Навчальні цілі:

Ознайомитись з:

♦ Морфологією та біологічними властивостями збудника

♦ Епідеміологією захворювання

♦ Патогенезом хвороби та основним клінічними ознаками

♦ Методами лабораторної діагностики

♦ Профілактикою та лікуванням

Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів Міждисциплінарна інтеграція

№з/п	Назва дисципліни	Знати	Вміти
1.	Основи латинської мови з медичною термінологією	Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти	Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.	Основи екології та профілактичної медицини	Проблеми забруднення навколишнього середовища	Оцінити санітарно-бактеріологічний стан довкілля
3.	Фармакологія та медична рецептура	Антибіотики	Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
4.	Основи медсестринства	Техніку взяття досліджуваного матеріалу - крові	Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
5.	Основи психології та міжособове спілкування	Правила спілкування з пацієнтами	Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
6.	Медсестринство в інфектології	Бореліози	З’ясувати проблеми пацієнта Взяти матеріал на дослідження Застосувати мікробіологічні методи діагностики Дотримуватись санітарно-протиепідемічного режиму

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Самостійні записи
1. Ознайомтесь з:	1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості збудників хвороби Лайма
2. Повторіть:	2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при хворобі Лайма
3. Опрацюйте:	3.1. Патогенез захворювання 3.2. Основні клінічні ознаки
4. Закріпіть знання щодо:	4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при хворобі Лайма 4.2. Методів лабораторної діагностики
5. Ознайомтесь з:	5.1. Профілактичними заходами та лікуванням хвороби Лайма

Короткий зміст теми

Морфологія та біологічні властивості: Борелії грамнегативні, ДНК-вмісні мікроорганізми, довжина їх 30 мкм, діаметр 0,18—0,25 мкм; мають 7 завитків, рухомі за рахунок наявності джгутиків. У процесі життєдіяльності в живому організмі борелії здатні змінювати свою антигенну структуру, що дає їм змогу тривалий час зберігатись в інфікованому організмі.

Епідеміологія: Резервуар інфекції – миші з білими лапками, олені, птахи, свійські та сільськогосподарські тварини (всього біля 24 видів). Переносники – іксодові кліщі, що паразитують на диких і домашніх тваринах, і в організмі яких збудник зберігається протягом всього життєвого циклу і передаються трансоваріально, тому кліщі є не тільки переносниками інфекції, але й природним резервуаром. У деяких регіонах природна зараженість кліщів становить 30-60%. Людина заражається під час кровоссання кліща, коли в ранку із фекаліями кліща потрапляють борелії. Опмсані випадки внутрішньоутробного зараження плода, оскільки борелії мають здатність проникати через плаценту.

Патогенез захворюваня. Під час укусу кліща борелії із слиною потрапляютьу шкіру, де виникає первинна реакція. Поши рення інфекції в шкірі супроводжується збільшенням зони гіперемії та появою висипань навколо первинної плями. Збудники проникають також у регіональні вузли, що супроводжується їх збільшенням. Унаслідок подальшої гематогенної десімінації борелії потрапляють у всі органи та тканини, уражаючи їх. Розвиваються в організмі також аутоімунні та імунопатологічні процеси.

Клінічні ознаки: У перебігу захворювання виділяють три стадії.

Перша стадія – характеризується ураженням шкіри (мігруюча еритема). Через 2—30 діб після укусу кліщем Ixodes dammini на тілі хворої людини з'являється мігруюча еритема, настають почуття втомленості, гарячка, озноб, головний біль, біль у спині. У 25—50 % хворих спостерігаються вторинні висипи.

Друга стадія - спостерігається розвиток доброякісних уражень серця і нервової системи. Бувають неврологічні розлади і мігруючий біль у кістках і м'язах, іноді — порушення діяльності серця тривалістю від 3 діб до 6 тижнів.

Третя стадія захворювання - у 60 % хворих виникає через 6 тижнів після початку захворювання. Розвивається артрит, що триває кілька тижнів; найбільш уразливі колінні суглоби.

В усіх стадіях захворювання є ознаки ураження нервової системи: головний біль, біль у ділянці шиї, сонливість, провали пам'яті, швидка зміна настрою.

Мікробіологічна діагностка. Борелії, що викликають хворобу Лайма, дуже вибагливі до живильних середовищ та умов культивування. Лише останнім часом створене середовище BSK-II, придатне для їх вирощування та виділення в чистій культурі.

Матеріалом для лабораторного дослідження служить ексудат із уражених ділянок шкіри, спинномозкова рідина, кров.

У зв'язку з відсутністю борелій у периферичній крові виділити гемокультуру практично не вдається. Але вже є спроби виділити та ідентифікувати чисті культури збудників з уражень шкіри і ліквора. Частіше вияляють борелій у цих же матеріалах мікроскопічним методом за допомогою темного поля або в забарвлених азаур-еозином мазках. B. burgdorferi є однією з найкрупніших борелій.

Для виявлення борелій в тканинах і рідинах організму використовують полімеразну ланцюгову реакцію. Вже розроблені і впроваджені в практику спеціфічні тест-системи для цієї реакції.

І все ж основу лабораторної діагностики лаймобореліозу складають серологічні реакції. Зокрема досить широко використовують реакцію непрямої імунофлуоресценції та імуноферментний аналіз із специфічним антигеном, адсорбованим на лунках полістиролових планшетів. Великі перспективи має широке впровадження методу вестерн блоту, за допомогою якого можна виявити антитіла до унікального білка B. burgdorferi.

Мікрореакція преципітації та її закордоний аналог VDRL при хворобі Лайма завжди негативні.

Лікування проводять антибіотиками (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин, цефалоспорин), під впливом яких настає тимчасове загострення — реакція Яриша — Герксгеймера, що виникає в результаті з'єднання антигенів борелій, антитіл і комплементу.

Профілактика полягає в додержанні заходів обережності в ендемічних районах, де є переносники збудника — іксодові кліщі. Найбільша активність кліщів буває у червні — вересні. У цей період особливо важливо забезпечити захист дітей від укусу кліщами.