44) Суспільно- політичне життя в Україні у другій половині хіХст

Народники – це загальноросійський рух різночинної інтелігенції, який виник під впливом ідей соціалізму і особливостей розвитку Росії другої половини XIX ст. Вони виступали за повалення самодержавства шляхом селянської революції. З’явившись наприкінці 60-х років XIX ст., народницький рух став вагомим чинником суспільно-політичного життя в середині 70-х років. Народники були переконані у тому, що збереження колективістських традицій сільської общини в майбутньому призведе до соціалістичної організації суспільства. Росія, тлумачили вони, на відміну від країн Західної Європи повинна обминути капіталістичну стадію розвитку, а селянство народники вважали рушійною силою революції на шляху суспільства до соціалізму. 1874 р. вони розгорнули пропагандистську роботу серед селян. Однак чи не всі учасники “ходіння в народ” одразу ж зазнали репресій з боку уряду. До того ж їх пропаганда була незрозуміла селянам. Тоді в народників визріла думка створити законспіровану революційну організацію. “Земля і воля”, що виникла наприкінці 1876 р., повела боротьбу за передачу землі селянам.

45) Національна політика російського царизму щодо України. Русифікація системи державного управління, суду, школи, науки.

Після приєднання українських земель до Російської держави національне пригноблення українського народу поступово перетворювалося на офіційну політику російського уряду, який розглядав Україну як свою колонію, проводячи план Використовуючи неграмотність більшості населення України, низький рівень політичної свідомості українців, відсутність у більшості з них прагнення до створення. національної держави (чому багато років сприяли російські урядовці), царизм поступово створював для себе сприятливі умови для різноманітних маніпуляцій свідомістю українців, цілеспрямовано проводячи русифікацію системи державного управління, суду, школи, науки.омірну політику русифікації. Для створення вигідних для влади стереотипів та поглядів на історію українського народу, широко використовувалася діяльність цензорів. Саме тому російська цензура намагалася протистояти оприлюдненню поглядів багатьох провідних українських дослідників на українську історію. Так, матеріали Костомарова, як “неблагонадійного”, постійно знаходилися у полі зору. Особливу настороженість властей викликали ті матеріали, які навіть опосередковано стосувалися історії національно-визвольного руху українського народу. В результаті переслідувань з боку влади національні прагнення українців були настільки придушені царатом, що на рубежі ХХ ст. в Україні діяльність української ліберальної інтелігенції зводилася до прохань проведення з дозволу властей поодиноких урочистих зборів і засідань на честь Т.Г.Шевченка, І.П.Котляревського та інших відомих громадських і культурних українських діячів. Прохання, доповідні записки і несміливі протести проти переслідувань української мови надсилали царському урядові вчені.

46) Виникнення українських громад та їхня культурно-освітня діяльність наприкінці 50-70-х років.

Лібералізація суспільного життя сприяла пожвавленню суспільного руху. Повернувшись із заслання члени Кирило-Мефодіївського братства утворили в Петербурзі першу країнську громаду ( організацію, яка м ала на меті

1 сприяти розвитку народної освіти

2 свободі літературного слова

3 поширення національної ідеї

4 формування національної свідомості.

Саме на цих ідеях базувався перший в імперії часопис «Основа» (1861 у Петербурзі). Навколо якого групували вже відомі діячі (Костомаров, Білозерський, Куліш, Шевченко) та весь громадівський рух. Підтримуючи національне відродження активно починає діяти інтелігенція виникають громади у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Найвпливовішою була Київська громада,(1861) що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі інтелігенції – Антонович, Рильський, Свидницький, Житецький. Їхнівми цілями було:

1Демократичні реформи

2 розвиток української культури

Члени громади організовували недільні школи для дорослих. (1859 р У Києві – перша в Рос.імперії). проводили навчання рідною мовою. Збирали кошти для видання навчальної літератури. Писали українські підручники. !862 арештовують членів громад, закривають недільні школи, припиняється видання журналу «Основа». 20 Чер 1863 року видається валуєвський циркуляр( таємний указ мініста внутрішніх справ Петра Валуєва) цілі: 1 Перешкоджати українському національному руху, загальмувати його. 2 зменшити вплив патріотичної інтелігенції на населення. Суть: 1 Суворо заборонено видання українською мовою книг призначених для початкового читання народу.2 заборонено укр.. мовою видавати педагогічну, церковну, наукову літ та підручники. 3 заявлялосчя про відсутність укр. мови, а лише «малоросийского наречия» цим «наріччям» дозволялося писати лише худ твори.

Кінець 60-тих початок 70-тих відновлення діяльності громад.

Виникнення у Києві Старої громади у Києві.Їхніми цілями було перетворити Росії на Федерацію і надати Україні автономії, а .також розвиток української культури. Вони продовжували культурно-просвітницьку діяльність 1873- створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. 1873 – заснування історичного товариства Нестора Літописця. 1874- видання газети «Киевский телеграф» 18 тра 1876 Емський указ (розпорядження російського імператора Олександра ІІ, підписане в німецькому Емс). Мета: у 1875створено комісію з розгляду засобів боротьби з українофільством . у висновках комісії вказано: « допустити окрему літературу на простонародному говорі означало б закласти міцні основи для переконання можливості, хай навіть, у далекому майбутньому відділення України від Росії»

Закрито «киевский телеграф»розігнано геграфічне товариство - 1876.