
А) При солітарних, асимптомних вузлах невеликих розмірів рекомендується приймання препаратів йоду і огляд ендокринолога два рази на рік.
Б) При багатовузловому зобі і наявності вузлів великих розмірів, які викликають стискання органів шиї, показане хірургічне лікування. Операція вибору - гемітиреоїдектомія при односторонньому процесі і тиреоїдектомія - при вузлах в обох долях залози.
В) При фолікулярній аденомі (частий цитологічний висновок - фолікулярна аденоплазія) необхідне хірургічне лікування, операція вибору - гемітиреоїдектомія.
Г) При кістах залози (після обов’язкового цитологічного дослідження і підтвердження доброякісності процесу) виконують склеротерапію кісти етанолом. У випадках кіст великих розмірів і при неефективності склеротерапії показане хірургічне лікування в обсязі субтотальної резекції долі залози або (частіше) - гемітиреоїдектомія.
Аутоімунний тиреоїдит - зоб Хашимото (еутиреоїдна фаза)
1. Визначення: Аутоімунний тиреоїдит - захворювання, в основі якого лежить аутоімунізація організму тиреоїдними антитілами.
2. Актуальність проблеми:
А) В загальній популяції на 10-30 осіб жіночої статі доводиться одне спостереження аутоімунного тиреоїдиту.
Б) Захворюваність у дітей становить від 0,2 до 1,2%, а у дорослого населення - до 8-11%.
В) Захворюваність серед чоловіків - рідкість.
3. Причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту:
- вплив іонізуючої радіації;
- спадковий фактор;
- порушення імунорегуляції - дефіцит супресорних клітин, що дозволяє розвиватися неконтрольованій антитиреоїдній імунній відповіді;
- аберантна експресія HLADR тиреоцитами і функціонування їх в якості антигенпрезентуючих клітин;
- вірусні і бактеріальні інфекції.
4. Патогенез аутоімунного тиреоїдиту:
- руйнування фолікулів через вплив комплексів антиген-антитіло;
- зростаючий гіпотиреоз веде до розвитку зоба (гіпертрофічна форма).
5. Клінічні прояви аутоімунного тиреоїдиту:
- потовщення передньої поверхні шиї (зоб);
- помірний біль в ділянці залози;
- симптоми гіпертиреозу з початку захворювання;
- поступовий розвиток гіпотиреозу (1-5% на рік при тривалому анамнезі);
- симптоми компресії зоба на органи шиї (трахею, стравохід, зворотні нерви, магістральні судини).
6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу та об’єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
7. Діагностична програма:
А) Інструментальна діагностика:
- УЗД (деструкція залози, заміщення тиреоїдної тканини);
- сцинтиграфія (зниження нагромадження радіофармпрепарату йоду);
- аспіраційна пункційна біопсія.
Б) Лабораторна діагностика:
- визначення рівня ТТГ, Т4 , Т3 ;
- антитіла до пероксидази тиреоцитів;
- антитіла до тиреоглобуліну.
8. Диференційний діагноз:
- дифузний токсичний зоб;
- ідіопатичний гіпотиреоз;
- дифузний ендемічний зоб.
9. Клініко-статистична класифікація аутоімунного тиреоїдиту:
Е06.3 Аутоімунний тиреоїдит
Макет клінічного діагнозу: Аутоімунний тиреоїдит, {Bx форма}, {ускладнений Ох}
Вид захворювання:
B1 - дифузна
B2 - запальна
B3 - гіпертрофічна
B4 - атрофічна
Ускладнення:
О1 - гіпотиреоз
О2 - стискання органів шиї
О3 - малігнізація
10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А) Аутоімунний тиреоїдит Хашимото, запальна форма.
Б) Аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма зі стисканням органів шиї.
11. Лікувальна тактика і лікування:
- специфічного і патогенетичного лікування немає;
- лікування симптоматичне;
- гіперпластичні форми, що супроводжуються стисканням органів шиї, підлягають хірургічному лікуванню, обсяг операції - тиреоїдектомія;
- у випадках розвитку гіпотиреозу - замісна терапія.
12. Післяопераційна реабілітація і лікування: замісна терапія препаратами LT4; контроль рівня ТТГ кожні півроку.