3. Проектувальний розрахунок комбінованого освітлення

Методика розрахунку

Загальне освітлення в системі комбінованого розраховують за викладеною вище методикою.

Місцеве освітлення проектується так.

Вибирають джерело світла. Треба пам’ятати, що для приміщень з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних за ураженням електричним струмом для місцевого освітлення необхідно застосовувати лампи розжарювання з напругою живлення до 42 В (36; 24; 12 В). В інших випадках це можуть бути люмінесцентні чи галогенні лампи.

Відповідно до типу вибраного джерела світла і конструкції робочого місця визначають спосіб встановлення світильника та його тип. Це можуть бути світильники для ламп розжарювання типу «НКС» (криві сили світла Г-1), для галогенних ламп розжарювання – типу «ИСП» (криві сили світла Д-2), для люмінесцентних ламп – «МЛ» (таблиця).

Освітленість, яку повинен забезпечити світильник місцевого освітлення, дорівнює різниці між нормованими освітленостями для комбінованого і загального освітлення робочих місць:

Е_м = Е_к – Е_з. (2.14)

Розрахунок виконують точковим методом. Якщо вибрана лампа розжарювання у світильнику НКС, для визначення світлового потоку лампи (лм) використовують залежність:

Ф_л(розр) = , (2.15)

де e - умовна освітленість, що визначається за графіком просторових ізолюкс (графік ізолюкс Г-1), інші величин – як у підрозділі 2.2.3.

За розрахунковим Ф_л вибирають відповідну лампу (40, 60 або 100 Вт). Якщо Ф_л(розр) > Ф_л(100), необхідно застосувати два світильника або використати інші типи джерел світла та світильників.

Якщо вибрані галогенні чи люмінесцентні лампи з світильниками відповідно «ИСП» та «МЛ», використовують залежність для визначення кількості світильників:

N = , (2.16)

де n – кількість ламп у світильнику (для «ИСП» n= 1; для «МЛ» n= 2);

е – визначається для «ИСП» - за рис.2.5, для «МЛ» - за таблицею.

Значення інших величин визначають відповідно до вказівок, наведених у підрозділі 2.2.3.

Якщо отримаємо N 2, приймаємо N = 2 (тому що встановлювати більше двох світильників на робочому місці нераціонально) і відповідно перерозподілити значення освітленості між світильниками загального і місцевого освітлення із збереженням рівняння Е_м = Е_к + Е_з.. За незначного відхилення можна скоригувати освітленість заміною марки лампи (з іншим Ф_л).

4. Перевірочний розрахунок загального освітлення

Методика розрахунку

Спочатку роблять креслення в масштабі плану і розрізу приміщення, на яких умовними позначками зображують світильники (ряди світильників), розрахункові точки на робочій поверхні, проставляють необхідні розміри.

За довідковими таблицями визначають характеристики ламп і світильників, а на основі СНиП-II-4-79 «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования» вибирають норм у освітленості робочих місць за характером зорових робіт.

Залежно від типу джерела світла, системи освітлення, схеми розташування світильників, орієнтації робочої поверхні у просторі вибирають метод розрахунку.

При точкових та прирівняних до них джерелах світла і системі загального рівномірного освітлення застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку, користуючись формулою:

Е_р = , (2.17)

де Е_р - розрахункова освітленість робочої поверхні, лк;

Ф_л – світловий потік вибраної лампи, лм;

S – площа приміщення, м²;

k - коефіцієнт запасу;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;

- коефіцієнт використання світлового потоку;

N – кількість світильників у приміщенні;

n – кількість ламп у світильнику.

При точкових джерелах світла і системі загального локалізованого освітлення горизонтальних робочих поверхонь, а також рівномірного освітлення похилих або вертикальних поверхонь використовують точковий метод розрахунку, застосовуючи формули:

Е_р = ; (2.18)

або

Е_р = ; (2.19)

де n – кількість світильників, що утворюють освітленість, яка є не меншою за 5% від максимальної; інші величини, як у підрозділі 2.2.3.

При трубчастих джерелах світла і системі загального рівномірного освітлення метод коефіцієнта використання (формула 2.17) можна застосовувати за умов:

• один світильник у приміщенні;

• світильники розташовані рядами з відстанню у ряді між ними λ≥0,5h;

• відношення довжини світильника до найкоротшої відстані між ним і розрахунковою точкою l_c: r≤ 0,2.

У разі недотримання вказаних умов, а також у випадку довільно орієнтованих поверхонь для будь-якої системи освітлення використовують залежність:

Е = , лк (2.20)

де l_p – довжина ряду (світлової лінії), м; якщо l_p:h<3, тоді замість h беруть h².

Якщо розрахована за перевірочним розрахунком освітленість менше нормованої, тоді необхідна реконструкція системи освітлення з виконанням проектувального розрахунку.

Додаток 3