Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_18_35_52.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
803 Кб
Скачать
☆

40. Характеристика знм іі рівня.

За Левіною Р.другий рівень ЗНМ.

Фразове мовлення спотворене фонетично та граматично. Діти здатні розгорнуто розповісти про себе, знайомі події, дати відповідь на запитання, скласти примітивну розповідь за малюнком. Використовують іменники в називному відмінку, дієслова у початковій формі 3-ої особи однини теперішнього часу.

16-20 звуків вимовляються неправильно. Спостерігаються порушення:

  • Порушення кількості складів:

Елізії – скорочення кількості складів (барабан – бабан); пропуск складової голосної (поросятко – просятко) збільшення кількості складів за рахунок додавання голосних при зрізі приголосних (стіл – сітіл).

  • Порушення послідовності складів у слові перестановки складів і звуків (молоко – моколо). Персеверації – повторення складів (панама – пананама).

  • Спотворення структураи окремого складу. Скорочення збігу приголосних (капуста – капута). Вставляння приголосної у склад (лиман – лимант).

  • Антиципації – уподібнення одного складу іншого. (капітан – піпітан).

  • Контамінації – поєднання сатин двох слів ( совок, віник – совіник).

За Мастюковою ЗНМ ІІ рівня (обтяжений варіант). Порушення мовлення розвивається в супроводі з неврологічною симптоматикою.

  • Гіпертензіонно-гідроцефальний синдром підвищеного внутрішньо-черепного тиску - Порушення розумової працездатності, швидка виснаженість, роздратованість, рухова розгальмованість, головні болі, запаморочення.

  • Церебрастенічний синдром - підвищена нервово-психічна виснаженість, емоційна нестійкість, порушення функції активної уваги та пам’яті.

  • Синдром рухових розладів – характеризуються змінами м’язового тонусу, порушенням рівноваги і координації рухів.

№41 Третій рівень загального недорозвинення мовлення

характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення зі значним лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням. Звукова сторона мовленнябільш сформована, але ще спостерігаються такі типові помилки:

- недиференційована вимова свистячих, шиплячих звуків, африкатів і сонорів. Треба зазначити, що один звук може замінювати одночасно 2 і більше звуків даної або близької фонематичної групи. Наприклад: звуком [c’] (який може ще не мати чіткої вимови) замінюються звуки [c, ш, ж, ц, щ, ч] (сюмка — сумка, сюба — шуба, сюк — жук, молодесь — молодець, сітка — щітка, клюсь — ключ);

- заміна звуків більш простими за артикуляцією. Наприклад: ука —– рука; дук — жук; тотна — сосна;

- нестійке використання звуку, коли в різних словах він вимовляється по-різному;

- змішування звуків, коли ізольовано дитина вимовляє звуки правильно, а в словах і реченнях припускається взаємозаміни;

-спотворення артикуляції деяких звуків (міжзубна вимова свистячих, велярний або увулярний ротацизм тощо )

-оглушення звуків ( папуся — бабуся; тітусь — дідусь);

- відсутність пом’якшення .

Характерним для дітей є порушення складової структури слова. Діти здатні повторити 3-4 складові слова, але в самостійному мовленні припускаються типових помилок: скорочують кількість складів; переставляють склади; уподібнюють склади; додають зайві звуки і склади; скорочують звуки на злитті приголосних в словах.Фонематичний недорозвиток у дітей, що мають ЗНМ ІІІ-го рівня проявляється, в основному, в несформованості процесів диференціації звуків, що відрізняються тонкими акустико-артикуляційними ознаками, але іноді діти не розрізнюють і більш контрастні звуки. Фонематичне недорозвинення затримує та утруднює оволодіння звуковим аналізом і синтезо

.Словник дітей в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у однолітків із нормальним мовленнєвим розвитком. Аналіз словникового запасу дітей дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: циферблат, бінокль, шпаківня, барліг). Діти неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у власному мовленні:

-неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка — сорочка, фонтан — душ);

-замінюють назви предметів, що подібні за призначенням (миска — тарілка, графин — пляшка);

-замінюють назви предметів на інші, що ситуативно пов’язані з ними (марка — конверт, каток — лід);

-частину предмету замінюють його назвою (стовбур — дерево, шнурки — черевики, пелюстки — квітка);

-замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (береза — дерево, посуд — тарілки);

-замість одного слова використовують словосполучення або речення (душ — кран з дірочками, бінокль — щоб дивитись; шланг — воду лити);

-назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вишиває, плете — шиє; вирізує — рве; клює — стукає);

-не розуміють, плутають, не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, латати, зазирати та ін.)].

-Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий та ін.).

-Не розрізнюють і не називають форму предметів (квадратний, трикутний, овальний та ін). В словнику дуже мало узагальнюючих слів.

-У власному мовленні діти не використовують антоніми і синоніми.

-Багатозначні слова з переносним значенням часто не розуміють. Спостерігається порушення лексичної поєднуваності слів. Треба зазначити, що словниковий запас дітей поповнюється за рахунок збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість слів, що мають абстрактне значення і відображають абстрактні відносини, поповнюється повільно і значно

відстає від норми.