4. Оформлення ілюстрацій

Кількість ілюстрацій, які наводяться у роботі, визначається їх змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту роботи ясності та конкретності. Всі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, діаграми тощо) називають малюнками. Підпис під ілюстра­цією завжди починається з початкової літери. Крапку наприкінці під­пису не ставлять. Всі ілюстративні матеріали розміщують одразу ж після посилання на них .

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілю­страції складається з номера розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: "Рис. 1.2" (другий малюнок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.

Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

5. Оформлення цитат

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитет­не джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору наводяться цитати. Цитата має точно відтворювати цитований текст мовою оригіналу. Текст цитати починається і закінчується лап­ками і наводиться в тій граматичній формі, в якій його подано в дже­релі.

Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні слід бути гранично точним у викладі думок автора.

6. Оформлення списку використаних джерел

Список літературних джерел розміщують у кінці роботи в поряд­ку посилань у тексті або в алфавітному порядку.

7. Подання формул

Формули, якщо вони подаються у роботі, друкують або вписують чорними чор­нилами і нумерують арабськими цифрами.

Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номеру формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркушу на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить, в круглих дужках, наприклад: (2.1) - перша формула другого розділу. При посиланні у тексті на формулу необхідно вказати її повний номер у дужках, нап­риклад, "у формулі (2.4)".

Після формули пишуть слово "де" і розшиф­ровують позначення словами в такій послідовності, в якій вони подані у формулі. Після слова "де" двокрапка не ставиться.

8. Оформлення додатків

У додатки до роботи слід включати допоміжні матеріали (про­міжні математичні розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації допоміжного характеру, схеми тощо).

Кожний додаток починається з нової сторінки. У правому верх­ньому куті пишуть слово "Додаток". Він повинен мати тематичний за­головок. Якщо у роботі є два або більше додатків, їх послідовно ну­мерують арабськими цифрами (без знаку "№"). Наприклад: "Додаток 1".

Нумерація сторінок в додатках здійснюється в межах одного до­датку. Крім того, на другій та подальших сторінках додатку у верхньому куті праворуч потрібно вказати "Продовження додатку". Посилання на додатки у текстовій частині роботи є обов'язковим.

Обов'язкова умова високої якості курсової роботи - її грамот­ність, чітка логіка викладу, правильність мовно-стилістичного оформ­лення. Текст повинен бути старанно вивіреним автором після друку. Відповідальність за достовірність числових, фактичних даних, запису цитат несе автор дослідження.

Після повного завершення курсової роботи її примірник підписується студентом, переплітається і передається науковому ке­рівникові на перевірку.

Навмисно збільшувати обсяг курсової роботи не треба, адже її цінність визначається не кількістю сторінок, а змістом і самос­тійністю суджень, обґрунтованих теоретично і документально.