90. Криза професійних експектацій на стадії адаптації. Фактори що її детермінують та способи її подолання.

91.Розвиток мотивації особистості в онтогенезі. Звязок мотивації з емоціями та вольовими механізмами регуляції поведінки особистості.

Розвиток особистості в онтогенезі складається з двох етапів: 1. Розвиток потребово-мотиваційної сфери - Перше народження особистості: криза 3 років. Криза - зміна спонукань, мотивів. Особистість починається з певного вчинку в невизначеної ситуації (феномен "гіркої цукерки"). Діти можуть не усвідомлювати провідні мотиви своїх вчинків, рішення вони приймають разом з дорослими. Функції мотиву - спонукати до дії і утворювати смисли. Дитина існує як особистість тільки разом з дорослим, всередині соціального індивіда. 2. Розвиток самосвідомості - Друге народження особистості: підлітковий вік 10 - 14 років. Відбувається усвідомлення своїх мотивів. У людини з'являється можливість діяти самостійно. Коли мотиви усвідомлюються, то можлива зміна їх структури, перетворення ядра особистості. На цьому етапі людина неодмінно сама бере участь у формуванні себе, усвідомлено і цілеспрямовано встановлює свою ієрархію мотивів. Але ця робота не обмежується роботою свідомості, а підкріплюється конкретними вчинками. Чим є природа, суспільство , культура для розвитку особистості? 1) природні риси - органічні передумови розвитку особистості (здібності, темперамент і т. п.). вихідні дані для подальшого перетворення. 2) суспільство - необхідна умова розвитку особистості. Необхідно для 1-го народження і недостатньо для 2-го. Це умови для постановки проблем. 3) культура, культурні норми - а) культурний досвід - універсальні правила або принципи рішення особистісних проблем; б) культурний предмет - засіб перетворення природи (ложка), в) культурна норма - захист перетвореної природи. Вольова регуляція характеризується використанням значних вольових зусиль, спрямованих на подолання перешкод і труднощів, тобто є механізмом самомобілізації. Вольова регуляція необхідна для того, щоб протягом тривалого часу утримувати в полі свідомості об'єкт, над яким розмірковує людина, підтримувати сконцентровану на ньому увагу. Воля бере участь в регуляції практично всіх основних психічних функцій: відчуттів, сприйняття, уяви, пам'яті,: мислення й мови. Розвиток пізнавальних процесів від нижчих до вищих означає придбання людиною вольового контролю над ними. У повсякденному вживанні поняття «вольова регуляція» ототожнюється з поданням про «силу волі». У зв'язку з цим прийнято ділити людей на вольових і безвольних. - «Сила волі» як сила мотиву. Вольова активність людини визначається силою мотиву (потреби), тому що остання впливає на ступінь прояву вольового зусилля: якщо я дуже хочу досягти мети, то я буду проявляти і більш інтенсивне і більш тривале вольове зусилля. Тому нерідко силу волі підміняють силою мотиву: раз хочу, значить роблю. - Включення в регуляцію емоцій. Деякі психологи вважають, що мобілізація сил здійснюється за рахунок емоції, що виникає при наявності перешкоди як реакція на неузгодженість «треба-не можу», «не хочу - але треба». Однак при цьому не слід вольове зусилля підміняти подібною емоційною реакцією. Крім того, вольові зусилля застосовуються і на тлі негативних емоцій, які сприяють не мобілізації, а демобілізації можливостей людини.