Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Самостійні записи
1. Ознайомтесь з:	1.1. Короткими відомостями про морфологію актиноміцетів 1.2. Культуральними властивостями актиноміцетів 1.3. Місцем актиноміцетів за рівнем їх організації
2. Повторіть:	2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при актиномікозах
3. Опрацюйте питання:	3.1. Які чинники срияють розвитку актиномікозів? 3.2. Які проблеми у пацієнта при актиномікозах?
4. Закріпіть знання щодо:	4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, спричинених актиноміцетами 4.2. Методів лабораторної діагностики
5. Ознайомтесь з:	5.1. Загальними профілактичними заходами

Матеріали для самоконтролю знань – умінь: Тестові завдання

1. Мікроорганізми, які володіють властивостями грибів і бактерій:

А. Мікоплазми

В. Рикетсії

С. Актиноміцети

D. Спірохети

Е. Віруси

2. Характерна морфологічна ознака актиноміцетів:

А. Утворення капсул

В. Наявність хлоропластів

С. Здатність утворювати добре розвинений міцелій

D. Розміщення у ланцюжок

Е. Овоїдна форма

3. Середовище для культивування актиноміцетів. яке найбільш часто використовується у лабораторних умовах:

А. Кров’яно-телуритовий агар

В. Жовчний бульйон

С. 1% пептонна вода

D. Середовище Сабуро

Е. Прості поживні середовища

4. Які чинники сприяють розвитку актиномікозів?

А. Призначення раціональної терапії

В. Імунодефіцитні стани

С. Формування здорового способу життя

D. Вплив високих температур

Е. Погрішності у харчуванні

5. Актиномікоз найчастіше уражає:

А. Центральну нервову систему

В. Обличчя

С. Очі

D. Зів і ніс

Е. Статеву систему

6. Неспецифічна профілактика актиномікозів спрямована на:

А. Проведення дезінфекції

В. Дотримання особистої гігієни

С. Санітарне влаштування населених місць

D. Санітарну обробку пацієнта

Е. Підвищення імунного статусу

7. Що служить досліджуваним матеріалом при актиномікозах?

А. Гнійний матеріал з місця ураження

В. Жовч

С. Піхвовий секрет

D. Ліквор

Е. Лусочки шкіри

8. Який метод лабораторної діагностики є ведучим при актиномікозах?

А. Біохімічний

В. Серологічний

С. Експериментальний

D. Культуральний

Е. Полімеразна ланцюгова реакція

Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №20

Тема: Вірус кліщового енцефаліту. Патогенез і клінічна картина

Актуальність теми

Вірус кліщового енцефаліту відноситься до родини Flaviviridae, яка налічує біля 50 видів вірусів. Всі представники відносяться до РНК-вмісних вірусів. Вірус викликає енцефаліт. Улітку 1904 року на Далекому Сході стався значний спалах енцефаломієліту серед лісорубів та школярів. Які відпочивали в лісі, а також серед серед жителів тайгових селищ. Наукове вивчення кліщового енцефаліту було розпочате у 1934 році А.Г. Пановим. Етіологічний чинник був – вірус, був виділений у 1937 р. Л.О. Зільбером. Розрізняють два антигенні варіанти вірусу: один спричиняє захворювання на сході Росії і передається через укуси іксодових кліщів (весняно-літній), другий циркулює у центральній Європі (західний). В Україні існують природні осередки кліщового енцефаліту в Поліссі, передгір’ях Карпат і в Карпатах.

У 1938 -1939 роках А.О. Смородінцевим із співавторами була розроблена формалінова вакцина проти кліщового енцефаліту. Джерелом інфекції є понад 200 видів ссавців (дрібна і велика рогата худоба), птахи. Люди заражаються при вживанні харчових продуктів., одержаних від інфікованих тварин, а також через укуси кліщів, які здатні передавати збудника трансоваріально. У 80-90% випадків механізм передачі хвороби – трансоваріальний. Кількість захворювань зростає весною і літом в період максимальної вегетації кліщів.

Отже, середньому медичному персоналу необхідна інформація щодо механізмів поширення захворювання та методів його профілактики так як наш регіон є осередком даного захворювання.