- •Теоретичні і технологічні принципи розроблення новітніх сплавів із спеціальними властивостями для виробництва деталей різними способами лиття
- •Реферат
- •Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
- •1 Аналіз умов експлуатації жаростійких, жароміцних, корозійностійких і зносостійких деталей у різних галузях промисловості
- •1.1. Аналіз умов експлуатації жаростійких деталей
- •1.2 Матеріали для виготовлення жаростійких деталей та їх властивості
- •1.3 Матеріали для виготовлення жароміцних і корозійностійких деталей та їх властивості
- •1.4 Характеристика умов експлуатації матеріалів у гідроабразивному середовищі
- •1.5 Матеріали для виготовлення зносостійких литих деталей
- •1.6 Характеристика формувальних та стрижневих сумішей
- •1. 7 Термомеханічне оброблення металів
- •1.8 Загальна характеристика спеціальних способів лиття.
- •1.9 Висновки та постановка завдання дослідження
- •2 Методика дослідження
- •2.1 Матеріали, використані для виплавляння жаростійких, жароміцних й зносостійких сталей і зносостійких чавунів
- •2.2 Проведення експериментальних плавок
- •2.3 Визначення ливарних властивостей
- •2.4 Дослідження механічних властивостей
- •2.5 Дослідження спеціальних властивостей сталей
- •2.6 Визначення механічних властивостей жаростійких і жароміцних сталей за високих температур
- •2.7 Визначення параметрів термомеханічного оброблення хромоалюмінієвої сталі
- •2.8 Визначення зносостійкості сплавів в умовах гідроабразивного зносу
- •2.9 Методика визначення властивостей формувальних і стрижневих сумішей
- •3 Визначення оптимального хімічного складу жаростійких хромоалюмінієвих сталей для виготовлення виливків різними способами лиття
- •3.1 Оптимізація хімічного складу хромоалюмінієвих сталей для виготовлення виливків різними способами лиття
- •3.1.1 Дослідження ливарних властивостей хромоалюмінієвих сталей
- •3.1.2 Дослідження механічних властивостей хромоалюмінієвих сталей
- •3.1.3 Дослідження окалиностійкості хромоалюмінієвих сталей
- •3.2 Визначення механічних властивостей хромоалюмінієвої сталі за високих температур
- •3.3 Визначення параметрів термомеханічного оброблення хромоалюмінієвої сталі скорегованого хімічного складу
- •3.4 Дослідження впливу технологічних факторів плавлення високолегованих сплавів на формування структури металу у виливках, виготовлених різними способами лиття
- •3.5 Визначення оптимального складу зносостійкого білого чавуну
- •3.6 Дослідження властивостей стрижневих сумішей
- •4 Мікролегування і модифікування рекомендованих сплавів на основі заліза для виготовлення виливків різними способами лиття
- •4.1 Мікролегування і модифікування жаростійких хромоалюмінієвих сталей для виробництва виливків різними способами лиття
- •4.2 Вибір та обґрунтування оптимального складу жаростійких сталей та зносостійкого чавуну для виготовлення литих деталей різними способами лиття
- •5 Розроблення, апробація і впровадження у виробництво технологічних процесів виготовлення литих деталей із рекомендованих сплавів різними способами лиття
- •5.1 Технології виготовлення великогабаритних жаростійких виливків у разових піщаних формах
- •5.2 Виготовлення литих деталей литтям за витоплюваними моделями
- •5.3 Виготовлення виливків із високомарганцевих сталей
- •Висновки
- •Рекомендації
- •Перелік посилань
- •Додаток а додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
3 Визначення оптимального хімічного складу жаростійких хромоалюмінієвих сталей для виготовлення виливків різними способами лиття
Процес виготовлення якісних виливків із жаростійких і жароміцних сталей супроводжується певними труднощами через наявність в них хрому і алюмінію.
Внаслідок низької теплопровідності сталі і нерівномірного характеру її кристалізації, яка пов’язана з природою цих елементів, умовами охолодження і іншими факторами, в металі виникають хімічна і фізична неоднорідності, які негативно впливають на його структуру, механічні та спеціальні властивості. Підвищення якості та експлуатаційної надійності литих жаростійких, жароміцних, і корозійностійких деталей можна досягти використанням різних технологічних факторів під час виплавляння і розливання сталей. Основними із них є:
– визначення оптимального хімічного складу сталей залежно від умов і тривалості експлуатації жаростійких, жароміцних і корозійностійких виробів;
– визначення температурних режимів перегрівання та розливання сталей у ливарні форми для виготовлення конкретних виливків залежно від способу лиття, складності, маси і габаритних розмірів литих деталей;
– вивчення факторів, які впливають на одержання однорідної гомогенної структури у виробі і забезпечення такої структури під час використання різних способів лиття;
– покращання якості рідкого металу мікролегуванням і модифікуванням тощо.
