- •1)Становлення і розвиток людського суспільства на території України. Трипільська культура.
- •2) Походження словян та їх розселення на території України
- •3) Формування централізованої держави на чолі з Києвом. Перші князі, їх зовнішня і внутрішня політика.
- •4) Піднесення та розквіт Київської Русі . Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Та 5)Запровадження християнства на Русі та його значення.
- •6)Русь-Україна у період політичної роздробленості:причини і наслідки.
- •7)Боротьба Русі-України з монголо-татарською навалою.
- •8) Утворення Галицько-Волинського князівства. Князь Роман Мстиславич.
- •9) Королівство Русі Данила Галицького
- •10) Галицько-Волинська держава в останній третині хііі- у першій половині хіVст
- •11)Литовсько-Руська держава: формування, устрій , суспільно-політичні відносини.
- •12) Польська експансія на українські землі в другій половині 14 ст – у середині 17ст. Люблінська унія.
- •13)Національно-культурний рух в Україні середини 14ст першої половини17 ст.
- •14) Берестейська унія, її причини та наслідки.
- •15)Зародження українського козацтва , причини та сутність.
- •16) Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний.
- •17)Народнівиступи проти Речі Посполитої під проводом Криштофа Косинського та Северина Наливайка. Казацько-селянські повстання першої половини хviIст.
- •18) Причини та передумови національно-визвольних змагань українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19) Воєнні дії між Україною і Польщею в 1650-1653 рр. Білоцерківський договір. Битва під Батогом.
- •20) Українсько-московська угода 1654р., її причини та наслідки.
- •22) Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр. Гетьманування Івана Виговського та Юрка Хмельницького.
- •23) Поділ України на Лівобережну та Правобережну. Павло Тетеря та Іван Брюховецький
- •24) Боротьба гетьмана Петра Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.
- •26) Гетьманування Івана Мазепи . Полтавська катастрофа
- •27) Гетьман Пилип Орлик та його Конституція
- •28) Обмеження політичної автономної України в першій половині xviiIст.
- •29) Остаточна ліквідація автономного устрою України в другій половині xviiIст.
- •30) Правобережні та західноукраїнські землі в другій половині XVII-xviiIст. Гайдамацький і опришківський рух.
- •31)Політика російського царизму на українських землях в першій половині хіх
- •32) Поділи Речі Посполитої та інтеграція українських земель до Російської та Австрійської імперій.
- •34) Поширення декабристського руху в Україні. Повстання Чернігівського полку
- •35) Кирило-Мефодіївське братство. Програмні документи товариства.
- •36) Адміністративно-територіальний устрій та населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII у першій половині XIX ст.
- •37) Українське національне відродження в західноукраїнських землях наприкінці хviii у першій половині XIX ст.
- •38) Демократично-просвітницький гурток « Руська Трійця» . Альманах « Русалка Дністрова».
- •39) Революція 1848- 1849 рр. В Австрійській імперії та український національно-визвольний рух.
- •40) Скасування кріпосної залежності селян і панщини в Західній Україні
- •41) Українська культура в першій половині XIX ст
- •42) Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Основні законодавчі акти реформи
- •43) Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років хіХст
- •16. Реформи адміністративного управління 60-70-х років
- •44) Суспільно- політичне життя в Україні у другій половині хіХст
- •45) Національна політика російського царизму щодо України. Русифікація системи державного управління, суду, школи, науки.
- •46) Виникнення українських громад та їхня культурно-освітня діяльність наприкінці 50-70-х років.
- •47) Діяльність м. Драгоманова
- •48) Розвиток народницького руху в Україні
- •49) «Братство тарасівців»
- •50) Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст. Москофіли, народовці
- •51) Суспільно- політичне життя та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •52) Створення та діяльність українських політичних партій в Австро –Угорщині
- •53) Українська культура в другій половині хіх ст.
- •54) Створення і діяльність українських політичних партій – руп, унп, урд, урп, усдс, усдрп
- •55) Україна в роки революції 1905- 1907 рр.
- •56) Земельна реформа Столипіна та її вплив на Україну
- •57) Український рух Австро-Угорщині на початку хх ст.
