- •Перелік скорочень
- •1.1. Загальнi закономiрностi росту I розвитку дитячого органiзму
- •1.2. Фiзичний розвиток
- •1.3. Нервова система
- •1.4. ШкіРа, підшкірна клітковина, м’язи і терморегуляція
- •1.5. Дихальна система
- •1.6. Серцево-судинна система
- •1.7. Травна система
- •1.8. Сечовидільна система
- •1.9. Ендокринна система
- •1.10. Система крові
- •1.11. Водно-електролітний обмін
- •1.12. Кислотно-лужний стан і газовий склад крові
- •1.13. Енергопластичний обмін
- •Розділ 2. Загальні принципи забезпечення анестезії і інтенсивної терапії у дітей
- •2.1. Принципи організації респіраторної терапії
- •Cpap – режим постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (continuos positive airway pressure);
- •Еластичний опір (статичний) – статичний комплайнс розраховується за формулою:
- •Еластичний опір (динамічний) – динамічний комплайнс розраховується за формулою:
- •Де Cdyn – динамічний комплайнс (мл/см вод. Ст.); Vt – дихальний об’єм (мл); Pі - тиск плато (см вод. Ст.); peep – позитивний тиск кінця видиху (см вод. Ст.).
- •2.2. Методи і засоби проведення інфузійно-трансфузійної терапії
- •2.2.2. Загальні принципи організації інфузійно-трансфузійної терапії (ітт).
- •Характеристика кристалоїдних розчинів (зведені данні)
- •2.3. Принципи енергопластичного забезпечення
- •Склад інфузійних розчинів амінокислот (зведені дані)
- •2.4. Анестезіологічні Особливості захисту дітей від факторів хірургічної агресії
- •2.5. Особливості фармакотерапії в дитячій анестезіології та інтенсивній терапії
- •3.1. Інгаляційний мононаркоз
- •3.2. Неінгаляційний мононаркоз
- •3.3. Комбінований багатокомпонентний наркоз
- •3.4. Місцева і регіонарна анестезія
- •3.5. Анестезія у новонароджених дітей
- •3.5.3. Анестезіологічна тактика при вродженій діафрагмальній килі.
- •Розділ 4. Інтенсивна терапія основних патологічних станів дитячого віку
- •4.1. Серцево-легенева реанімації2
- •4.2. Гострі розлади дихання
- •4.3. Гострі порушення гемодинаміки
- •4.4. Гострі церебральні розлади
- •4.5. Гострі ендокринні порушення
- •4.6. Гострі інфекційні захворювання
- •Патогенез.Головні ланки патогенезу складаються з декількох важливих пунктів:
- •4.7. Лихоманка та гіпертермічний синдром
- •4.8. Гемолітико-уремічний синдром (синдром Гассера).
- •Розділ 5. Реанімація та інтенсивна терапія новонароджених
- •5.1. Первинна реанімація новонароджених
- •5.2. Респіраторний дистрес-синдром новонароджених
- •5.3. Гемолітична хвороба новонароджених
- •5.4. Принципи транспортування новонароджених з невідкладною хірургічною патологією до спеціалізованого стаціонару
- •Розділ 6. Тестові завдання для самоконтролю
- •Список використаних літературних джерел
2.5. Особливості фармакотерапії в дитячій анестезіології та інтенсивній терапії
За даними 2003 року в Україні зареєстровано близько 8000 лікарських засобів. В педіатричній практиці застосовується близько 48 груп лікарських препаратів. У відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії одному і тому ж пацієнту досить часто призначаються кілька десятків лікарських засобів з різних фармакологічних груп.
В таких умовах чітко спрогнозувати терапевтичний, побічний ефекти і взаємодію кожного з препаратів майже неможливо. Нажаль, в умовах критичних станів відмовитись від одночасного використання багатьох препаратів неможливо. Але призначення кожного з них має бути чітко обґрунтовано.
Слід також враховувати особливості фізіологічних і обмінних процесів, які змінюють фармакологічні ефекти препаратів, зокрема:
функціональну незрілість печінки і нирок;
більший об’єм циркулюючої крові і площі поверхні тіла;
високу інтенсивність обміну речовин;
більший вміст жирової тканини (особливо – при призначенні жиророзчинних препаратів);
меншу кількість білків плазми (зменшення зв’язування з ними препаратів);
особливості кислотного середовища і мотрно-евакуатрної функції ШКТ.
Вважається, що враховуючи більшу інтенсивність обмінних процесів, дози препаратів для дітей мають бути більшими за відносними величинами. Для перерахунку був запропонований так званий „дозіс-фактор”, на який треба помножити „дорослу” дозу препарату з розрахунку на 1 кг маси тіла. Так, для дітей до 1-го року „дозіс-фактор” становить 1,8; для дітей від 1 до 6-ти років – 1,6; для дітей від 6 до 10-ти років – 1,4; дітей від 10 до 14-ти років – 1,2.
Можливе обчислення відносної дози препарату за наступною формулою (В.А. Еренков, 1994):
,
де Д1 – доза препарату, що розраховується для дитини; Д2 – відома доза препарату для дорослого; М – маса тіла дитини, кг.
Існує і інша формула:
,
де Д1 – доза препарату, що розраховується для дитини; Д2 – відома доза препарату для дорослого; В вік дитини в роках.
В сучасних умовах при стрімкому розвитку фармацевтичної промисловості, появі нових препаратів і ретельному контролі за їх якістю використання „дозіс-фактору” має застосовуватись з певною долею скептицизму. Фармакодинаміка, фармакокінетика, дози і застосування кожного препарату по відношенню до дітей мають бути ретельно вивчені виробником препарату і зазначені в анотації.
Слід пам’ятати, що діти з порушеннями периферійної циркуляції крові більше схильні до централізації кровообігу. Тобто, при збереженому АТ периферійна циркуляція може бути знижена, тому введення препаратів внутрішньом’язово чи підшкірно може бути неефективним. Натомість, при відновлені перфузії тканин раніше введені препарати можуть швидко всмоктуватись. Тому в цих умовах переважним є внутрішньовенний шлях введення.
РОЗДІЛ 3.
ОКРЕМІ ВИДИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО забезпечення У ДІТЕЙ
У даний час найбільш широко використовується комбінований наркоз. Однак знання техніки та клінічного перебігу однокомпонентного наркозу необхідне з метою оволодіння більш складних багатокомпонентних наркозів.
