5. Розрахунок повітрообміну залежно від кількості працюючих

Для виробничих приміщень, у яких внаслідок технологічних процесів не виділяються шкідливості, необхідну кількість повітря для вентиляції, м³/год., визначають з урахуванням кількості працюючих за формулою:

L_N = N L_l , (1.7)

де N – чисельність працюючих;

L_l – нормативна кількість повітря на одного працюючого, м³/(год.люд.),

яка залежить від питомого об’єму приміщення V_п м³/люд. (V_п = V/N, де V – вільний об’єм приміщення, м³).

Якщо V_п м³/люд., то L_l 30 м³/(год.люд.), а якщо V_п м³/люд., то L_l 20 м³/(год.люд.).

6. Розрахунок повітрообміну за його кратністю

Іноді якість вентиляції оцінюють за показником кратності повітрообміну, 1/год.:

K = L / V , (1.8)

де V – вільний об’єм приміщення.

Показник кратності повітрообміну показує, скільки разів за годину повітря у приміщенні повністю замінюється свіжим.

Обмін повітря за значенням показника розраховують так. Спочатку визначають, скільки шкідливої речовини надходить у повітря приміщення та фактичну її концентрацію, що утворюється у приміщенні протягом однієї години q_ф, мг/(м³год.):

q_ф = G / V , (1.9)

де G – фактичне надходження шкідливої речовини у повітря приміщення за годину, мг/год.;

V – вільний об’єм приміщення, м³.

Потім визначають значення К, 1/год., за яким шкідлива речовина буде розбавлена до допустимої концентрації:

К = q_ф / q_ГДК , (1.10)

де q_ГДК – ГДК шкідливої речовини у повітрі робочої зони, мг/м³.

Необхідну кількість повітря, м³год., для видалення надлишків шкідливої речовини визначають за формулою:

L_K = K V , (1.11)

Додаток 2

2. Розрахунки штучного освітлення

1. Основні світлотехнічні характеристики і поняття

Кількісними характеристиками освітлювальних умов є світловий потік, сила світла, освітленість, яскравість.

Світловий потік – потужність світлової енергії, що оцінюється за зоровим відчуттям, яке виникає у людському оці. Світловий потік визначається як кількість світлової енергії, що сприймається за одиницю часу:

Ф = Q / t.

Одиниця світлового потоку – люмен (лм).

Сила світла – просторова густина світлового потоку. Вона дорівнює відношенню світлового потоку до тілесного кута (у стерадіанах), у межах якого він поширюється:

I = Ф / .

За одиницю сили світла прийнята кандела (кд).

Освітленість – поверхнева густина світлового потоку, рівномірно розподіленого на поверхні площею S:

I = Ф / S .

Одиницею освітленості є люкс (лк), що дорівнює освітленості, що утворюється світловим потоком в 1 лм, рівномірно розподіленим на площі в 1 м².

Яскравість – сила світла у певному напрямку, що спрямовується в орган зору з одиниці площі:

В_а = I_a / F cos ,

де F – площа поверхні;

α – кут між нормаллю до цієї поверхні і напрямом до ока спостерігача.

Одиницею яскравості є кд/м².

Орган зору людини з усіх наведених величин може оцінювати безпосередньо лише яскравість.

Щодо виробничого освітлення ставляться такі вимоги: достатня освітленість на робочому місці відповідно до характеру зорової роботи, сприятливий розподіл яскравостей у полі зору (відсутність різких тіней та блискучості), постійність освітленості, оптимальна напрямленість світлового потоку, необхідний спектральний склад світла.

Розрізняють такі системи штучного освітлення:

• загальне, призначене для освітлення всього приміщення; світильники розташовують у верхній зоні (його підсистеми: рівномірне або локалізоване);

• місцеве, призначене тільки для освітлення робочих місць як додаткове до загального (воно може бути стаціонарним чи переносним). Застосування одного місцевого освітлення без загального забороняється через шкідливу дію на органи зору;

• комбіноване, за яким до загального освітлення додається місцеве; застосовується під час виконання робіт високої точності або за необхідності певної напрямленості світла тощо.

Сукупність установлених у приміщенні світильників називається освітлювальною установкою приміщення. Світильник – це лампа разом з освітлювальною арматурою. Основне призначення цієї арматури – раціональний перерозподіл світлового потоку лампи та захист очей від її надмірної яскравості. Застосування відкритих ламп (без арматури) неприпустимо через небезпечну дію на зір і втрат світлового потоку, який у такому випадку випромінюється в непотрібних напрямках, а збільшення кількості ламп для досягнення потрібної освітленості призводить до перевитрат енергії. Залежно від стану середовища щодо освітлювальної арматури ставлять вимоги герметичності, пожежо- чи вибухонебезпечності.

Основні світлотехнічні характеристики світильника:

• крива сили світла;

• коефіцієнт корисної дії (відношення світлового потоку світильника до світлового потоку лампи) = Ф_св / Ф_л;

• захисний кут (кут, що відраховується від горизонтальної площини, у межах якого світло від лампи не потрапляє до очей спостерігача).

За світлорозподілом світильники поділяють на: прямого, переважно прямого, розсіяного, відбитого, переважно відбитого світла. Крива світлорозподілу являє собою характеристику розподілу сили світла світильника у полярній системі координат, тобто I = f ( ).

Світильники за джерелами світла поділяються на такі групи: для ламп розжарювання, галогенних ламп, люмінесцентних ламп, ламп типу ДРЛ, спеціальних ламп. Характеристику світильників для виробничих приміщень наведено у таблиці, світильників з люмінесцентними лампами для виробничих і громадських приміщень – у таблиці.

При виборі типу світильника необхідно враховувати насамперед вимоги щодо світлорозподілу, умови середовища, відбивну здатність стелі і стін, висоту приміщення.