Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Самостійні записи
1. Отримайте інформацію про:	1.1. Сучасні імунні препарати, які використовують для специфічної профілактики дифтерії та туберкульозу

Коротка інформаційна довідка

За даними ВООЗ, вакцини щорічно рятують життя близько 3 мільйонів дітей. За допомогою нових медичних імунобіологічних препаратів, які будуть розроблені у найближчі 5-15 років, можна буде попередити загибель ще 8 мільйонів дітей за рік. Кількість інфекцій, проти яких зможуть винайти вакцини, постійно зростає. За останні 30 років вона збільшилась вдвічі. На стадіях експериментальної розробки і клінічних випробувань знаходяться вакцини, направлені на профілактику близько 60-ти видів захворювань. В середньому через кожні 1-2 роки світова медична практика отримує по одній новій вакцині і декілька модифікованих вакцин.

У всіх країнах значне місце займають дитячі вакцини, але, знов таки, у кожній країні воно має свої особливості. Спільним є те, що самий великий обсяг припадає на вакцини проти дифтерії, правця та поліомієліту – 95% дітей щеплені від цих хвороб.

Лише за 10 останніх років розроблено більше десяти нових комплексних вакцин, що складаються із різних комбінацій АКДП- вакцин, вакцин проти гепатиту А, В, поліомієліту, гемофільної і менінгококової інфекції. Деякі із перерахованих комплексних вакцин мають антигени, які забезпечують розвиток імунітету до 5-6 видів інфекцій. Найбільш складні комплексні вакцини представляють собою сполучення АКДП з інактивованою поліомієлітною вакциною і вакцинами проти інфекцій, що викликаються вірусами гепатиту В і гемофільною паличкою типу В.

Створення багатокомпонентних вакцин сприяє:

- спрощенню календаря щеплень і зменшення кількості щеплень

- зменшенню частоти виникнення побічних реакцій і поствакцинальних ускладнень

- скороченню кількості амбулаторних прийомів і викликів

- скороченню витрат на ампули, пакувальні матеріали, шприци і т.д.

- рішенню етичних проблем, пов’язаних з необхідністю багаторазового введення вакцин.

Першими комбінованими вакцинами були медичні імунобіологічні препарати компонентами яких були вакцини проти дифтерії, правцю та кашлюку (АКДП, АДП, АДП-м).

В Україні також використовуються комбіновані медичні імунобіологічні препарати. Довгий час в Україні щеплення дітей віком до одного року проти дифтерії, правцю та кашлюку проводилися АКДП вакциною, виробником якої було підприємство „Біолік” м. Харків.

У 2006 році в Україні почали використовувати вакцини, які одночасно захищають проти 4 захворювань (дифтерії, правцю, кашлюку та гемофільної інфекції: гнійного менінгіту). На сьогоднішній день в м. Києві використовують таку вакцину, яка має назву ТЕТРАкт-ХІБ.

У 2008 році в Україні була впроваджена комбінована вакцина – Пентаксим (АаКДП+ Hib+IПВ) проти дифтерії, кашлюку, правцю, поліомієліту, гемофільної інфекції. На сьогоднішній день у місті Києві ця вакцина використовується для першого щеплення вакцинального комплексу дітям у віці 3 місяців. У 4 місяці дітям міста щеплення проводяться комбінованою вакциною ТЕТРАкт-ХІБ. Для дітей, які часто хворіють, ослаблених використовують у 4 місяці комбіновану вакцину Інфанрикс (АаКДП) для профілактики дифтерії, правцю та кашлюку, з кашлюковим ацелюлярним компонентом, який є менш реактогенним. Інфанрикс також використовують для проведення профілактичних щеплень дітям у віці 5 місяців.

Також існують вакцини до яких крім АКДП входить вакцина проти вірусного гепатиту В, поліомієліту та гемофільної інфекції –Інфанрикс ГЕКСА.

