8. Принципові відмінності в постановці бухгалтерського обліку в Україні і за кордоном.

Облік в Україні зарегламентований Міністерством фінансів та органами статистики таким чином, що він визначає форми бухгалтерської і статистичної звітності. Існує певна регламентація обліку на державному рівні в країнах із розвинутою ринковою економікою. Але регламентація ведення обліку ніяк не означає повної залежності бухгалтерів від інструкцій, які забороняють (їх просто нема). Вона стосується лише головних моментів відображення в обліку господарських операцій і результатів їх діяльності.

Усі розвинуті країни вважають нормальним явищем використання МБС, оскільки при цьому зростає довіра з боку іноземних інвесторів до фінансової звітності, зменшується ризик фінансових втрат через незадовільну організацію національної системи обліку та звітності. Отже, якнайшвидше введення міжнародної системи обліку та звітності в Україні дасть змогу повніше врахувати інформаційні потреби управління, сприятиме швидкому залученню іноземного капіталу до розвитку економіки нашої держави.

Статус головного бухгалтера як державного контролера не відповідає ринковим умовам. За організацію і стан бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести відповідальність тільки її власник або керівник підприємства, який відповідає перед власником за майно, зобов’язання підприємства, його ефективну діяльність і кінцеві результати роботи. Цілком справедливо, що тільки власник або керівник відповідає перед державними податковими органами за достовірність обліку, правильність нарахування і сплати податків.

Суттєві зміни необхідно внести в методику обліку затрат виробництва й обігу. Методичні підходи до калькуляційного обліку замкнулися у нас на рівні практики кінця 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.

За результатами проведеного аналізу можна сформулювати такі висновки.

По-перше, ідея впорядкування систем і методів бухгалтерського обліку в останній третині ХХ ст. пов’язана з реалізацією гармонізації та стандартизації, тому Україні необхідно докласти зусилля щодо вступу в КМБС і отримати підтримку на міжнародному рівні.

По-друге, вихід України на міжнародний рівень у недалекому майбутньому стане можливим лише за умови визнання нею МБС. Також розвиток вітчизняного фондового ринку може бути прискорений у результаті адаптації цих стандартів. Наскільки болісним буде цей процес, залежатиме від того, як швидко він розпочнеться.

По-третє, входження України в процес гармонізації зовсім не означає якоїсь різкої зміни в методології та практиці бухгалтерського обліку; це навряд чи можливо. Потрібно щонайменше розпочати роботу, яку провели вже багато країн. Необхідно провести детальний аналіз основних особливостей і відмінностей української та міжнародної систем обліку. Тільки після цього можна буде виявити, наскільки обґрунтовані чи необґрунтовані зауваження західних спеціалістів і бізнесменів про недосконалість вітчизняної системи бухгалтерського обліку.

По-четверте, термін “стандартизація” щодо бухгалтерського обліку має зовсім інше значення, ніж традиційне в нашій країні, пов’язане, наприклад, із діяльністю Держстандарту. Нам необхідно перейти до нових принципів регулювання обліку, які передбачають співставлення й узгодження ролі державних органів, професійних організацій і міжнародних інститутів, подолати перешкоди в методологічному, організаційному та психологічному аспектах.