42. Охарактеризуйте методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань. Засоби індивідуального захисту, дозиметричний контроль. Категорії осіб за обмеженням доз опромінення.

Радиационная безопасность – такое постоянное состояние радиационно-ядерного объекта и окружающей среды, при котором обеспечивается непревышение пределов доз, исключается любое необоснованное облучение персонала и населения ниже установленных пределов доз настолько, насколько это может быть достигнуто и экономически обосновано.

Защита от ионизирующих излучений

Принципы радиологической защиты:

• принцип оправданности – любая практическая деятельность, сопровождаемая облучением людей, не должна осуществляться, если она не приносит больше пользы облучаемым лицам или обществу в целом по сравнению с причиненным ущербом;

• принцип непревышения – уровни облучения от всех видов практической деятельности не должны превышать пределы доз;

• принцип оптимизации – уровни индивидуальных доз и/или количество облучаемых лиц по отношению к каждому источнику излучения должны быть настолько низкими, насколько это может быть достигнуто с учетом экономических и социальных факторов.

Средства и методы защиты от облучения:

• защита количеством – уменьшение мощности источника излучения до минимально необходимых значений;

• защита качеством – применение приборов с большей точностью, что дает возможность использовать изотопы меньшей активности;

• защита временем – сокращение времени работы с источниками радиации;

• защита расстоянием – удаление рабочих мест от источников радиации;

• экранирование источников ионизирующих излучений (экраны: стационарные/переносные; поглощающие/ослабляющие);

• автоматизация и дистанционное управление оборудованием; использование манипуляторов и роботизированных комплексов;

• установление для объектов с радиационно-ядерными технологиями санитарно-защитных зон со специальным режимом использования и контроля.

Работы с ионизирующими веществами должны выполняться в изолированных и специально-оборудованных помещениях. На рабочих местах должны быть инструкции по охране труда при работе с источниками ионизирующих излучений. Удаление радиоактивных отходов из помещения – в специальных контейнерах. Погрузка, перевозка и выгрузка радиоактивных веществ – в строгом соответствии с требованиями ОСПУ-97 работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений. На контейнерах, оборудовании и других объектах должен быть нанесен предупредительный знак радиационной опасности.

Проводится дозиметрический контроль над уровнем облучения и уровнем радиации в окружающей среде или отдельных объектах окружающей среды: воде, воздухе, продуктах питания. Индивидуальный дозиметрический контроль – обязательный для лиц, в которых годовая эффективная доза облучения может превысить 10 мЗв∙год.

Лица моложе 18 лет не допускаются к работе с источниками ионизирующих излучений. При приеме на работу и периодически в процессе трудовой деятельности они проходят медицинское освидетельствование.

В качестве СИЗ – халаты и шапочки с хлопчатых тканей, защитные фартуки, резиновые рукавицы и сапоги, щитки, комбинезоны, респираторы, а также радиопротекторы – химические вещества, повышающие стойкость организма к ионизирующим излучениям.

Для контроля ионизирующих излучений применяются дозиметры, индикаторы уровней, радиометры и индивидуальные дозиметры.

Допустимые уровни – пределы доз:

Категория А:

• допустимые поступления, Беккерели на год;

• допустимая концентрация, Бк/м³;

• допустимая мощность дозы равна пределу дозы на время, время =1700 часов за год;

• допустимая плотность потока излучения равна ДМД/h_m, h_m – максимальная плотность потока;

• допустимое загрязнение(ДЗ).

Категория Б:

• допустимое поступление(ДП), единица измерения [Бк/год];

• допустимая концентрация(ДК), единица измерения [Бк/м³].

Категория В:

• допустимая концентрация ДК^inhorl, ДК^ingest;

• допустимые поступления ДК^inhal, ДК^ingest.

Inhal – для воздуха;

Ingest – для питьевой воды.

При многофакторном излучении:

E_ext – эффективная экспериментальная доза;

J – поступление через органы дыхания и питьевую воду (органы пищеварения).

К – предельно допустимая концентрация.

Устанавливается рекомендованные предельные уровни.

Группы обследования:

• АД – врожденные сердечнососудистые отклонения – 100 мЗв/год;

• БД – больные, соматические не онкологические – 20 мЗв/год;

• ВД – работы во вредных условиях – 2 мЗв/год;

• ГД – обследования медицинское обычное – 1 мЗв/год.

45. Вібрації. Визначення поняття «вібрації». Причина вібрації, параметри вібрації. Джерела вібрації на підприємствах галузі. Вібрація як позитивний і негативний фактор виробничого процесу. Класифікація вібрацій за походженням, загальні та локальні вібрації, вібрації робочих місць. Вплив вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба.