Більша частина вакцин дифтерійної групи виробляється в Україні (м.Харків): анатоксин дифтерійно-правцевий (АДП), анатоксин дифтерійно-правцевий із зменшеним вмістом антигену (АДП-м), анатоксин дифтерійний ( АД-м) та правцевий анатоксин (АП).

Виробниками вакцин, які застосовуються в Україні є різні країни і їх перелік може змінюватись:

• проти туберкульозу БЦЖ та БЦЖ-м - Росія (м. Ставрополь)

• проти туберкульозу БЦЖ - Данія

• вакцини ТЕТРаАКТХіб - Франція.

• Інфанрикс - Бельгія,

Україна. у тому числі м. Київ, отримує вакцини, як гуманітарну допомогу з ВООЗ.

Щеплення від туберкульозу проводять вакциною БЦЖ, для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ≥2000 г — БЦЖ-М, в якій вміст антигену знижений. Вакцина БЦЖ використовується понад 80 років і застосовується, за даними ВООЗ, у 80% новонароджених та дітей грудного віку, в країнах де вона включена до національної програми імунізації. БЦЖ має доведену захисну дію від туберкульозного менінгіту та дисемінованого туберкульозу у дітей. Однак, вона не запобігає розвитку первинного інфікування та реактивації латентної інфекції туберкульозу, тому її дія обмежена. ВООЗ рекомендовано проводити обов’язкову вакцинацію БЦЖ усім дітям грудного віку у країнах з епідемією туберкульозу. В Україні щепленню від зазначеної хвороби підлягають усі новонароджені, які не мають до цього протипоказань. Згідно з дослідженнями, проведеними ВООЗ, ускладнення після вакцинації БЦЖ спостерігаються рідко. Наприклад, частота розвитку дисемінованого туберкульозу з летальним кінцем — 0,19–1,56 на 1 млн вакцинованих осіб.

Оскільки раннє введення вакцини БЦЖ забезпечує захист від найбільш небезпечних клінічних форм туберкульозу (зокрема, від міліарний туберкульоз і туберкульозного менінгіту), ВООЗ вважає, що зусилля повинні бути спрямовані, насамперед, на високий обсяг щепленнями дітей у ранньому віці. Глобальна консультативна група розширеної програми імунізації ВООЗ також рекомендує вводити БЦЖ новонародженим як засіб захисту від найбільш важких форм дитячої туберкульозу. Вважають, що імунізацію вакциною БЦЖ слід проводити також у всіх групах населення з підвищеним ризиком туберкульозної інфекції. При цьому краще витримувати інтервал не менше одного місяця між імунізацією вакциною БЦЖ і введенням протикорової та інших аналогічних вакцин, які можуть тимчасово пригнічувати клітинний імунітет.

Вакцин І покоління - живі вакцини проти туберкульозу:

- вакцини, що містять перехресно реагуючі живі мікроорганізми, спричинюють при щепленні нетяжку інфекцію, що захищає від реінфекції іншим штамом. Прикладом такої вакцини є БЦЖ, виготовлена зі збудника туберкульозу великої рогатої худоби

- живі вакцини, що містять ослаблений живий мікроорганізм. Прикладом можуть служити вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу.

- вакцини отримані шляхом селекції (БЦЖ, грипозна). Вони здатні розмножуватися в організмі і викликати вакцинальний процес, формуючи несприйнятливість. Утрата вірулентності в таких штамів закріплена генетично, однак в осіб з імунодефіцитами можуть виникнути серйозні проблеми.

- живі вакцини, одержані шляхом штучного атенуювання - ослаблення штаму (BCG - 200-300 пасажів на жовчному бульйоні, ЖВС - пасаж на тканині нирок зелених мавп) або відбираючи природні авірулентні штами.

В наш час можливий шлях створення живих вакцин шляхом генної інженерії на рівні хромосом з використанням рестриктаз. Отримані штами будуть мати властивості обох збудників, хромосоми яких були узяті для синтезу. Аналізуючи властивості живих вакцин варто виділити, як позитивні так і їхні негативні якості