1. Визначення потрібного зниження рівня шуму

Для одного джерела шуму потрібне зниження шуму, що задовольняє допустимому рівню L_доп , дБА:

Δ L = L₁ - L_доп (3.11)

де L₁ – рівень шуму, що створює джерело шуму у розрахунковій точці.

При декількох джерелах шуму потрібне зниження шуму для кожного з них (дБА) у розрахунковій точці визначають за формулою:

Δ L_і =(L_і - L_доп) + 10 lg n , (3.12)

де L_i – рівень шуму i-го джерела шуму у розрахунковій точці;

n – загальна кількість джерел шуму, які приймаються до розрахунку; не враховуються ті, для яких виконується умова:

L_доп - L₁ ≥ Δ L₀ ,

де Δ L₀ = 10 lg m + 5 (m – кількість джерел шуму, для яких L_доп - L₁ ≥ 10).

Рівень шуму кожного з джерел після визначеного зниження їх рівня (L₁ - Δ L_і) повинен бути однаковим.

Результати розрахунків зручно заносити до такої таблиці:

Джерело шуму

Lі

Lдоп - Lі

Lі - Lдоп

Δ Lі

Lі - Δ Lі

Перевірка розв’язання за формулою (3.7) (для n однакових рівнів шуму):

L = L_n +10 lg n = (L_і - Δ L_і ) + 10 lg n ≤ L_доп .

Додаток 4

3. Екранування джерел електромагнітних випромінювань

1. Загальні відомості

Джерелами випромінювання електромагнітної енергії радіочастотного діапазону є різноманітні установки. Це потужні телевізійні та радіостанції, радіолокаційні пристрої та промислові установки високочастотного нагріву і, нарешті, вимірювальні, контрольні й лабораторні прилади різного призначення та монітори. Джерелами випромінювання можуть бути також будь-які елементи високочастотного ланцюга.

Електромагнітні поля (ЕМП) можуть негативно впливати на організм людини. Первинним проявом дії електромагнітної енергії є нагрів, який може призвести до змін і навіть пошкодження тканин і органів. Нагрів особливо небезпечний для органів зі слабкою терморегуляцією й у складі яких багато води (мозок, очі, нирки, сім’яні залози). Коливання надвисоких частот викликають також помутніння кришталика ока.

ЕМП характеризується довжиною хвилі λ (м), або частотою коливань f (Гц):

λ = ct = c / f ,

(4.1)

де c = 3 · 10⁸ м/с – швидкість поширення радіохвиль;

t – період коливань, с.

Робочі місця обслуговуючого персоналу можуть опинитись у таких зонах ЕМП: ближній, проміжній і дальній – залежно від частоти поля, параметрів випромінювальної системи та відстані від джерела випромінювання до робочого місця.

При ізотропному (всенаправленому) випромінюванні ближня зона (зона індукції) поширюється на відстань, м:

r_бл.з.≤ λ / 2 ; (4.2)

дальня зона (хвильова зона) починається на відстанях r_бл.з.> λ.

При напрямленому випромінюванні:

r_бл.з.≤ d²/ 4 λ (4.3)

r_бл.з.≥ d²/ λ (4.4)

де d – діаметр відбивача антени, м.

Змінне ЕМП є сукупністю двох взаємопов’язаних змінних полів – електричного і магнітного, які характеризуються відповідними векторами напруженості Е (В/м) і Н (А/м). Між ними при поширенні ЕМП у повітрі у дальній зоні існує співвідношення:

Е = 377 Н, (4.5)

де 377 – коефіцієнт пропорційності, В/А; а у середовищі, яке є електропровідним:

Е = Н , (4.6)

де - кругова частота електромагнітних коливань ( ), рад/с;

- магнітна проникність середовища, Гн/м;

- питома електропровідність, См/м (См = 1/Ом);

k – коефіцієнт затухання ( k = );

z – глибина проникнення ЕМП в екран, мм.

У ближній зоні, в якій ще не формувалася електромагнітна хвиля, електричне і магнітні поля незалежні одне від одного. Тому згідно з ГОСТ 12.1.006-84 у діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц – густиною потоку енергії (ГПЕ). За електричною складовою напруженість ЕМП не повинна перевищувати 50 В/м – для частот 60 кГц – 3 МГц; 20 В/м – для частот 3-30 МГц; 10 В/м – для частот 30-50 МГц; 5 В/м – для частот 50-300 МГц; за магнітною складовою: 5 А/м – для частот 60 кГц – 1,5 МГц, 0,3 А/м – для частот 30-300 МГц.

Граничнодопустимий рівень (ГДР) густини потоку енергії ЕМП (Вт/м²) у діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц визначають за формулою:

ГПЕ_гдр = ЕН_гдр/Т, (4.7)

де ЕН_гдр – нормативне значення енергетичного навантаження за робочий день (2 Вт·год/м²);

Т – час перебування у зоні опромінення за робочу зміну, год.; при цьому максимальне значення ГПЕ_гдр не повинне перевищувати 10 Вт/м².

Для захисту персоналу від шкідливої дії ЕМП використовують: зменшення потужності випромінювання, екранування (джерела ЕМП чи робочого місця), віддалення робочого місця на безпечну відстань, зменшення часу перебування у небезпечній зоні, застосування засобів індивідуального захисту та інші заходи.