43. Філософія в Києво-Могилянській Академії.

У Києво-Мог академії вперше в Україні фософію викладали окремо від теології. Однак філософські "курси, які тут читалися, були значною мірою схоластичними. використанням на українському ґрунті західної філософії у поєднанні із сучасними досягненнями прогресивної наукової думки

Професори Києво-Могилянської академії обгрунтували ідею невіддільності простору і часу від природних тіл, заперечували існування порожнечі. Вони висловлювали оригінальні думки щодо етичних проблем, Етика поділялась ними на теоретичну й практичну. Перша займалася обгрунтуванням ролі людини в світі, розглядала проблеми сенсу життя, свободи волі, міри відповідальності за свої вчинки. Друга вказувала на шляхи й способи влаштування особистої долі, досягнення щастя, розробляла систему виховання відповідно до уявлень про досконалу людину. Сенс життя, твердять професори академії, — у творчій праці, спрямованій на власне й на громадське добро. При цьому можливість досягнення людиною щастя перебуває у стані компромісного поєднання задоволення прагнень і потреб різних частин душі, тобто тілесних і духовних.

Визначними філософами, котрі представляли Києво-Могилянську академію, були І.Гізель (бл. 1600 – 1683), С.Яворський (1658 – 1722), Ф.Прокопович (1681 – 1736), Г.Кониський (1717 – 1795) та інші.

Загальною ознакою їх філософського вчення було те, що воно в значній мірі ґрунтувалося на ідеалістичних, теософських началах. Теософія ( від грец. тео – бог, софія – мудрість) – релігійно-філософське вчення, котре претендує на те, щоб “науковими методами” довести “божественну мудрість”, зробивши її надбанням особи. Вони як правило, визнавали першопричиною всього існуючого бога, котрий творить не лише речі, “матерію”, але і їх “форму”.

44. Виникнення і розвиток марксистської с-ми

виник у 40-х роках XIX ст. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс, аналізуючи існуючий суспільний лад, його суперечності та недоліки, прагнули з'ясувати умови і вказати шляхи реального визволення трудящих мас від будь-якої експлуатації, від усіх форм соціального гноблення і нерівності. Вони поставили перед собою завдання накреслити контури ладу, який зможе усунути відчуженість трудівника від власності та влади, найбільш раціонально організує суспільне життя, створить умови для всебічного і гармонійного розвитку особистості. Увага найперше і головно до зазначених проблем зумовлювала звернення до питань держави, права, законодавства, політики Потреби індивіда розглядалися як простий і універсальний (властивий всім людям) набір умов, необхідних для підтримки їх життєдіяльності. Їжа, одяг, засоби для підтримки сім'ї - до цього в основному зводилося те, що могло знадобитися людині.

Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права полягає, насамперед, у тому, що аналіз явищ політичного та правового життя проводився, у першу чергу, як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмовляючись від того, щоб вбачати у політико-юридичних інститутах феномени релігійного, психологічного, етнічного, етичного порядку. Цей підхід базується на ідеї залежності держави і права передусім від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил у державі.