- •1.1. Хімічний склад молока
- •1.2. Способи обробки молока
- •1.3. Асортимент і вимоги до якості молока
- •1.4. Показники якості
- •1.5. Процеси, які відбуваються під час транспортування та зберігання молока
- •1.6. Дефекти молока
- •Сухі та згущені молочні продукти
- •2.1. Основи консервування молока і види молочних консервів
- •2.3. Загальні технологічні процеси виробництва молочних консервів
- •2.3.1. Згущені молочні консерви з цукром
- •2.2. Вимоги, що надаються до сировини
- •Харчова цінність згущених молочних консервів з цукром
- •2.3.2. Згущені стерилізовані молочні консерви без цукру
- •2.3.3. Сухі молочні консерви
- •2.3.4. Сухі молочні суміші для дитячого харчування
- •Морозиво
- •3.1. Класифікація
- •3.2. Харчова цінність і хімічний склад
- •3.3. Сировина
- •3.4. Технологія виробництва та її вплив на якість
- •3.5. Асортимент морозива
- •3.6. Зберігання.
- •3.7. Показники якості
- •3.8. Дефекти морозива
- •3.9. М'яке морозиво
- •Кисломолочні продукти
- •4.1. Значення в харчуванні, сутність процесу кисломолочного бродіння
- •4.2. Кисломолочні дієтичні продукти
- •4.3. Сметана, кисломолочний сир та сиркові вироби
- •4.3.1. Сметана
- •4.3.2. Кисломолочний сир та сиркові вироби
- •Масло вершкове
- •5.1. Хімічний склад та харчова цінність
- •5.2. Класифікація вершкового масла
- •5.3. Сировина для вершкового масла
- •5.4. Технологія виробництва
- •5.5. Асортимент
- •5.6. Фасування, пакування, маркування
- •5.7. Зберігання й транспортування масла
- •5.8. Оцінка якості
- •6.1. Головні технологічні процеси виробництва сирів та їх вплив на якість продукції
- •6.2. Класифікація сирів та особливості біохімічних процесів під час дозрівання окремих груп сирів
- •6.2.2. Тверді сичужні сири
- •6.2.3. Напівтверді сичужні сири
- •6.2.4. М'які сичужні сири
- •6.2.5. Розсільні сири
- •6.2.6. Кисломолочні сири
- •6.2.7. Плавлені та інші перероблені сири
- •6.3. Смак та запах сирів, їх дефекти
- •Список літератури
- •Хімічний склад молока 1
6.2.3. Напівтверді сичужні сири
Характерною технологічною особливістю, яка зумовлює товарні властивості сирів цієї групи, є самопресування сирної маси, що приводить до підвищення вологості сирної маси і, особливо, поверхні головок сиру. Специфічний смак і аромат сирам цієї групи надає сирний слиз, який культивується на поверхні головок сиру. Під впливом бактерій сирного слизу відбувається гідроліз і дезамінування білків. Характерний аміачний запах з'являється уже в перші дні дозрівання сиру. Потім значна кількість аміаку нейтралізується молочною кислотою.
Напівтверді сичужні сири називають ще самопресуючими твердими сирами, оскільки при обробці сирного зерна робиться повторне низьке нагрівання. Формують сирну масу наливом у форми, в яких вона самопресується (пресування під дією власної ваги).
Дозрівання сиру, в якому поряд з молочнокислими бактеріями беруть участь бактерії сирного слизу, триває два місяці. Зрілий сир має тонку кірку, яка покрита підсушеним сирним слизом. Смак і аромат сиру — легкоаміачний, консистенція — ніжна, масляниста, рисунок — частий, неправильної форми.
Головними представниками сирів цієї групи є сири Латвійський і Пікантний. У Латвійському сирі вміст жиру в сухій речовині становить 45%, в Пікантному — 55%. Вологість — відповідно 48% і 40%. Вміст солі — 2,5%.
Латвійський сир має форму бруска з квадратною основою. Маса його — 2,5кг. Пікантний сир — це прямокутний брусок масою 3-4 кг.
6.2.4. М'які сичужні сири
М'які сири відрізняються від твердих більшим вмістом вологи, малими розмірами, м'якою консистенцією і відносно коротким терміном дозрівання. Для того, щоб забезпечити високий вміст вологи в готовому продукті і прискорити дозрівання сиру, при виготовленні м'яких сирів повторне нагрівання сирної маси не роблять, а розміри сирного зерна при обробці згустку — значно більші, ніж у твердих сирів. Велике зерно краще утримує вологу. Примусове пресування сирної маси замінюється самопресуванням під власною вагою.
Значна кількість вологи і молочного цукру, які лишаються з сироваткою в сирній масі, прискорюють мікробіологічні процеси, які відбуваються під час дозрівання. Термін дозрівання не перевищує, одного місяця.
У дозріванні м'яких сирів, поряд із молочнокислими бактеріями, значну роль відіграє і аеробна мікрофлора — плісеневі гриби та бактерії сирного слизу. Останні, розвиваючись на поверхні головок сиру, утворюють аміак та інші продукти розпаду білків лужного характеру, які нейтралізують молочну кислоту спочатку з поверхні, а потім поступово і в глибинних шарах головки сиру. Момент повного дозрівання м'якого сиру можна визначити за відсутністю творожистого ядра в центрі головки. Таким чином, принципова відмінність у характері дозрівання твердих та м'яких сирів — у тому, що сири дозрівають рівномірно по всій масі головки сиру, а м'які сири дозрівають, починаючи з поверхні в глибину.
Залежно від того, яка аеробна мікрофлора бере участь у дозріванні м'яких сирів, їх поділяють на три підгрупи:
• типу Рокфора, які дозрівають з участю бактерій сирного слизу;
• типу Дорогобужського, які дозрівають з участю бактерій сирного слизу;
• типу Закусочного, які дозрівають з одночасною участю бактерій сирного слизу та плісені.
Сир Рокфор — один із найпоширеніших видів м'яких сирів. Типовий Рокфор (батьківщина цього сиру — Франція) готують із овечого молока, та останнім часом у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, почали виготовляти його із коров'ячого молока. Сир має форму циліндра. Маса його 2,5-3 кг (це — найбільший із усіх м'яких сирів). Жирність Рокфора — 50% в сухій речовині, вологість — 46%, вміст солі — до 5%.
У дозріванні сиру Рокфор, поряд із молочнокислими бактеріями, значне місце належить плісені Репіс. rogneforti. Спори цієї плісені спеціально вносять у сирну масу що до формування сиру. У процесі дозрівання головки сиру проколюють спеціальними голками для того, щоб забезпечити повітря і розвиток плісені в середині головки.
Пліснява, поряд із протеолітичними ферментами, виділяє ліпазу. Під її дією гідроліз жиру з утворенням вільних летючих кислот - капронової, капринової, каприлової, які зумовлюють своєрідний пікантний, смак перцю. Перед кінцем дозрівання головки сиру загортають у фольгу і витримують 2-3 тижні. У цей період сир насичується летючими речовинами; у ньому підсилюється перцевий, дещо палючий смак і спеціальний грибний аромат. На розрізі сир весь пронизаний зеленою пліснявою. Дорогобужський (Лимбурзький) та Мединський сири мають вологість 50%, вміст жиру в сухій речовині — 45%, солі — 3,5%. Смак їх гострий, легкоаміачний, специфічний. Рисунок відсутній (або дрібні сплющені очка).
