17. Джерела, осн. Риси і зміст права на Укр. В лит.-пол.Період (2 пол. 14 —1 пол. 17 ст.)

Головні джерела права: звичаєве право, Руська правда, законодавство, Судебник Казимира ІV 1468р., статути, магд. право.

Конституц. право. Всі статути містять норми конст. права. Найкраще в Статуті 1529р. Визначені права і обов”язки громадян, їхнє відношення до уряду, повноваження уряду. В І Статуті яскраво відображені ідеї правової держави, не визначені відносиниміж Церквою і державою.ІІ Статут радикально реформував систему органів влади й управління. В ІІІ Статуті жителі міст позбавлялися громадянських та політичних прав. Значно звузились функції уряду. Цивільне право. Детальній регламентації підлягає інститут приватної власності. Власниками землі могли бути лише “вільні люди шляхетського стану”. Землі шляхти поділялись на родові та вислуги. Статути передбачали недоторканість права власності.зобов”язальне право — регламент.права і обов”язки за договором купівлі-продажу, обміну, застави, покладу.. Спадкове право. Спадкування за законом, за заповітом. За законом спочатку спадкували діти, потім онуки і правнуки. За відсутності таких спадкове право переходило до бокових родичів (братів, сестер...).Шлюбні та сімейні відн. регулювались нормами, яеі складалися ще в Київській Русі і були перенесені в Статути. Кримінальне право. Змінилось поняття злочину — шкода чи злочинність, заподіяна власнику чи громаді. Суб”єкт злочину — вільна чи напіввільна людина, яка за ІІ Статутом досягла 14р., за ІІІ Статутом — 16р.Необхідна оборона чи крайня необхідність звільняли від покарання. З суб”єктивної сторони: навмисні і ненавмисні. Існували закінчені і незакінчені, вчинені особисто і при співучасті.Систему злочинів под. на 6 головних видів: 1)злочини проти релігії 2)політичні злочини 3)державні 4)проти особи 5)майнові 6)проти моралі і сім”ї. Мета покарання — залякування. Найтяжче покарання — смертна кара.

18. Литовські статути і ї характ.

Статут 1529р. - в основу покладені норми, напрацьовані адміністративною та судовою практикою на базі звичаєвого права України, Литви, Білорусії. Складався з 13 розділів, 282 статтей. Юр. були закріплені основи сусп. та держ. ладу, правове становище нас., порядок утворення, склад і повноваження деяких органів держ. управління. Статут 1566р. - правова система незалежної Д, зв”язаної з Польщею тільки спільним правителем. Закріплював соц.-економ. та політ. зміни, що відбулись у Вел. князівстві Лит. з 1530 до 1565р. Складався з 14 розділів, 367 артикулів. Статут 1588р. - зазночалось, що метою правової Д є охорона прав і свобод громадян. Два з половиною століття являв собою взірець для законодавців і задовольняв судову практику. 14 розділів, 488 статей. Юр. оформив кріпоснеправо на Брацлавщині.Основою правової системи даного періоду був поділ права на публічне і приватне.

19.Виникн. Укр. Козацтва:різні концепції в істор.Літературірі

Занепад КР і Гал-Вол.держ.обумовило формув. укр.народності і виникн.її державності.Укр.козацтво як сусп.-Іст.явище виникло в кінці 15ст. отже,виникн. козаків,Як небаченої сили в Іст.є ряд причин(1)є соц.-екон.причини(3лит.статут);(2)-політ.причини-безправове становице,безправових мас.3-нац.-політика асиміляції,правосл.віра після 1596р.стала другорядною.Козацтво-сила в боротьбі із зовн.ворогами.В кінці 15ст.козаки здійснили ряд походів на крим.татар завдавши їм поразки біля гирла Дніпра.

Це була велика сила, яка боролась за укр. державність і народність. Воно як сусп.-політ. явище виникло в кінці 15ст. у зв”язку з посиленням закріпачення селян польсько-лит. і турецькими феодалами. Джерел козацтва — укр. село. Слово “козак” тюркського пох. — вільний воїн. Потрапивши до слов”ян стало означати окремий соціальний стан вільних від крапацтва людей, обороняючих від загарбників свої землі. Кожен, хто приходив на козацькі землі ставав вільним та зрівнювався у правах з іншими козаками.

20.Запорізька січ та її роль в історії державотворення У.

Наприкінці 16 ст. починає відігравати важливу роль у міжнародних справах Москва, Туреччина, Венеція, Австрія та Крим встановлюють з Січчю постійні зв’язки. Жодна Д. не захищала укр. Народ, тому виникла потреба створити свою Д., яка могла бути більш гуманно для укр-в. Від З.С. залежала подальша державотворча діяльнрість укр нар., створення ним політико-державницьких прагнень і готовність до їхнього втілення в життя.

Зупинимося тепер на державотворчих процесах в іншій частині українськоїземлі, заселеної переважно українським людом, - Запорізькій Січі. Починаючи з другої половини XVII ст., відколи на значній частині України поширюється гетьманський лад з його козацькою системою судочинства й адміністративної влади, Умовно в історії Запорізької Січі можна вичленити три періоди її існування, які тією чи іншою мірою відбилися на долі української державності.У перший період - з кінця XVI ст. до часів Великого повстання, - роль Запоріжжя плідна і конструктивна. Але десь приблизно на початок другої половини XVII ст. ресурс конструктивності Січі потроху зникає. Після смерті Б.Хмельницького, очевидно, для запорожців вже не було такого авторитету серед козацького проводу, який би міг бути вагомим і для них. І хоч із січовиківпродовжують з'являтися хоробрі й безстрашні ватажки, як приміром, Іван Сірко, проте їм не вистачає глибини політичного мислення, усвідомлення загальнонаціональних державницьких інтересів. Достатньо згадати при цьому отамана Костя Гордієнка, який перейнявся автономістични-ми намірами Мазепи:.Як відомо, після цього вперше Січ зазнала руйнації з боку царських військ, і було оголошено, що Запоріжжя зі своїм специфічним укладом скасується.