2. Проектувальний розрахунок загального освітлення

1. Загальні відомості

Залежно від особливостей технологічного процесу, габаритів і розташування устаткування та робочих місць приймають загальне рівномірне чи загальне локалізоване освітлення, а за необхідності – комбіноване (загальне з місцевим). Систему загального рівномірного освітлення застосовують при рівномірному розташуванні робочих місць, а також, коли не вимагається високого рівня освітленості.

Правилами проектування для загального освітлення рекомендується використовувати переважно газорозрядні лампи: для приміщень заввишки 6м – люмінесцентні, для вищих - типу «ДРЛ», «ДРІ», «ДНаТ», а також галогенні. Лампи розжарювання допускається застосовувати у випадку технічної неможливості або недоцільності застосування газорозрядних ламп (невеликі приміщення, невисокі вимоги до освітлення).

Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки, конструкції стелі.

Норми освітленості вибирають за СНиП-II-4-79 «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования» відповідно до вибраного типу джерела світла (газорозрядні чи лампи розжарювання), системи освітлення і характеристики зорових робіт (найменший розмір об’єкта розпізнання, світлість фону, контраст об’єкта розрізнення з фоном).

За найменший розмір об’єкта розпізнання приймають ширину риски, тріщини, линиї, що утворює букву чи цифру, товщину нитки, дротинки тощо. Фон – поверхня, що прилягає безпосередньо до об’єкта розпізнання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання ним світла p = Ф_відб/Ф_пад. При p 0,4 фон вважається світлим, при p 0,2-0,4 – середнім, при p 0,2 - темним. Контраст об’єкта з фоном характеризується співвідношенням яскравості об’єкта, що розглядається, і фону:

К = , якщо В_ф В_об або К = , якщо В_ф В_об .

При К 0,5, контраст вважається великим, при К = 0,2-0,5 – середнім, при К 0,2 – малим.

Завдяки яскравості, фону і контрасту людина і розрізняє різні предмети. Основне значення при цьому має не освітленість, а світловий потік, відбитий від поверхні, що розглядається, і спрямований в орган зору.

Під час проектування освітлення попередньо позначають кількість рядів світильників та їхнє розташування, враховуючи таке:

1. відстань між рядами світильників l_i та між світильниками у ряді визначають за умови, що відношення цих відстаней до висоти від робочої поверхні до світильника (висоти підвісу) h не має бути більшим за 1,4 (висоту підвісу зазвичай приймають не більшою за 4-5 м);

2. світильники з люмінесцентними лампами встановлюють рядами, переважно паралельно довшій стороні приміщення або стіні з вікнами;

3. світильники з точковими джерелами світла розташовують рядами у вершинах квадратів, прямокутників або у шаховому порядку;

4. відстань від крайніх рядів до стін приймаються рівною половині відстані між рядами;

5. відстань між крайнім світильником у ряді і стінкою дорівнює половині відстані між світильниками.

Висота підвісу визначається за формулою:

h = Н – (h_р.п + h_зв) ,

де Н – висота приміщення, м;

h_р.п – висота робочої поверхні (може бути 0,7-1,2 м залежно від виконуваної роботи);

h_зв – звис – відстань від центру світильника до стелі (h_зв = 0,1-1,5 м залежно від висоти приміщення і висоти світильника).

Відповідно до джерела світла, системи освітлення, схеми розташування світильників, орієнтації робочої поверхні у просторі вибирають відповідний метод розрахунку: коефіцієнта використання світлового потоку, точковий, питомої потужності тощо.