83. Технологія кредитно-модульного навчання у процесі викладання психології

Кредитно-модульна технологія — це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць — залікових кредитів.

МЕТА:

- подальша гуманізація і демократизація навчального процесу;

- організація найбільш раціонального і ефективного засвоєння знань, умінь та навичок з максимальним використанням індивідуальних, індивідуально-групових форм навчання;

- стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчальних дисциплін для самостійного вивчення,

- створення найбільш сприятливих умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу,

- організації модульного контролю і перетворення його у дійовий механізм управлінського процесу.

Заліковий кредит — це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння кредитних (залікових) модулів, або блоку кредитних модулів. Заліковий (кредитний) модуль — це програмно-змістовна одиниця завершеного циклу навчання (розділ дисципліни), яка характеризується дидактичною адаптованістю цілей, форм, методів та засобів навчання і закінчується контрольною акцією — модульним контролем. Його основними ознаками є: 1) самостійність, яка визначається програмним, інформаційним та дидактичним блоком; 2) адаптованість елементів знань до суб'єктів навчання; 3) спроможність їх засвоєння за виділений проміжок часу.

Кредитно-модульна технологія навчання є основним дидактичним засобом Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS).

Впровадження кредитно-модульної технології дає можливість студентам (психологам):

- адаптація ідей ECTS (до системи вищої освіти України з метою забезпечення мобільності студентів у процесі навчання і гнучкості підготовки фахівців з огляду на швидкозмінні вимоги ринків праці;

- забезпечення студентам можливості навчання за індивідуальною інваріантною частиною освітньо-професійної програми, сформованої за вимогами замовників та побажаннями студентів, що сприятиме їх саморозвитку і підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

- стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти (навчальний рейтинг, бальне оцінювання тощо і вироблення мотивації)

- унормування порядку надання студенту можливості отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

84. Зміст та характеристика класичного психоаналізу 3. Фрейда.

Психоаналіз —1) група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів.

Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 — початку 20 століття Зиґмунд Фрейд Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу ствердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії.

Психоаналіз спирається на клінічні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення тощо.

Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо — тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвивається через зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності.

Теорія Фрейда пропонувала картину, згідно з якою людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих та агресивних спрямувань.

Психоаналіз називають психодинамічною теорією: він уважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією конкуруючих психічних сил.

Згідно з Фрейдом, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав, що у кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Фрейд наполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвитку людства в силу того, що у своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживань віддалених предків.

Вкрай важливу роль у формуванні людини відіграють два глобальних космічних інстинкти: Ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції). Людська життєдіяльність, за Фрейдом, — це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є двигунами прогресу.

Носієм статевого інстинкту є психічна енергія з сексуальним забарвленням (лібідо).

Несвідомі (в першу чергу, сексуальні) прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, дають мотивацію для дій.

Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою трьохповерхову формацію: - нижній шар (Воно), - середній шар (Я) - верхній шар (Над-Я)

Фрейд надавав важливої ролі в формуванні та життєдіяльності особистості також едиповому комплексу. Фрейд робить висновок, що найперше соціальне прагнення людини спрямовано на матір, в той час як найперше насильницьке бажання і ненависть спрямовані на батька.

Постійне протистояння трьох сфер особистості в значній мірі пом'якшується спеціальними «захисними механізмами»:

- сублімація — процес перетворення і переадресування сексуальної енергії в різноманітні форми діяльності, прийнятні для індивіда та суспільства; різновидом сублімації є творчість

- витіснення — несвідоме усунення індивідом мотивів своїх дій зі сфери свідомого

- регресія — перехід на більш примітивний рівень мислення і поведінки

- проекція — неусвідомлене перенесення, приписування своїх власних відчуттів, уявлень, бажань, думок, потягів, а також часто «ганебних» несвідомих прагнень іншим людям

- раціоналізація — несвідоме прагнення індивіда до раціонального обґрунтування своїх ідей і поведінки навіть в тих випадках, коли вони ірраціональні

- реактивна формація — зміна неприємної для свідомості тенденції на більш прийнятну або ж протилежну

- фіксація поведінки — тенденція Я до збереження апробованих, ефективних стереотипів поведінки, зміна яких може призвести до патологічного нав'язливого прагнення до повторень.

- Інтелектуалізація — це спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах.

- заміщення — Воно виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом.

Фройд вважав, що в процесі життя людина проходить кілька етапів, які відрізняються один від одного способом фіксації лібідо, способом задоволення інстинкта життя: - оральна стадія (0-1 рік) - анальна стадія (1-3 роки); - фалічна стадія (3-5 років) - латентна стадія (5-12 років) - генітальна стадія (12-18 років).