0. Стандарти та технічні умови: категорії, види, позначення.

До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказівки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти і технічні умови.

Стандарт – це документ, розроблений на основі консенсусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлюються правила загального і багаторазового використання, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу.

Розрізняють такі види стандартів:

• основоположні (організаційно – методичні і загально технічні);

• стандарти на продукцію (послуги);

• стандарти на процеси;

• стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу).

За категоріями стандарти поділяються на :

• міжнародні стандарти ISO (MC ISO) і міжнародні стандарти МЕК (МС до МЕК), які мають рекомендаційний характер;

• міждержавний стандарт СНД «ДСТ», який має обов’язків або обов’язково – рекомендаційний характер;

• державні стандарти України (ДСТУ), який може містити обов’язкові та обов’язкові рекомендаційні вимоги;

• галузеві стандарти (ГСТ);

• стандарти науково – технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ);

• технічні умови (ТУ);

• стандарти підприємств (СТП).

Основоположні стандарти – встановлюють організаційно – методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальні технічні вимоги, правила, норми.

Стандарти на продукцію (послуги) – встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції (послуги), які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси – встановлюють вимоги до послідовності та методів (засобів, норм, режимів) виконання різних режимів робіт у процесах.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій та технічні засоби їх виконання.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у міжнародних стандартах, які розроблюються Міжнародною організацією стандартизації – ІСО і використовуються для сертифікації виробів, що експортуються у інші країни і реалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

Державні стандарти розробляють на:

• організаційно – методичні та загально технічні об’єкти, тобто проведення робіт із стандартизації, науково – технічна термінологія, класифікація та кодування інформації, технічна документація;

• вироби загально машинобудівного застосування;

• складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення (банківсько – фінансова система, транспорт, охорона навколишнього середовища);

• продукцію міжгалузевого призначення;

• продукцію для населення та народного господарства;

• методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково – технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідного поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень.

Дані стандарти не повинні суперечити обов’язковим вимогам державної стандартизації і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником та розробником (виробником) продукції, для якої відсутні державні, галузеві стандарти.

Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

Стандарти підприємств – розробляють на продукцію (процеси, послуги), які виробляються і застосовуються лише на конкретному підприємстві.

Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової основи). Вони розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва, що містяться звичайно у інших видах нормативно-технічної документації. Об’єктами стандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення і інструмент власного виготовлення, певні норми у галузі проектування і продукування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовуються для створення внутрішньої системи управління якістю праці і продукції.

Стандарти і технічні умови – це документи динамічного характеру. Вони повинні періодично переглядатись і уточнюватись з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до вироблю вальної або проектованої продукції. Сучасні напрямки удосконалення стандартизації зводяться до розробки державних і міжнародних стандартів не на кожний конкретний виріб, а групи однорідної продукції, а також включення до них обмеженої кількості показників, що характеризують найбільш суттєві якісні характеристики. Це дасть можливість істотно зменшити кількість одночасно функціонуючих стандартів, спростити їх зміст і здешевити весь процес стандартизації.