66. Первинні засоби гасіння пожежі. Порядок оснащення ними об'єктів. Вибір типу та визначення кількості вогнегасників.

Первинні засоби пожежогасіння – для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку.

Види первинних засобів пожежогасіння:

• вогнегасники;

• пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

• пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Умови, що визначають вибір:

• категорія приміщення за вибухопожежо-небезпекою,

• площа яка підлягає захисту,

• призначення об'єкта.

При цьому необхідно звернути увагу на ознаки категорій і на те, що останні визначаються пожежо-небезпечними властивостями речовин і матеріалів, які використовуються у виробництві, їх агрегатним станом і кількістю.

Окрім того, категорія виробництва враховується при оцінці придатності будівельної частини об'єкта, виборі його конструкції, систем вентиляції і кондиціону-вання, водо- і газопостачання, установок пожежної сигналізації, пожежогасіння тощо.

При розрахунковому обгрунтуванні категорії виробництва необхідно виходити з можливості аварійної ситуації, коли виникає пошкодження обладнання і трубопроводів, пов'язане а попаданням пожежонебезпечних речовин у повітря приміщення. Необхідно розглядати гірший варіант, при якому у приміщення може потрапити найбільша кількість небезпечної речовини (аварія апарата, трубопроводу, випаровування з непофарбованої поверхні, перевертання або зруйнування ємностей тощо).

При наявності кількох апаратів, що відрізняються за кількістю і властивостями речовин, які знаходяться в них, розрахунок слід виконувати за найсприятливішим варіантом, за яким об'єм вибухонебезпечної суміші буде невеликим. Розрахунковий час відключення трубопроводів приймають: рівним часу спрацювання систем автоматики відключення трубопроводів, згідно з паспортними даними установки, якщо ймовірність відмови систем автоматики не перевищує 0,000001 на рік, або забезпечено резервування її елементів (але не більше 3); 120 с, якщо ймовірність відмови систем автоматики перевищує 0,000001 на рік і не забезпечене резервування її елементів; 300 с - за умов ручного відключення. Не допускається використання технічних засобів відключення трубопроводів, для яких час відключення перевищує ці показники. При роботі з горючими рідинами або скрапленими газами враховується час випаровування. При вільному розлитті рідини на підлогу площу випаровування визначають (за відсутністю довідкових даних) виходячи із розрахунків 1л суміші і розчинів, що містять до 70% (по масі) розчинників, розливається на 0,5 , а 1л решти рідин - на 1 підлоги приміщення.

Вільний об'єм приміщення є різницею між об'ємом приміщення і об'ємом, який займає технологічне обладнання. Якщо вільний об'єм приміщення визначити неможливо, то його допускається приймати умовно рівним 80% об'єму приміщення (ОНГП 24-86, п. 3.4).

67. Охарактеризуйте будову, маркування, принципи дії та область застосування хімічно-пінних, вуглекислотних та порошкових вогнегасників.

Види вогнегасників:

1. від способу транспортування до місця пожежі:

• переносні, конструктивне виконання та маса яких забезпечують зручність їхнього перенесення людиною (можуть бути ручними та ранцевими);

• пересувні, змонтовані на колесах чи візку.

2. вид вогнегасної речовини:

• водні (із зарядом води чи води з добавками);

• пінні (із зарядом піноутворювачів різноманітних видів):

  • повітряно-пінні (із зарядом водяного розчину піноутворювальних добавок);

  • хімічно-пінні (із зарядом речовин, які на момент приведення вогнегасника до дії вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску);

• порошкові (із зарядом вогнегасного порошку);

• вуглекислотні (із зарядом діоксиду вуглецю);

• хладонові (на основі галогенізованих вуглеводнів);

• комбіновані (дві і більше вогнегасні речовини).

Викидання вогнегасної речовини в різних типах вогнегасників:

• під тиском газу-витискувача, який міститься в окремому малолітражному балоні;

• під тиском газу-витискувача, який постійно знаходиться в корпусі (такі вогнегасники називають закачними);

• під тиском газів, що утворюються у результаті хімічної реакції.

Маркування вогнегасників – літерами (тип вогнегасника за вогнегасною речовиною) та цифрами (об’єм заряду – для водних, пінних, повітряно-пінних, або маса заряду – для порошкових, газових, комбінованих).

Час дії ручних вогнегасників обмежений десятками секунд, довжина струмень гасячого агента не перебільшує кількох метрів, тому в дію їх треба приводити біля осередку горіння.

Повітряно-пінні вогнегасники – для гасіння пожеж класів А і В (горіння твердих та рідких речовин), за виключенням лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, та електроустановок під напругою.

Хімічно-пінні вогнегасники – для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за виключенням речовин, які здатні при взаємодії з хімічною піною вибухати або горіти. Не можна використовувати для гасіння пожеж в електроустановках під напругою.

Вуглекислотні вогнегасники – для гасіння пожежі класу В горіння рідких речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря) та електроустаткування під напругою до 1000 В за умови обмеження наближення до струмопровідних частин на відстань не ближче 1 м.

Вуглекислотно–брометилові – непридатні для гасіння електроустаткування та електромереж, що знаходяться під напругою більш 380 В, а також лужних та лужноземельних металів. Заряд зазначених вогнегасників токсичний, тому гасити загоряння у закритих приміщеннях об'ємом менш 50  пропонується крізь віконні та дверні прорізи. Після гасіння треба старанно провітрити приміщення.

Не можна братися за розтруб вогнегасника, тому що температура снігоподібної вуглекислоти, що викидається, становить -78°.

Порошкові вогнегасники – для гасіння пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С та електроустановок під напругою до 1000 В.

Хладонові – не можна використовувати при гасінні електроустаткування та електромереж, що знаходяться під напругою більш 1000 В.

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних та помітних місцях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів і безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів.

Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника:

• 20 м – для громадських будівель;

• 30 м – для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

• 40 м – для приміщень категорій В і Г;

• 70 м – для приміщень категорії Д.

Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м².

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, оснащуються вогнегасниками на 50% їхньої розрахункової кількості.