1) Економічні:

• заробітна плата;

• премії;

• грошова винагорода;

• матеріальна допомога, позички;

• участь у прибутку

2) Неекономічні:

а) морально-психологічні:                                     б) організаційні:

•  похвала;                                                    • участь у справах організації;

•  схвалення;                                                •  мотивація перспективою;

•  підтримка;                                                • делегування повноважень;

•  осудження;                                              • мотивація збагаченням змісту праці

•  визнання заслуг;                                        

•  повага й довіра

 

57. Виробничі фонди підприємства

Виробничі фонди (ВФ) — сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі. Залежно від способів перенесення вартості на продукт ВФ поділяють на основні та оборотні.

Основні ВФ (засоби праці) використовуються тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування, у вигляді амортизаційних відрахувань.

Оборотні ВФ (предмети праці) споживаються в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на створений продукт. До них належать сировина, паливо, допоміжні і комплектуючі матеріали та ін.

Розрахункова таблиця основних виробничих фондів складається за тими основними виробничими фондами, які є в наявності на підприємстві. Виробнича структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів в їх загальній вартості. Співвідношення активної і пасивної частини основних фондів свідчить про виробничу потужність підприємства. Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.

На виробничу структуру основних фондів впливають такі фактори:

- виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

- форми суспільної організації виробництва;

- форми відтворення основних фондів;

- технічний рівень виробництва;

- рівень організації будівельних робіт;

- розміщення підприємства.

58. Основний метод вибору стратегії — метод кривих освоєння

Метод Кривих освоєння, який будується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу, відображає вплив лише внутрішніх чинників. В основі методу лежить відома закономірність: зростання масштабу виробництва спричинює економію певних витрат, розмір яких не залежить або мало залежить від зміни кількості одиниць вироблюваної продукції. До того ж при освоєнні виробництва має місце повторення операцій, формування навичок або динамічного стереотипу, що також призводить до зменшення трудовитрат.

При розробці стратегії нового виробництва кількісне визначення параметрів кривих освоєння дозволяє підприємству досить точно встановити:

• кількісні зміни витрат на виробництво при подальшому нарощуванні об'ємів продукції та суму очікуваного прибутку;

• суму додаткових витрат на освоєння;

• об'єм продукції, при досягненні якого дане виробництво почне приносити прибуток;

• період часу, необхідний для досягнення беззбитковості нового товару (із урахуванням його ринкової ціни).