61 .Тимчасовий основний закон зунр. Її судова система і право.

13 листопада Українська Національна Рада прийняла «Тимч.Осн. закон».В цьому документі закріплювалося верховенство і суверенітет народу, який здійсн. конституційні засади через представницькі органи, обрані на основі заг., рівного, прямого, таємного голосув. Всі громадяни наділялися виборчим правом.Вся повнота законодавчої влади належала У Нац Раді. Виконавча влада належала Держ. секретаріатові. Була прийнята державна символіка ЗУНР.У лютому 1919 року Держ. секретарство судових справ отримало доручення провести судову реформу. Всю територію ЗУНР було розділено на 12 судових округів та 130 судових повітів. Відповідно належало обрати окружні та повітові суди. Нац. меншини також мали можливість обрати своїх суддів. У лютому 1919 року було прийнято ряд законів, спрямованих на вдосконалення діяльності судових органів.Створювалися вищі судові інстанції: Вищий суд і Найвищий державний суд. З метою рег. суспільно-політичних відносин УНР ухвалила низку законодавчих актів

62.ЗУНР.ЇЇ суд. система і право

63.Еміграційний уряд зунр. Ризький міжнародний договір 1921р. Рішення конференції ради послів 15.03.1923. Занепад і самоліквідація зунр.

Є. Петрушевич 25 липня 1920 р. розпорядився організувати у Відні "уряд диктатора ЗУНР". Нова зовнішньополітична орієнтація була спричинена крахом попередніх концепцій закордонної політики ЗУНР, а також невизначеністю політичного статусу Сх.Галичини. Це питання і надалі залишалося на порядку денному європейської політики. Адже у рішенні Найвищої ради Паризької мирної конференції від 25 червня 1919 р. йшлося лише про тимчасову польську окупацію Східної Галичини. Право вирішити остаточно "схід-ногалицьке питання" залишалося за Антантою, однак Велика Британія використовувала його як засіб тиску на Францію та Польщу. Із суперечливостей між Лондоном і Парижем намагався скористатись Є. Петрушевич. Українці Галичини не визнавали польської влади. Отже, умови, що склалися, давали підстави для продовження боротьби. Відчайдушною спробою розв'язати питання політичної та терит. приналежності Сх. Галичини було намагання нац. Ради взяти участь у роботі Ризької конференції. Однак делегати уряду ЗУНР на конференцію допущені не були.Підписавши 18 березня 1921 р. Ризький мирний договір, відмовилась від Галичини на користь Польщі. Зах.укр. уряд його не визнав і продовжував активні спроби залучити до розв'язання "сх-гал. питання" світові сили. 23 лютого цього ж року Ліга націй прийняла резолюцію, в якій ствердж., що Сх. Галичина перебуває під військовою окупацією Польщі. Ще одну спробу привернути увагу до проблеми Східної Галичини зробила УНР на конференції в Генуї (1922 p.). Еміграційний уряд ЗУНР саморозпустився.

64.Перший всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. Проголошення усрр (25.12.1917)

На 3 грудня 1917 р. було призначено з’їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, на якому більшовики збиралися її “переобирати”. На цей з’їзд, окрім визначеної більшовицьким оргкомітетом кількості переважно робітничих депутатів, Центральною Радою було викликано до Києва делегатів від селян- ських спілок. Відтак до Києва з’їхалося близько 2000 тис. делегатів від селян та українізованих військових частин, які підтримали Центральну Раду. Тоді з ініціативи більшовиків 124 депутати, які представляли 49 Рад, переїхали до Харкова, де відбувався з’їзд Рад Донецького та Криворізького басейнів. Внаслідок їхнього об’єднання було проголошено І Всеукраїнський з’їзд Рад. Представляючи лише 89 з існуючих на той час близько 300 рад, він, безперечно, не міг бути легітимним. І Всеукраїнський з’їзд Рад (11–12 грудня 1917 р.) звинуватив Центральну Раду у “зриві роботи з’їзду Рад у Києві”, привітав “Жовтневу пролетарсько-селянську революцію” та “встановлення фактичної диктатури пролетаріату, підтриманого найбіднішим селянством”. У резолюціях з’їзду “Про самовизначення України” та “Про організацію влади в Україні” Україна проголошувалась “республікою Рад 43 робітничих, солдатських і селянських депутатів” як федеративна частина Російської республіки. На з’їзді було обрано Тимчасовий Центральний Виконавчий Комітет у складі 41 чоловіка, з них 35 більшовиків. ЦВК доручалося “негайно поширити на територію Української республіки всі декрети й розпорядження робітничо-се- лянського уряду федерації— про землю, про робітничий контроль над виробництвом, про повну демократизацію армії”. Оголошувалися недійсними всі розпорядження Центральної Ради і Генерального Секретаріату, що були “спрямовані проти інтересів робітників та найбідніших се- лян України”. Однак офіційна назва держави залишалася без змін: Українська Народна Республіка.

25 грудня було створено Народний Секретаріат Української робітничо-селян- ської республіки, понад 80 % якого становили більшовики. Законо- давчо компетенцію радянського уряду не було визначено. Свої пов- новаження він здійснював як через місцеві Ради, так і через призна- чених ним комісарів.( з цього часу і ведеться відлік створення УРСР).