- •58) Україна в Першій світовій війні
- •59) Воєнні дії на території України в 1914 р
- •60) Бойовий шлях легіону усс
- •61) Початок Української революції. Утворення Української Центральної Ради, її партійний склад і політична програма м.С. Грушевський.
- •62) Універсали Центральної Ради
- •63) Перший радянський уряд України та його діяльність
- •64) Гетьман п.Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави.
- •66) Проголошення зунр. «Акт злуки» унр і зунр
- •68) Запровадження нової економічної політики (непу) в Україні. Причини та масштаби голоду 1921-1922 рр.
- •69) Входження усрр до складу срср
- •70) Українізація
- •71) Колективізація сільського господарства Радянської України. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні
- •72) Сталінські репресії 30-х років в Україні
- •73) Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.
- •74) Радянсько- німецькі договори 1939 р і західноукраїнські землі
- •75) Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої літа- осені 1941 р.
- •76) Німецький окупаційний режим в Україні в період Другої світової війни.
- •77) Радянський партизанський рух на окупованій території України.
- •78) Збройна боротьба оун- упа
- •79) Україна на завершальному етапі війни ( 1944-1945 рр.)
- •80) Втрати України в роки війні
56) Земельна реформа Столипіна та її вплив на Україну
Протягом 1907 — 1910 років у всій Російській Імперії виділилися з общини близько 2,5 млн. дворів (26% всіх общинників) з 16,9 млн. десятин землі (15% всього общинного землеволодіння). В Україні процес виходу з громад пішов ще далі, при чому він був нерівномірний, бо общини майже не було на Правобережжі й Полтавщині, натомість вона переважала у степу й на Харківщині. Але й тут общинне землекористування було переважно лише формальним, бо поодинокі господарства користувалися землею на правах подвірного землеволодіння, тобто власником землі вважався весь двір; її, правда, не можна було продати, але можна було ділити між спадкоємцями двору. У наслідок Столипінської реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42%, на Лівобережжі 16,5%, на Правобережжі 48%. Разом з тим на Правобережній Україні і на Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській губернії, а у Таврійській, Херсонській, Катеринославській і Харківській воно охоплювало близько половини всіх дворів. З 1907 по 1911 в Україні вийшли на відруби і хутори 225 500 господарів, які володіли 1,8 млн. десятин землі. Найінтенсивніше зростали хутірські і відрубні господарства у степових губерніях і на Волині. Значною мірою завдяки кредитній допомозі Поземельного Банку селяни купили лише у 1906 — 1909 роках 385 000 десятин поміщицької землі. Провадилося землевпорядкування до 1917 року. Землевпорядні комісії припинили свою діяльність відповідно до постанови Тимчасового уряду у червні 1917 року. За період своєї діяльності впорядкували у 9 українських губерніях близько 0,5 млн господарств з 3,7 млн десятин. За нового аґрарного устрою селянин міг бодай частково виявити ініціативу і поліпшити своє господарство, у чому допомагала йому акція Селянського Поземельного Банку, с.-г спілки, кооперація і земська аґрономія. Завдяки прогресові аґротехніки (перехід до плодозмін тощо) зросла врожайність (за 1904 — 12 на 20%) і вартість селянських господарств.
Поліпшення, що почалося зі Столипінською реформою, стосувалося лише близько ¼ господарств, насамперед хутірських і відрубних. Хоч у руках селянства опинилося 65% всієї землі, проте в Україні далі панувало аграрне перенаселення. 32% селян не мали землі або мали до 1 десятини, 38% господарств мали 1 — 4 десятини, 19% — 4 — 9, ледве 11% — більше (станом на 1917 рік). Бідняки (частково і середняки) не мали змоги купувати поміщицьку землю через високу ціну (наприклад, 400 — 700 карб. за десятину на Правобережжі) і не могли одержати кредиту за посередництвом Сел. Банку. Частина їх продавала землю багатим селянам, а самі еміґрували до Азійської Росії (рідше до міст). Т. ч. Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян заУрал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася.