2.5. Особливості фармакотерапії в дитячій анестезіології та інтенсивній терапії

За даними 2003 року в Україні зареєстровано близько 8000 лікарських засобів. В педіатричній практиці застосовується близько 48 груп лікарських препаратів. У відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії одному і тому ж пацієнту досить часто призначаються кілька десятків лікарських засобів з різних фармакологічних груп.

В таких умовах чітко спрогнозувати терапевтичний, побічний ефекти і взаємодію кожного з препаратів майже неможливо. Нажаль, в умовах критичних станів відмовитись від одночасного використання багатьох препаратів неможливо. Але призначення кожного з них має бути чітко обґрунтовано.

Слід також враховувати особливості фізіологічних і обмінних процесів, які змінюють фармакологічні ефекти препаратів, зокрема:

1. функціональну незрілість печінки і нирок;

2. більший об’єм циркулюючої крові і площі поверхні тіла;

3. високу інтенсивність обміну речовин;

4. більший вміст жирової тканини (особливо – при призначенні жиророзчинних препаратів);

5. меншу кількість білків плазми (зменшення зв’язування з ними препаратів);

6. особливості кислотного середовища і мотрно-евакуатрної функції ШКТ.

Вважається, що враховуючи більшу інтенсивність обмінних процесів, дози препаратів для дітей мають бути більшими за відносними величинами. Для перерахунку був запропонований так званий „дозіс-фактор”, на який треба помножити „дорослу” дозу препарату з розрахунку на 1 кг маси тіла. Так, для дітей до 1-го року „дозіс-фактор” становить 1,8; для дітей від 1 до 6-ти років – 1,6; для дітей від 6 до 10-ти років – 1,4; дітей від 10 до 14-ти років – 1,2.

Можливе обчислення відносної дози препарату за наступною формулою (В.А. Еренков, 1994):

,

де Д1 – доза препарату, що розраховується для дитини; Д2 – відома доза препарату для дорослого; М – маса тіла дитини, кг.

Існує і інша формула:

,

де Д1 – доза препарату, що розраховується для дитини; Д2 – відома доза препарату для дорослого; В вік дитини в роках.

В сучасних умовах при стрімкому розвитку фармацевтичної промисловості, появі нових препаратів і ретельному контролі за їх якістю використання „дозіс-фактору” має застосовуватись з певною долею скептицизму. Фармакодинаміка, фармакокінетика, дози і застосування кожного препарату по відношенню до дітей мають бути ретельно вивчені виробником препарату і зазначені в анотації.

Слід пам’ятати, що діти з порушеннями периферійної циркуляції крові більше схильні до централізації кровообігу. Тобто, при збереженому АТ периферійна циркуляція може бути знижена, тому введення препаратів внутрішньом’язово чи підшкірно може бути неефективним. Натомість, при відновлені перфузії тканин раніше введені препарати можуть швидко всмоктуватись. Тому в цих умовах переважним є внутрішньовенний шлях введення.

РОЗДІЛ 3.

ОКРЕМІ ВИДИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО забезпечення У ДІТЕЙ

У даний час найбільш широко використовується комбінований наркоз. Однак знання техніки та клінічного перебігу однокомпонентного наркозу необхідне з метою оволодіння більш складних багатокомпонентних наркозів.