27. Документування аудиторської перевірки

Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. Документальне оформлення аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудиторська перевірка була проведена відповідно до прийнятих принципів аудиту.

Відповідно до МСА 230 "Документація", документація означає матеріали, підготовлені аудитором або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються у нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних чи інших носіях.

Зміст робочої документації є питанням професійного судження аудитора. Склад, форму і кількість робочих документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку самостійно.

Робочі документи аудитора мають відповідати ряду певних вимог:

– містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі у цій перевірці, міг скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

– документи мають бути складені під час перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не припускається;

– повинні враховувати інформацію не лише звітного періоду, що перевіряється, а й дані попередніх періодів;

– давати можливість оцінити фінансову звітність згідно з встановленими критеріями і ознаками;

– містити інформацію необхідну чи корисну при наступних аудиторських перевірках;

– відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві і ступінь довіри до неї;

– фіксувати проведені аудиторські перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої облікової політики і відповідність бухгалтерського одліку встановленим принципам, стандартам, вимогам і чинному законодавству;

– документи мають бути складені чітко і розбірливо, скорочення або умовні позначення, що використовуються, повинні бути пояснені.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'язкові реквізити: назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані результати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий номер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.

Конкретний склад і зміст робочих документів визначається аудитором, виходячи з характеру проведеної роботи, типу і складності підприємства-клієнта, стану бухгалтерського обліку та надійності системи внутрішнього контролю клієнта.

Класифікація робочих документів аудитора.

Залежно від різних ознак робочі документи аудитора можна класифікувати наступним чином.

За часом ведення і використання:

– довгострокового використання;

– нетривалого використання.

За джерелами отримання:

– отриманні від третіх осіб;

– отриманні від підприємства-клієнта;

– складені аудитором.

За характером інформації:

– правового характеру;

– про структуру і організацію підприємства-клієнта;

– про систему бухгалтерського обліку;

– про систему внутрішнього контролю;

– про економічні основи діяльності підприємства-клієнта;

– аудиторські організаційно-фінансові документи;

– документи оцінки аудиторського ризику;

– аудиторські документи з перевірки окремих показників;

– фінансової звітності;

– кореспонденція аудитора;

– аудиторський висновок;

– пропозиції та рекомендації.

За призначенням:

– інформативні (надають інформацію про господарські операції);

– перебіркові (свідчать про перевірку стану активів, зобов'язань, власного капіталу);

– підтвердні (відповіді на запити);

– розрахункові;

– порівняльні;

– аналітичні.

За ступенем стандартизації:

– стандартні;

– вільної форми.

За формою надання:

– графічні;

– табличні;

– текстові;

– комбіновані.

Сукупність аудиторських документів, складених в ході перевірки фінансової звітності підприємства-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, дату початку і закінчення аудиторської перевірки.

Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Виходячи з цього, мінімальний термін зберігання документації не повинен бути меншим трьох років.