Вібрація — це механічні коливання твердого тіла. Джерелами вібрації є устаткування і машини, які спеціально створюють вібрацію для технологічних процесів (вібростенди, вібросита, вібротрамбівки, вібродробарки і т.ін.), а також устаткування і машин, в яких вібрація є небажаним супутнім чинником.

Причинами виникнення вібрацій є неврівноважені рухи, які виникають у разі зворотно-поступального руху; обертального руху, коли центр ваги не збігається з віссю обертання, удари деталей, роботи спеціальних віброустановок; фрикційних процесів; пружинних деформацій деталей; взаємодії турбулентного потоку з різним гідравлічним опором; впливу змінного магнітного поля на феромагнітні матеріали.

Вібрація характеризується абсолютними та відносними параметрами. До абсолютних належать: частота коливань f, Гц; віброшвидкість V, м/с; віброприскорення a, м/с², амплітуда переміщення A, мм; період коливань Т, с (хв).

Частота — це величина, що обернена до періоду коливань:

f=1/T.

Для синусоїдальних коливань віброшвидкість та віброприскорення визначають за такими формулами:

V=2π·f·A=ω·A

a=(2π·f)²A=ω²A,

де ω=2π·f — кутова частота вимушеної сили, с^-1.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну вібрації. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні та спричиняє коливання всього організму. Локальна вібрація передається через руки працюючих під час контакту із ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, оброблюваними деталями тощо. Локальна вібрація спричиняє коливання окремих частин тіла, наприклад. рук.

Локальну вібрацію поділяють за джерелом виникнення та за напрямком дії:

Залежно від джерела виникнення вона буває такою, що передається від:

- ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;

- ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки), та оброблюваних деталей;

Залежно від напрямку дії локальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогонаьлної системи координат, що прив’язуєтья до розташування кисті руки працюючого.

Загальну вібрацію поділяють за джерелом виникнення на такі категорії:

- категорія 1 — транспортна вібрація, що діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів;

- категорія 2 — транспортно-технологічна вібрація, яка діє на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю або таких, що рухаються тільки спеціально підготовленими поверхнями виробничих приміщень та промислових майданчиків;

- категорія 3 — технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

У свою чергу технологічну вібрацію (категорія 3) залежно від місця дії поділяють на такі типи:

- тип “а” - на постійних робочих місцях виробничих приміщень з обладнанням, що вібрує;

- тип “б” - на робочих місцях виробничих приміщень без джерел вібрації;

- тип “в” - на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, навчальних пунктів, обчислювальних центрів, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.

За напрямом дії загальну вібрацію характеризують з урахуванням осі ортогональної системи координат, зорієнтованої відносно тіла працюючого.

Підвищений рівень вібрації належить до небезпечних та потенційно шкідливих виробничих чинників. Вплив вібрації на людину залежить не лише від її рівня, терміну й напрямку дії, але й від загального функціональног стану організму. Втома, холод, напруженість праці погіршують її вплив.

Локальна вібрація спричиняє порушення в серцево-судинній системі (спазми судин пальців, кисті, плеча і серця); нервовій системі (зниження відчуття кінцівок пальців, кисті, передплечевої частини); кістково-м’язовій системі.

Вплив загальних вібрацій проявляється в порушеннях серцево-судинної системи (спазми судин, підвищення кров’яного тиску, послаблення кровообміну серця та мозку); центральної нервової системи (головні болі, запаморочення, швидка втома, роздратування, депресія); порушення гостроти зору, функціонування вестибулярного апарату; зміщення внутрішніх органів під впливом резонансних частот; зменшення рухомості суглобів хребта.

Внутрішні органи та окремі частини тіла людини можна розглядати як коливні системи, які мають свої маси та з’єднані між собою пружними елементами. Вони мають власні частоти коливань. Для більшості внутрішніх органів власні частоти коливань перебувають у діапазоні 6...9 Гц. Коливання робочих місць з частотами, які близькі до частот власних коливань внутрішніх органів особливо небезпечні, оскільки виникає їх резонанс. Резонансні коливання призводять до механічних пошкоджень органів і навіть до їх розриву.

Систематичний вплив загальних вібрацій у резонансній та навколорезонансній області може спричинити вібраційну хворобу. Це професійне захворювання, яке піддається лікуванню тільки на початкових стадіях. Вібраційна хвороба розвивається поступово і часто протягом тривалого періоду не впливає на працездатність людини. Основними її симптомами є слабкість та біль в руках або ногах, побіління пальців рук, особливо на холоді. Може з’явитися судома в руках і ногах, втрата чутливості, швидка втома, дратівливість, втрата сну, головний біль.