Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
02_Раздел_09.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
281 Кб
Скачать
☆

8. Формування попереднього діагнозу:

- вказується форма (дифузна, вузлова) змін щитовидної залози, ступінь її збільшення, розміри і локалізація вузлового утворення, наявність розладів функцій органів шиї, тиреоїдний статус організму;

- уточнення діагнозу і визначення лікувальної тактики проводиться на підставі даних інстру­ментальних і морфологічних досліджень (УЗД, пункційна біопсія із цитологічним дослідженням пунктату і застосуванням онкомаркерів, у деяких випадках показане радіоізотопне дослідження, рентгенографія шиї у двох проекціях, визначення антитіл до тканини щитовидної залози).

9. Диференційний діагноз: при синдромі збільшеної щитовидної залози (зобі) необхідно проводити між захворюваннями, які можуть бути причиною зоба.

10. Лікувальна тактика: визначається характером захворювання.

9.1.1. Зоб без порушення функції щитовидної залози (синдром гіпертрофії щитовидної залози)

Синдром зоба без порушення функції щитовидної залози - дифузне або осередкове збільшення в обсязі щитовидної залози без порушення її функції.

При підозрі на наявність збільшеної щитовидної залози хворий підлягає плановому обстеженню і вирішенню питання про тактику лікування.

Найчастішими причинами синдрому зоба без порушення функції щитовидної залози є дифузний, вузловий і багатовузловий зоб, кісти залози, доброякісна (аденома, тератома) і злоякісна пухлини залози.

Загальні причини розвитку, діагностика і лікування хірургічних захворювань щитовидної залози без порушення її функції (еутиреоїдний зоб)

1. Визначення: Збільшення щитовидної залози, яке не супроводжується зміною її функції.

2. Актуальність проблеми:

А) Поширеність захворювання становить від 4 до 30%, а в регіонах йодного дефіциту і більше.

Б) Захворюваність різна - залежно від віку, ендемічності регіону проживання і форм зоба.

В) Дифузне збільшення залози спостерігається переважно у віці до 30 років, а вузлові форми зоба - у зрілому і літньому віці, злоякісні пухлини спостерігаються переважно у віці після 40 років і рідше - в дитячому та юнацькому віці.

3. Завдання практичного лікаря, який обстежує хворого з підозрою на еутиреоїдний зоб:

А) Підтвердити або виключити пухлину залози.

Б) Встановити доброякісність або злоякісність пухлинного утворення.

В) Визначити функціональну активність залози, оцінити розміри і локалізацію вузла (вузлів), наявність кісти (кіст).

4. Клінічні прояви еутиреоїдного зоба (від косметичного дефекту на шиї до порушення функцій органів шиї):

А) Скарги:

- потовщення шиї (одна з перших скарг);

- відчуття тиску в ділянці шиї;

- задишка, розлади ковтання (дисфагія), фонації, шум у голові та вухах, постійний головний біль різної інтенсивності (при значних розмірах зоба і особливо при шийно-загруднинній локалізації його).

Б) Iсторія захворювання:

- зоб у найближчих родичів;

- проживання в регіонах йодного дефіциту і радіоактивного забруднення;

- лікування інших захворювань із опроміненням голови і шиї;

- швидкість росту вузла.

В) Об’єктивні дані:

а) огляд:

- дифузне або осередкове потовщення шиї в ділянці щитовидної залози;

- судинний малюнок на шиї;

б) пальпація:

- характеристика збільшення залози (дифузне або вузлове);

- особливості щитовидної залози (м’якоеластична або щільна);

- при наявності вузлів визначаються їх консистенція, болісність, форма, розміри, зміщуваність, локалізація (у типовому місці, шийно-загруднинна);

- обов’язкове дослідження регіонарних лімфатичних вузлів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]