- •Перелік скорочень
- •1.1. Загальнi закономiрностi росту I розвитку дитячого органiзму
- •1.2. Фiзичний розвиток
- •1.3. Нервова система
- •1.4. ШкіРа, підшкірна клітковина, м’язи і терморегуляція
- •1.5. Дихальна система
- •1.6. Серцево-судинна система
- •1.7. Травна система
- •1.8. Сечовидільна система
- •1.9. Ендокринна система
- •1.10. Система крові
- •1.11. Водно-електролітний обмін
- •1.12. Кислотно-лужний стан і газовий склад крові
- •1.13. Енергопластичний обмін
- •Розділ 2. Загальні принципи забезпечення анестезії і інтенсивної терапії у дітей
- •2.1. Принципи організації респіраторної терапії
- •Cpap – режим постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (continuos positive airway pressure);
- •Еластичний опір (статичний) – статичний комплайнс розраховується за формулою:
- •Еластичний опір (динамічний) – динамічний комплайнс розраховується за формулою:
- •Де Cdyn – динамічний комплайнс (мл/см вод. Ст.); Vt – дихальний об’єм (мл); Pі - тиск плато (см вод. Ст.); peep – позитивний тиск кінця видиху (см вод. Ст.).
- •2.2. Методи і засоби проведення інфузійно-трансфузійної терапії
- •2.2.2. Загальні принципи організації інфузійно-трансфузійної терапії (ітт).
- •Характеристика кристалоїдних розчинів (зведені данні)
- •2.3. Принципи енергопластичного забезпечення
- •Склад інфузійних розчинів амінокислот (зведені дані)
- •2.4. Анестезіологічні Особливості захисту дітей від факторів хірургічної агресії
- •2.5. Особливості фармакотерапії в дитячій анестезіології та інтенсивній терапії
- •3.1. Інгаляційний мононаркоз
- •3.2. Неінгаляційний мононаркоз
- •3.3. Комбінований багатокомпонентний наркоз
- •3.4. Місцева і регіонарна анестезія
- •3.5. Анестезія у новонароджених дітей
- •3.5.3. Анестезіологічна тактика при вродженій діафрагмальній килі.
- •Розділ 4. Інтенсивна терапія основних патологічних станів дитячого віку
- •4.1. Серцево-легенева реанімації2
- •4.2. Гострі розлади дихання
- •4.3. Гострі порушення гемодинаміки
- •4.4. Гострі церебральні розлади
- •4.5. Гострі ендокринні порушення
- •4.6. Гострі інфекційні захворювання
- •Патогенез.Головні ланки патогенезу складаються з декількох важливих пунктів:
- •4.7. Лихоманка та гіпертермічний синдром
- •4.8. Гемолітико-уремічний синдром (синдром Гассера).
- •Розділ 5. Реанімація та інтенсивна терапія новонароджених
- •5.1. Первинна реанімація новонароджених
- •5.2. Респіраторний дистрес-синдром новонароджених
- •5.3. Гемолітична хвороба новонароджених
- •5.4. Принципи транспортування новонароджених з невідкладною хірургічною патологією до спеціалізованого стаціонару
- •Розділ 6. Тестові завдання для самоконтролю
- •Список використаних літературних джерел
1.3. Нервова система
Анатомічний і функціональний стан нервової системи продовжує удосконалюватись ще протягом декількох років, тобто на момент народження дитини нервова система є незрілою.
Незрілість нервової системи полягає в наступному:
кількість клітин головного мозку і число міжнейронних зв’язків є замалими, а нервові клітки не завершили повного диференціювання. Це зумовлює неадекватність реакцій: на будь-які зовнішні подразники нервова система реагує генералізованою дифузною реакцією, яка може проявитись у вигляді гіпертермії, апное чи тахіпное, судом та ін.;
чутливі волокна спинномозкових нервів мієлінізовані, на відміну від них рухові волокна завершують мієлінізацію к 3-5-ти рокам, що знижує швидкість проведення нервового імпульсу у цих дітей;
регулюючий вплив кори головного мозку на таламо-палідарну систему знижений. Це зумовлює підвищеність рефлексів, які здійснюються через підкоркові відділи мозку, а рухова активність на подразники (в т.ч. на ноцицептивні) проявляється у вигляді імпульсивних рефлекторно-стереотипних і атетозоподібних реакцій. Такі особливості нервово-регуляторної ієрархії зумовлюють схильність дітей до судомних реакцій;
більший вміст рідини в тканинах головного мозку і вища інтенсивність енергетичного обміну, з одного боку зумовлюють схильність до набряку мозку і підвищення імовірності судом на цьому фоні, з іншого – сприяють швидкому виснаженню нервових реакцій: у новонароджених дітей, особливо – передчасно народжених, іноді спостерігаються спонтанні апное при адекватній реакції на зовнішні подразники;
вегетативна нервова система розвинута більш досконало, ніж центральна нервова, але її впливи незбалансовані за рахунок переважання симпатикотонічних впливів. В критичних станах найбільш часто це проявляється більшою компенсованістю функції серцево-судинної системи і швидкою декомпенсацією дихальної системи. Так, довгий час існувала хибна думка, що новонароджені резистентні до розвитку шоку. Насправді, на відміну від дорослих, одним з перших проявів неонатального шоку може бути клініка у вигляді дихальних розладів, а не у вигляді клінічно діагностуємих порушень системної гемодинаміки;
хеморецептори каротидного синусу у новонароджених інколи не функціонують, що може призвести до апное на фоні гіпоксії;
у новонароджених і дітей раннього віку підвищена проникливість гематоенцефального бар’єру, в т.ч. і для токсичних речовин.