Роботами, виконаними раніше авторами установлено, що рекомендовані для виготовлення жаростійких виливків сталі з хромом і алюмінієм повною мірою відповідають основним вимогам, які пред’являють до жаростійких матеріалів. Вони мають високі температури плавлення, корозійну стійкість в умовах звичайних температур та жаростійкість при високих (до 1250 °С) температурах, задовільні ливарні властивості, є дешевими і недефіцитними. Проте жорсткі умови експлуатації деталей у сучасних високотемпературних технологіях вимагають покращання експлуатаційних властивостей цього класу сталей удосконаленням технологічних факторів та хімічного складу. Тому своєрідність технологічних властивостей цих сталей можуть перешкоджати широкому впровадженню їх у виробництво, незважаючи на високі експлуатаційні характеристики.
3.1 Оптимізація хімічного складу хромоалюмінієвих сталей для виготовлення виливків різними способами лиття
3.1.1 Дослідження ливарних властивостей хромоалюмінієвих сталей
Для виготовлення якісних литих заготовок, які працюватимуть в умовах високих температур і агресивних середовищ, для технологій їх виробництва необхідно чітко знати ливарні властивості сплаву.
Досліджено вплив хрому і алюмінію на ливарні властивості вуглецевої сталі з метою визначення їх оптимальних вмісту і співвідношення, які б забезпечували задовільні ливарні і механічні властивості та високі експлуатаційні характеристики.
Рідкотекучість сталей визначали за температури 1580 ± 10 ºС.
Установлено, що з підвищенням вмісту хрому рідкотекучість сталей зростає (рис. 3.1) внаслідок зниження температури ліквідус та зменшення інтервалу кристалізації відповідно до діаграми стану Fe-Cr.
Підвищення концентрації алюмінію в хромистих сталях до 1,0…1,5% зберігає їх практичну рідкотекучість на високому рівні, проте подальше підвищення вмісту алюмінію до 2…3% дещо знижує рідкотекучість розплаву, а після додавання алюмінію до 7% рідкотекучість знову зростає внаслідок зниження температури плавлення хромистого з алюмінієм сплаву.
Отже, для збереження високої рідкотекучості легованих сталей вміст алюмінію в них не має перевищувати 2%, а вміст хрому має бути в межах 25…32%.
Лінійну усадку сталей визначали з використанням потенціометричних датчиків. Установлено, що оскільки хром має необмежену розчинність в α-залізі, він збільшує кількість феритної складової структури і знижує лінійну усадку досліджених сталей (рис. 3.2).
На зменшення лінійної усадки сталі після підвищення концентрації хрому суттєвий вплив справляє також зміцненням міжатомних сил зв’язку в кристалевій гратці легованого фериту.
Рисунок 3.1 – Вплив хрому та алюмінію на практичну рідкотекучість сталей
Додавання невеликої кількості алюмінію помітно знижує усадку хромистих сталей внаслідок ще більшого звуження γ-області в сталях та збільшення феритної складової, тобто легованого фериту. Металографічними дослідженнями установлено, що сталь з 30% хрому та 1% алюмінію має феритну структуру з дрібними вкрапленнями карбідів. Отже, для зменшення лінійної усадки хромистих сталей вміст в них алюмінію не повинен перевищувати 2%. Це стосується, перш за все, виробництва складних за геометрією та великогабаритних виливків як в піщаних, так і металевих формах.
Рисунок 3.2 – Вплив хрому та алюмінію на лінійну усадку сталей
На повну об’ємну усадку впливає багато факторів: температура та швидкість заливання металу у форми, виокремлення газів, швидкість і напрямленість тверднення тощо.
Підвищення вмісту хрому в сталі знижує її теплопровідність, що суттєво погіршує умови формування якісних виливків (рис. 3.3).
Рисунок 3.3 – Вплив хрому та алюмінію на об’ємну усадку жаростійких сталей
У дослідах проби заливали приблизно при однаковій температурі, тому час перебування їх у рідкому стані з підвищенням вмісту хрому збільшувався, що призводило до зростання усадки в рідкому стані, під час кристалізації та охолодження металу до кімнатної температури. Таку ж дію на усадку сталі справляє і алюміній.
Зниження теплопровідності сталей після підвищення в них хрому та алюмінію сприяє збільшенню усадкових дефектів і сконцентрованої усадкової раковини, але зростання феритної складової структури позитивно впливає на тріщиностійкість досліджених сталей (рис. 3.4).
