Примітки

^{1 -} терміном фрактальна архітектура автор позначає формальні пошуки кінця ХХ - початку XXI ст., натхненні розробкою в останній третині ХХ ст. нової математичної дисципліни – фрактальної геометрії (див. 17).

Фракталами у математиці називають геометричні утворення, що мають дробове число вимірів. Прикладами природних фракталів є, між іншим, геометрія континентальної морської берегової лінії, кристалічні утворення (зокрема, - сніжинки) тощо.

3.7.4. “Медійна архітектура”

«Підчас парадигматичних зсувів найсильніші й

найджиттєвіші дискурси знаходять нові форми

актуалізації».

За змістовним визначенням поняття “медіа” (media) як засобів громадської й суспільної комунікації, - між кожною окремою людиною й суспільством, - яке за необхідністю стало масовим, створюються, пошируються й розвиваються особливі посередники-“медіатори”, покликані слугувати розповсюдженню та обігові, - на відміну від речовини, виробів, енергії, - ще й інформації. Саме інформаційна царина створює основу функціонування “медіа”.

Перші концептуальні зразки “медійної архітектури” було створено у радянському конструктивізмі (див., наприклад, конкурсний проект Палацу Праці бр. Весніних, - 1923). Власне, усе мистецтво радянського авангарду в умовах 1920-х років було величезним “медійним” текстом, зверненим до трудящих мас, чи, радше, найбільш суспільно активного їх прошарку, задіяного у рішучих перетвореннях на користь майбутніх звершень.

З оформленням громадсько значущої структури й поняття “мас медіа” формується й ідея “медійної” архітектури.

Постіндустріальна архітектура початку ХХІ ст. нині в якості концепції може використовувати будь-які образи з усього міфопоетичного багатства культури й швидкоплинних інформаційних надбань найновіших часів. В цих умовах концептуальна віртуальність переходить у реальність з разючою швидкістю. Сьогодні архітектура майбутнього асоціюється, зокрема, з поняттям “медійна шкіра”, - тобто з ідеєю створення поверхневої “живої” оболонки традиційних будівель, на зразок змінюваних мембран.

Широко використовується прийом цифрової пікселізації, що дозволяє трансформувати зображення й створювати поверхні з новими й неординарними якостями. Напівсвідома метафоричність у пошуках медійної архітектури поєднується з нагальними потребами енергозбереження й екологізації архітектурного середовища. От що пишуть про напрям власних пошуків успішні швейцарські дизайнери: “Ми шукали матеріали, що були б такими ж чудовими, як квіти сакури, такими ж насиченими, як гірські формації Альп, або загадкова й незбагнення поверхня океану. Ми шукали матеріали, які б вражали власною витонченістю й були б такими ж складними, як натуральні, - матеріали, створені не лише для насолоди очей вибагливого критика, але й ефективно звернені до всіх органів почуттів, - не лише зору, але й смакових і тактильних рецепторів”.

З розвитком ідеї “медійних мембран” вже створено понятійну поліфонію: “Нано-шкіра” [Nanо Vent-Skin] (винахід англійського дизайнера Августина Отегуя), “мерехтлива шкіра” (фірма Reiser+Umemoto), та інш..

Окрім естетичних й утилітарних завдань, “медіа-шкіра” й “медіа-фасади” будівель дозволяють вирішити цілу низку гострих загальнодюдських питань. Наприклад, “медіа-шкіра” для будівель – нестандартне вирішення проблем екології. Дуже популярні й рекламовані нині, навіть вже модні, - так звані “зелені ідеї”, - нагадують: у найближчому майбутньому в людства, можливо, не залишиться іншого шляху розвитку.

Англійський дизайнер А. Отегуй запропонував розмістити на існуючих висотних будівлях своєрідну “шкіру”, складену переплетінням вітрових мікро-турбін і нано-проводки від фотоелементів, що передають енергію до акумуляторів високої ємності. За задумом англійського дизайнера, використання обох джерел поновлюваної енергії, - світла й вітра, - зможе забезпечити енергією найвимогливішу до електроспоживання будівлю.

“Мерехтлива шкіра” з перфорованих металічних конструктивних груп надає будівлі унікальний вигляд й захищає його від сліпучого світла й високої температури, надаючи можливість оглядати околиці.

Інший спосіб досягнення динамічної самозміни архітектурних значень - у взаємодії «шкіри» зі штучним та природним світлом - демонструє зовнішня оболонка виконаного за проектом фірми Герцог та де Мерон нового стадіону в Мюнхені. Вона нагадує стьобану тканину й складається з 2874 пневматичних “подушок”, виконаних на основі надтонкої високотехнологічної синтетики. Вдень ця “шкіра”, яка пропускає 95% ультрафіолету, має сріблястий відтінок, але на закаті відбиває усі сонячні кольори. Ввечері спортивна арена, завдяки флуоресцентним лампам, вбудованим до фасадних елементів, може висвітлюватися яскраво-червоним або блакитним, - кольорами двох мюхенських футбольних команд.

Окрім інтертекстуальності, “медіа-шкіра” створює ефект зміни статусу архітектури як такого, - у максимальнім наближенні її сприйняття до масштабу предметів побутового дизайну або скульптури, що сприймаються також і на дотик.

Поняття “медіа-шкіри” поєднується з ідеєю створення “медіа-фасадів” у публічному просторі сучасних міст, - зі сполученням медіа-технологій зі статично архітектурою. Ідея “медійних фасадів” зробила ніби раптове вторгнення до великої архітектури. Сьогодні в Європі “медіа-фасади” стають супутниками фестивалів, концертів й інших масових дійств. Вони одночасно формують кілька рівнів комунікацій:

- змінну просторову пластику фасадів,

• багаторівневу графічну структуру кольоро-світлової інсталяції,

• динамічний рівень змінних зображень.

На відміну від традиційної стінової декорації й прикрашення, сучасні “медіа-фасади” набирають здатність динамізації власних змістів й сенсів, - у безперервній зміні зображень, швидкісній плинності, основаній на властивості людського сприйняття забувати.

Таким чином, медіатехнології є засобами альтернативних вирішень декількох завдань і проблем сучасної архітектури:

• створення психологічно комфортного й екологічно та інформаційно безпечного середовища, подовженого у сприйнятті на вечірній та нічний час;

• радикальна реконструкція у затісненому урбанізованому середовищі з мінімізованих до примітивізму будівлями - зі створенням привабливих унікальних і чарівних пластичних вирішень;

• забезпечення невідкладних потреб екологізації й енергоефективності урбанізованого оточення.