З анатомічних особливостей для анестезіолога найбільш важливими є анатомо-топографічні відмінності спинного мозку, його оболонок, спинномозкового каналу та кісткових орієнтирів, що має значення для проведення спинномозкової пункції та епідуральної анестезії:
сполучна тканина епідурального простору дітей більш пухка, з віком її пухкість зменшується. Це дозволяє у дітей до 2-річного віку проводити епідуральний катетер до люмбальних і торакальних сегментів через каудальний доступ;
відстань від шкіри до жовтої зв’язки в люмбальному відділі становить 1 мм/кг у дітей з нормосомічним типом фізичного розвитку. У дітей 2-3-х років ця відстань складає 1-1,5 см, а сама щілина епідурального простору навіть в люмбальному відділі значно вужча;
нижній край спинного мозку у новонародженого сягає 3-го поперекового хребця, а дуральний мішок закінчується на рівні 4-го крижового хребця. Згодом ці співвідношення змінюються, що має значення при проведенні пункційного забору ліквору (табл.3);
сакрококцигеальна зв’язка у дітей не кальцифікована, що не створює належного орієнтиру при каудальній пункції. Відстань від шкіри до цієї зв’язки коливається від 0,2-0,4 см у новонароджених до 1-1,5 см у підлітків;
сідничний м’яз і підшкірна клітковина в ділянці куприка розвинуті слабо, що дає можливість краще пальпувати кісткові орієнтири для каудальної анестезії.
Таблиця 3
Скелетотопічні характеристики спинного мозку і дурального мішка у дітей різного віку (О.Schulte-Steinberg, T.C.K. Brown, 1988)
Віковий період |
Нижній край спинного мозку |
Нижній край дуального мішка |
Новонароджені |
L 3 |
S 4 |
Немовлята |
L 2-3 |
S 3-4 |
Діти дошкільного віку |
L 1 |
S 4 |
Діти шкільного віку |
L 1 |
S 4 |
Дорослі |
L 1 |
S 4 |
У новонароджених і дітей першого року життя існують відмінності в кількісних і якісних характеристиках спинномозкової рідини, які наведені в табл. 4.
Таблиця 4
Якісна і кількісна характеристика спинномозкової рідини залежно від вікового періоду
Вік |
Кількість, мл |
Колір, прозорість |
Білок, г/л |
Цитоз в 1 мкл |
Проба Панді |
Глюкоза, ммоль/л |
Хлор, ммоль/л |
До 14 діб |
30-60 |
Ксантохромна, прозора |
0,4-0,8 |
3-30 (переважно-лімфоцити) |
+ ++
|
1,7-3,9 |
- |
14 діб–3 міс |
40-60 |
безбарвна, прозора |
0,2-0,5 |
- + |
2,2-3,9 |
- |
|
4-6 міс |
0,18-0,36 |
3-10 (переважно-лімфоцити) |
2,2-4,4 |
- |
|||
Від 6 міс |
до 150 |
0,16-0,24 |
- |
115-125 |
|||
Дорослі |
0,2-0.3 |
0-2 (лейкоцити) |
- |
2,8-3,9 |
120-130 |
Достатньо важливими для проведення анестезії є особливості формування психоемоційної сфери дітей. Новонароджені через відсутність достатнього функціонального розвитку кори головного мозку реагують на зовнішні подразники неконтрольованими генералізованими реакціями, які обумовлені активністю більш старих у філогенетичному відношенні нервових центрів.
Діти 2-3-річного і 10-13-річного віку схильні до негативізму по відношенню до медичних маніпуляцій; перші – за рахунок підвищених вольових психічних реакцій і відсутності досвіду, другі – через підвищену сором’язливість, притаманну препубертатному віку. Тому адекватна психоемоційна підготовка в дитячий анестезіології не рідко є запорукою профілактики ускладнень під час анестезії.