Рисунок 3.4 – Вплив хрому та алюмінію тріщиностійкість сталей
Дослідженнями спільного впливу вуглецю і титану на базову хромоалюмінієву сталь установлено, що практична рідкотекучість її значно підвищується при вмісті вуглецю до 0,4% для всіх досліджених сталей (рис. 3.5) внаслідок зниження температури плавлення, теплопровідності розплаву та збільшення в зв’язку з цим температурного інтервалу рідкого стану. Подальше підвищення вмісту вуглецю знижує рідкотекучість сталей через збільшення інтервалу кристалізації, який превалює над процесами подальшого зниження теплопровідності та температури ліквідус.
Рисунок 3.5 – Рідкотекучість базової хромоалюмінієвої сталі залежно від вмісту в ній вуглецю та титану (30,2% Cr; 1,5% Al)
Додавання титану у кількості до 0,35% дещо підвищує практичну рідкотекучість досліджуваних сталей (див. рис. 3.5). Така поведінка обумовлена його високою розкиснювальною здатністю та зниженням температури початку кристалізації сталей.
Подальше підвищення вмісту титану призводить до зниження рідкотекучості сталей внаслідок утворення великої кількості оксидних плівок та інших неметалевих вкраплин, які підвищують в’язкість сталі.
З підвищенням вмісту вуглецю в сталі значно зменшується лінійна усадка (рис. 3.6), що можна пояснити зниженням температури остаточного тверднення, оскільки з літературних джерел відомо, що лінійна усадка тісно пов’язана з температурою тверднення сталі
|
Рисунок 3.6 – Лінійна усадка базової хромоалюмінієвої сталі залежно від вмісту в ній вуглецю і титану (30,2% Cr; 1,5% Al)
Додавання невеликої кількості титану у хромоалюмінієву сталь дещо збільшує лінійну усадку (див. рис. 3.6). У низьковуглецевих сталях максимальне значення усадки досягається при додаванні 0,35 % титану, середньовуглецевих – 0,25% титану, високовуглецевих – 0,15% титану.
Після подальшого зростання концентрації титану у сталі її лінійна усадка знижується очевидно через зменшення коефіцієнта термічного стискання та збільшення міжатомних сил зв’язку в кристалевій гратці фериту, оскільки титан може розчинятися в α-залізі до 9,8%. Вуглець значною мірою подрібнює первинне зерно литої сталі. З цих причин покращується тріщиностійкість сталі (рис. 3.8)
Додавання титану в сталі з різним вмістом вуглецю в наведених вище значеннях знижує тріщиностійкість сталей через збільшення лінійної усадки. Підвищення вмісту титану понад 0,25% зменшує схильність сталей до утворення гарячих тріщин, що пов’язано із збільшенням характеристик її міцності у період можливого утворення гарячих тріщин внаслідок додаткового мікролегування хромоалюмінієвого фериту титаном.
Це сприяє збільшенню довжини меж зерен, а отже, і загальної поверхні їх на одиницю об’єму, внаслідок чого знижується питома навантаження на одиницю їх довжини, що сприяє підвищенню міцності сталі в інтервалі утворення гарячих тріщин і як наслідок – збільшує її тріщиностійкість.
|
Рисунок 3.7 Зміна тріщиностійкості базової хромоалюмінієвої сталі залежно від вмісту в ній вуглецю і титану (30,2% Cr; 1,5% Al)
Збільшення вмісту вуглецю від 0,08 до 0,8% підвищує повну об’ємну усадку хромоалюмінієвої сталі (рис. 3.8) та об’єм усадкових пустот, знижує об’єм усадкових раковин, які при вмісті у сталі біля 1,5% титану та 0,8% вуглецю взагалі не утворюються. З підвищенням концентрації вуглецю значно знижується температура початку кристалізації, що, при однаковій температурі заливання форм, збільшує усадку в рідкому стані. Крім того, підвищення вмісту вуглецю до 0,8% розширює інтервал кристалізації приблизно на 100°С, а тому збільшується усадка і під час кристалізації. Відповідно до цього, повна об’ємна усадка та об’єм усадкових пустот збільшуються з підвищенням вмісту вуглецю, а об’єм сконцентрованих усадкових раковин зменшується через утруднення живлення міждентритних порожнин рідким металом.
|
Рисунок 3.8 – Повна об’ємна усадка хромоалюмінієвої сталі залежно від
вмісту в ній вуглецю і титану (30,2% Cr; 1,5% Al)
