85.Виникнення дисидентського руху

У 50-70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали широких громадянських, релігійних і національних прав. Дисид. рух в Україні, який ще в середині 50-х на початку 60-х років започаткували укр. інакодумці, навіть раніше, ніж у тогочасних Ленінграді, Москві та інших містах Росії, неминуче набував нац.- демократ. забарвлення. Дисиденство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення “паралічу страху”, що їх розпочав М.С. Хрущов. Його обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Л.І. Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції. Українське дисиденство відзн. властивими йому рисами: 1) це була мирна, ненасильницька форма боротьби. 2) цей рух уже мав свої чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, об’єднання, комітети).3)було загальноукраїнським явищем і проявлялося в усіх регіонах України. 4) охоплювало різні соціальні прошарки населення – інтелігенцію. Метою: захист прав людини, боротьба проти русифікації, за незалежну Україну, за національне відродження.

86.Процес перебудови, зміни в сусп-пол. житті 1985-1990. Вер.1965- реформа пром. вир-ва (піднес-я), але в 70-х – криза. Причини невдал. реформи- 1.потр. було провод. компл. реформу 2.ком-адм. методи кер-ва (регіони не мали самост-ті) 3.екст. метод вир-ва 4.поруш. диспроп-я між вир-ом і ресурсами 5.викор-я гот. продуктів 6.поруш. тех. і труд. дисципліна 7.криза колг-радгосп. вир-ва. Поч.. криза тотал. Режиму. Причина розколу- Н. діл. на парт. еліту і прос. робітників. Потр. нові методи вивед-я з кризи, нові політики. Поч.. Горб. і Яковлєв, але в них не було концепції (чим замін. к.-ад. метод). Треба щоб влада залиш. в ком. Партія втрач. монополію. В 1987- вибори нар. деп.-ів на альт. основі. Акт-ть після ЧАЕС. Форм. баг.парт. с-ма. З”явл. опозиція. Прогол. Декл-я.

87.Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.

16 липня 1990 року ВРада УРСР прийняла Декларацію про держ.суверенітет У. Декларація складалася зі вступу (преамбули) та 10-розділів. Декларація проголосила державний суверенітет України, як "верховенства самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах". Народ України є єдиним джере"лом державної влади Українська держава "забезпечує рівність перед законои усіх громадян Республіки, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та нацю приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів..". Територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена чи використана без її згоди.

Нац. багатством країни володіє, користується і розпоряджається тільки народ України. Вона самостійно встан. порядок організації охорони природи і порядок використання природних ресурсів, може заборонити будівництво й припинити ф-вання будь-яких підприємств, установ та інших об'єктів, які спричиняють загрозу еко. безпеці. Україна має право на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна є суб’єктом міжнар. права.